- •1.Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •2.Українська мова як державна. Функції державної мови.
- •3.Поняття престижу мови, засоби його забезпечення
- •4.Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •5.Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •6.Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •7.Основні ознаки функціональних стилів.
- •8.Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового та наукового стилів.
- •9.Поняття культури мови та культури мовлення.
- •10. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •11. Суржик як показник низької культури мовлення.
- •12. Нормативність і правильність мовлення.
- •13.Мовні норми та мовленнєвий етикет.
- •14. Поняття культури мови та культури мовлення.
- •15. Лексикологія як розділ мовознавчої науки. Слово як одиниця лексики.
- •16. Лексика української мови з погляду її походження.
- •17. Особливості лексичних засобів ділового мовлення.
- •18. Використання синонімів у ділових паперах.
- •19. Специфіка вживання омонімів.
- •20. Пароніми у діловому спілкуванні.
- •21. Мовні штампи та кліше у фаховому мовленні податківців, юристів, економістів.
- •22. Основи вчення про термін і термінологію: вихідні поняття і терміни.
- •23. Загальновживана лексика. Професійна лексика. Термінологія. Номенклатура.
- •24.Термінознавство та термінографія.
- •25. Джерела української термінології.
- •26. Класифікація термінологічних одиниць.
- •28.Спілкування як вид соціальної взаємодії. Функції спілкування.
- •29.Види і форми професійного спілкування.
- •30. Невербальні компоненти спілкування.
- •31. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види публічного мовлення.
- •32. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •33.Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •34. Індивідуальні форми фахового спілкування;
- •35. Стратегія поведінки під час ділової бесіди;
- •36. Етикет телефонної розмови.
- •37. Форми колективного обговорення професійних проблем:
- •38. Мистецтво перемовин;
- •39. Збори, нарада як форми прийняття колективного рішення;
- •40. Правила ведення дискусії.
- •41.Основні поняття діловодства.
- •42. Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •43. Вимоги до укладання та оформлення документів.
- •44. Вимоги до тексту документа.
- •45. Переклад. Форми і види перекладу: буквальний, адекватний, реферативний,
- •46. Явище тавтології як особливого виду повтору.
- •47. Синонімічні засоби ділового мовлення. Евфемізми.
- •48. Поняття про мовні штампи і кліше.
- •49. Особливості вживання іменникових форм у ділових текстах.
- •50. Прикметник в офіційно-діловому стилі. Ступені порівняння прикметників.
- •51. Правила передачі цифрової інформації. Узгодження іменника з числівником.
- •52. Функціонування займенникових форм у діловому мовленні.
- •53. Особливості вживання службових частин мови в діловому стилі.
- •54. Загальні риси синтаксису в ділових паперах.
- •55. Мовні помилки, їх види.
- •56. Поняття про мовний етикет.
- •57. Різниця між мовою, мовленням, спілкуванням.
- •58. Поняття тексту, його структурна організація.
- •59. Правила ділового листування.
22. Основи вчення про термін і термінологію: вихідні поняття і терміни.
Терміни, терміносистеми і термінологія як цілий лексичний шар були предметом аналізу багатьох робіт лінгвістичного, логічного і конкретно наукового змісту. Однак з роками інтерес до різних проблем термінології і теоретичної і практичної спрямованості незмінно зростає - це викликано надзвичайним ростом значимості термінології в сучасній мові, що є прямим відображенням особливої ролі науки в сучасному суспільстві.
Дослідженню проблем, зв‘язаних з термінологічною лексикою, присвячено велику кількість робіт. У них вироблені основні напрямки вивчення термінології, визначені теоретичні і практичні аспекти, у тому числі лінгвістичні, соціолінгвістичні, історичні і лексикографічні, і вирішені багато питань, що стосуються змістовного і структурного боку різних термінологій.
Представники конкретних наук найчастіше аналізують змістовний бік термінів і терміносистем, як правило, у зв‘язку із загальними методологічними проблемами даної галузі знань. Логіки при аналізі термінології більше звертають увагу на строгість класифікаційних основ, відповідність термінів категоріям понять і т.п.
Лінгвісти вивчають терміни, природно, як мовний матеріал. Лінгвістичний аспект аналізу термінології висуває низку актуальних питань, що у сумі можуть дати досить повну загальну лексикологічну, граматичну, словотворчу характеристику.
Тема даної роботи - багатозначність терміна в економічній літературі. Але для того, щоб розглядати таке поняття як багатозначність, для початку необхідно розібратися, що ж таке термін. У лінгвістичній літературі існує безліч його визначень. Термін являє собою особливий тип номінації: з одного боку, це слово (словесний знак), з іншого боку - це строго визначене поняття, актуальне в даній системі знань, у даний період розвитку науки, поняття якої-небудь ідеї.
Порівн.: Термін - слово чи словосполучення, що є точним позначенням певного поняття якої-небудь спеціальної галузі науки, техніки, мистецтва, громадського життя; Термін 1. Слово чи сполучення слів, що позначає строго визначене філософське, наукове, технічне і т.п. поняття. 2. Спеціальне слово чи вираження, прийняте для позначення чого-небудь у тім чи іншім середовищі, професії; Слово, що є назвою певного поняття якої-небудь соціальної науки і техніки.
У словниково-енциклопедичних визначеннях терміна, як бачимо, домінуючою властивістю є строга визначеність обсягу поняття, граничність його змісту. Таким чином, термін реалізує семіотичну функцію слова, будучи знаком поняття.
Термін дотепер розглядається як особлива одиниця в мові. А. А. Реформатський спробував розглянути подвійність природи терміна в плані «лексис» і в плані «логос»; у результаті він дійшов висновку, що термін необхідно розглядати насамперед як одиницю лексичної системи.
Terminus значить «границя», «межа». Отже, треба знайти, чим термін відмежований від інших слів і що його обмежує.
Перше обмеження полягає в тому, що термінологія - це властивість науки, техніки, політики, економіки, тобто сфер інтелектуально організованої соціальної дійсності.
У змісті другого обмеження терміна - насамперед варто сказати про те, як зв‘язані термін і поняття.
У технічній термінології, де першенствують речі, номінативна спрямованість термінів виходить на перше місце; дійсно, якщо дана машина має скільки-то тисяч деталей і кожна з них має свою назву, то це не означає, що є стільки ж понять.
У науці ж співвіднесеність терміна і поняття виступає на перший план.
Протиставлення термінологічної лексики звичайній спостерігається лише на рівні сфери і функції вживання. В іншому термінологічна лексика є повноправним членом лексичної системи мови і їй притаманні ті ж самі системні характеристики і відношення, що і звичайній лексиці.
«Той самий» термін стосовно до різного термінологічного поля - не те ж саме, тому що зв‘язки поняття, що фіксується цим терміном, для різних дисциплін різне, що і визначає його поле.
Тим самим термін парадігматичний семантично, тобто кожній термінології співвіднесений (і обов‘язково співвіднесений, якщо це термін) з тими чи іншими поняттями.
У цьому змісті в кожного терміна є своє поле (Field) у межах даної термінології, що можна і треба фіксувати точно.
Поле (Field) для терміна - це дана термінологія, поза якою слово втрачає свою характеристику терміна.