7.Основні ознаки функціональних стилів.

Функціональний мовний стиль — це різновид літе¬ратурної мови, шо обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особли¬вості добору й використання лексичних, граматичних, фразеологічних та інших мовних засобів.

Існують такі основні функціональні стилі: офіцій¬но-діловий, науковий, публіцистичний, художній, роз¬мовний. Функціональні мовні стилі відрізняються своїми певними ознаками.

Розмо́вний стиль мо́влення — це стиль, який використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті, у родині, на виробництві.

Основні ознаки:

-безпосередня участь у спілкуванні,

-усна форма спілкування,

-неофіційність стосунків (неформальна),

-невимушеність спілкування,

-непідготовленість до спілкування (неформальна),

-уживання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, паузи, інтонації),

-уживання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка),

-емоційні реакції,

-потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, закцентувати головне.

Худо́жній стиль — це стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості. Провідним завданням художнього стилю є вплив на людську психіку, почуття, думки через зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів. Художній стиль передбачає попередній відбір мовних засобів для створення літературних художніх текстів. У художньому стилі широко використовуються всі мовні засоби, увесь лексичний потенціал мови.

Основні ознаки:

-образність (образ-персонаж, образ-колектив, образ-символ, словесний образ, зоровий образ),

-поетичний опис словом подій у прозових і драматичних творах,

-естетика мовлення, призначення якої — розбудити в читача почуття прекрасного,

-експресія та інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе тощо),

-зображувальність (тропи: епітети, порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази тощо; віршована форма, поетичні фігури), конкретно-чуттєве живописання дійсності,

-відсутнє певне регламентування вживання засобів, про які йтиметься далі, і способів їх поєднання, відсутність будь-якого нормування,

-визначальним є суб'єктивізм розуміння й відображення (світогляд, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване на світосприйняття й інтелект читача).

Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності.

Ознаки

1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.

2. Даний стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професій­ної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо).

3. Діловий текст характеризується як рівнем стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конс­трукцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий поря­док слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; дода­ток — після керуючого слова; обставинні слова — яко­мога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).

4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

Публіцистичний стиль мовлення використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації. Він характеризується точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням.

Публіцистичний стиль потребує попереднього відбору певних мовних засобів, матеріалу. Звичайною формою реалізації публіцистичного стилю є усний або друкований монолог

Основні ознаки:

-доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал),

-поєднання логічності доводів і полемічності викладу,

-поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю,

-наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційну ознаку,

-наявність художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол тощо).

Науко́вий стиль мо́влення використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог.

При складенні текстів наукового стилю завжди присутній попередній відбір мовних одиниць, стилістичних засобів. Науковий стиль властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник, лекція.

Основні ознаки:

-ясність (понятійність) і предметність тлумачень,

-логічна послідовність і довідність викладу,

-узагальненість понять і явищ,

-об'єктивний аналіз,

-точність і лаконічність висловлювань,

-аргументація й переконливість тверджень,

-однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень,

-докладні висновки.