- •1.Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •2.Українська мова як державна. Функції державної мови.
- •3.Поняття престижу мови, засоби його забезпечення
- •4.Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •5.Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •6.Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •7.Основні ознаки функціональних стилів.
- •8.Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового та наукового стилів.
- •9.Поняття культури мови та культури мовлення.
- •10. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •11. Суржик як показник низької культури мовлення.
- •12. Нормативність і правильність мовлення.
- •13.Мовні норми та мовленнєвий етикет.
- •14. Поняття культури мови та культури мовлення.
- •15. Лексикологія як розділ мовознавчої науки. Слово як одиниця лексики.
- •16. Лексика української мови з погляду її походження.
- •17. Особливості лексичних засобів ділового мовлення.
- •18. Використання синонімів у ділових паперах.
- •19. Специфіка вживання омонімів.
- •20. Пароніми у діловому спілкуванні.
- •21. Мовні штампи та кліше у фаховому мовленні податківців, юристів, економістів.
- •22. Основи вчення про термін і термінологію: вихідні поняття і терміни.
- •23. Загальновживана лексика. Професійна лексика. Термінологія. Номенклатура.
- •24.Термінознавство та термінографія.
- •25. Джерела української термінології.
- •26. Класифікація термінологічних одиниць.
- •28.Спілкування як вид соціальної взаємодії. Функції спілкування.
- •29.Види і форми професійного спілкування.
- •30. Невербальні компоненти спілкування.
- •31. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види публічного мовлення.
- •32. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •33.Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •34. Індивідуальні форми фахового спілкування;
- •35. Стратегія поведінки під час ділової бесіди;
- •36. Етикет телефонної розмови.
- •37. Форми колективного обговорення професійних проблем:
- •38. Мистецтво перемовин;
- •39. Збори, нарада як форми прийняття колективного рішення;
- •40. Правила ведення дискусії.
- •41.Основні поняття діловодства.
- •42. Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •43. Вимоги до укладання та оформлення документів.
- •44. Вимоги до тексту документа.
- •45. Переклад. Форми і види перекладу: буквальний, адекватний, реферативний,
- •46. Явище тавтології як особливого виду повтору.
- •47. Синонімічні засоби ділового мовлення. Евфемізми.
- •48. Поняття про мовні штампи і кліше.
- •49. Особливості вживання іменникових форм у ділових текстах.
- •50. Прикметник в офіційно-діловому стилі. Ступені порівняння прикметників.
- •51. Правила передачі цифрової інформації. Узгодження іменника з числівником.
- •52. Функціонування займенникових форм у діловому мовленні.
- •53. Особливості вживання службових частин мови в діловому стилі.
- •54. Загальні риси синтаксису в ділових паперах.
- •55. Мовні помилки, їх види.
- •56. Поняття про мовний етикет.
- •57. Різниця між мовою, мовленням, спілкуванням.
- •58. Поняття тексту, його структурна організація.
- •59. Правила ділового листування.
51. Правила передачі цифрової інформації. Узгодження іменника з числівником.
Числівником називають ту частину мови, що означає кількість або порядок предметів і відповідає на питання скільки? та котрий? Числівник один узгоджується з іменником у роді, числі та відмінку: один хлопець, одна пісня. При числівниках два, три, чотири іменники стоять у називному відмінку (два студенти, три сестри), а від п’ять і далі в родовому відмінку множини (п’ять книжок, вісім річок). Якщо числівники два, три, чотири вжито на означення приблизної кількості, то іменники ставляться тільки в родовому множини: аркушів два (зо два), віршів три (зо три). При збірних числівниках двоє, троє тощо іменники стоять у родовому відмінку множини: троє вовків, четверо гусей. У сполученні зі складеними числівниками іменники узгоджу¬ються тільки з останнім словом: вісімсот один кілометр, чотириста три підручники. У непрямих відмінках кількісні числівники (крім дробових) узгоджуються з іменниками у відмінку: Н. сім озер; Р. семи озер; Д. семи озерам; 3. сім озер; О. сімома озерами; М. на сімох озерах. Дробові числівники вимагають, щоб іменник стояв у родовому відмінку однини: Н. три сьомих кілометра; Р. трьох сьомих кілометра; Д. трьом сьомим кілометра; 3. три сьомих кілометра; О. трьома сьомими кілометра; М. на трьох сьомих кілометра. При числівникові півтораста іменник має стояти в родовому відмінку множини: півтораста кілометрів, миль. Числівники, як правило, стоять у реченні перед іменником. (дев’ятеро кошенят, два дні), проте якщо числівник називає приблизну кількість предметів, то іменник стоїть перед числів¬ником: дубів двадцять (з двадцять), книжок п ‘ять (з п’ять). Усі порядкові числівники узгоджуються з родом, числом і відмінком іменника. У датах назви місяців вживаються тільки в родовому відмінку: перше січня, з першим січня. На означення часу вживаються такі форми вислову: о восьмій годині, об одинадцятій годині.
52. Функціонування займенникових форм у діловому мовленні.
В офіційно - діловому стилі займенники використовуються не так активно, як в інших стилях. Це повязано з граматичною природою вказаної частини мови, адже займенник узагальнено вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Срмоузагальненість значення займенників, їх семантичне неконкретність може призвести до викревлення змісту висловлення і плутанини наприклад: Мати попросила дачку налити собі води (не зрозуміло, кому потрібна вода: матері чи дочці). Указані властивості займенників не допускають їх активного застосування в офіційно-діловому стилі. Окремі займенники треба вжити залежно від значення: кожний - усі по одному. В офіційно - діловому мовленні у складнопідрядних реченнях, в головній частині яких мова йде про предмет або особу, використовуються сполучні слова що, який, а не котрий: брати участь в укладанні міжнародних договорів, що стосуються міста. Як правило, сполучне слово що вживається стосовно предметів, а який - істот. У діловому мовленні перевага віддається формі множини особових займенників. За українською мовною традицією, займенник, який вказує на дійову особу, у реченні вживається, як правило, у називному відмінку: ми підписали.
Ввічлива форма займенників У листах запрошеннях тощо використовується ввічлива форма займенника Ви (Вас, Вам), коли звертаються до однієї посадової особи.