3. Міжнародні відносини України з державами – членами снд.
Геополітичне розташування України об'єктивно зумовлює її велику увагу в налагодженні тісних і взаємовигідних зв'язків, насамперед з країнами-членами СНД, які мають з нею спільні кордони - Росією, Білоруссю і Молдовою.
Для України Білорусь є дуже важливим політичним, економічним і соціальним партнером. У зовнішньоекономічній діяльності України Білорусь серед країн СНД посідає друге місце після Російської Федерації. Республіка Білорусь визнала Україну суверенною державою 24 грудня 1991 p., дипломатичні відносини встановлені 27 грудня 1991 р. У цей день були укладені двосторонні угоди "Про співпрацю в галузі транспорту, зв'язку, науки і технології" і "Про порядок врегулювання боргових і кредитних зобов'язань, вільну торгівлю".
Подальшим кроком у розвитку українсько-білоруської співпраці стало підписання в липні 1995 р. під час візиту до Мінська Президента України Л. Кучми Договору про дружбу, добросусідство і співробітництво між Республікою Білорусь і Україною.
Обидві країни співпрацюють у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що відбувається за програмами "Сасакава - Чорнобиль" та "АЙФІКА". До того ж Україна надавала ілорусі допомогу в дезактивації забруднених територій, оздоровленні постраждалих дітей у Криму та ін.
У вересні 1998 р. у Києві Прем'єр-міністр України і Прем'єр-міністр Республіки Білорусь підписали Угоду про створення експертних комісій у галузі економічного співробітництва і контролю за бартерними схемами та прямими розрахунками. Білорусь висловилась за збільшення постачань з України руди, металопрокату, олії, зерна, постачання тепловозів, нових "Таврій", зокрема для інвалідів.
Для України значний інтерес становлять поставки автомобілів БЕЛАЗ, тракторів, мінеральних добрив. Нові горизонти українсько-білоруських взаємин відкрились після підписання у Мінську 11 грудня 1998 р. президентами України і Білорусі Договору між Україною і Республікою Білорусь на 1999-2008 pp. Було укладено низку інших документів.
Постійною є взаємодія України з Білоруссю в гуманітарній сфері, до чого спонукають історичні традиції, близькість культур, суміжність територій. Обидві держави реалізують гуманні принципи, пріоритетність загальнолюдських і особистих цінностей, орієнтацію на сучасні досягнення і стандарти.
Загалом існуюча модель взаємодії між Україною і Білоруссю, в основі якої лежать добросусідські взаємини і співпраця на прагматичних засадах, є продуктивною і перспективною.
Україна підтримує позицію європейських країн - членів ЄС щодо необхідності налагодження діалогу між опозицією та правлячими силами в Білорусі. Україна із тривогою сприймає події, які свідчать про посилення авторитарних, антидемократичних тенденцій у Білорусі, і вважає, що влада, поза сумнівом, повинна припинити переслідування опозиції. Одночасно Україна із розумінням ставиться до вибору білоруського народу, що обрав президентом країни Олександра Лукашенка.
Молдова як прикордонна держава, згідно з "Основними напрямами зовнішньої політики України", є також стратегічним партнером України. На території республіки 14% загальної кількості населення складають українці. В Україні (переважно в Одеській, Кіровоградській та Чернівецькій областях) - понад 250 тис. молдован.
Молдова однією із перших визнала незалежність України. Дипломатичні відносини між Республікою Молдова і Україною були встановлені в березні 1992 р. Перший офіційний візит президента України Л.Кравчука до Молдови відбувся 23 жовтня 1992 р. Під час візиту був підписаний Договір про добросусідство, дружбу та співробітництво між Україною і Республікою Молдова.
Позиція України впродовж 1990-х рр. була незмінною: підтримання незалежності і неподільності Республіки Молдова та непорушність її кордонів і дотримання принципу невтручання у внутрішні справи Молдови.
У серпні 1999 р. президенти України та Молдови Л.Кучма й П.Лучинські підписали Договір між Україною і Республікою Молдова про державний кордон. Ці документи були ратифіковані Верховною Радою України 6 квітня 2000 р. У травні 2001 р. президент Молдови М. Воронін вперше офіційно відвідав Київ. Президенти підписали Спільну заяву, де визначено головні пріоритети і завдання майбутнього співробітництва, взаємодії в рамках міжнародних організацій та форумів. Серед інших двосторонніх документів – угоди між Кабінетом Міністрів України та урядом Республіки Молдова про безвізові поїздки громадян і про взаємне визнання.
В діючому Договорі про дружбу і співробітництво між двома країнами визнавалася взаємна недоторканість кордонів, але самі кордони не були визначені. В даному випадку кордон між Україною і Молдовою визначався відповідно до міжнародного права по фарватеру Дністра. Але паралельно діяв акт про землевідвід - в 1982 р. Молдавська РСР передала Українській РСР на невизначений термін 25 гектарів на правому березі для будівництва ГЕС. Питання українсько-молдавського кордону було врегульоване лише в 2010 р.
У зовнішньо-торговельному обігу Молдови українська частка становить 20%, друге місце після Росії. Розпад СРСР, окрім економічних проблем, залишив у спадщину на південно-західних кордонах України "гарячу точку" - конфлікт навколо Придністровської Молдавської республіки, який призвів до вибуху громадянської війни, а також створив проблему навколо дислокації 14-ої російської армії. Не випадково Україна намагалася впливати на події в цьому регіоні, адже тут проживає понад 200 тис. етнічних українців.
8 травня 1997 р. згідно з Меморандумом про основи нормалізації відносин між Республікою Молдова та Придністров’ям, що підписав і Л.Кучма як один з посередників.
У липні 1999 р. в Києві відбулася зустріч учасників мирного врегулювання Придністровського конфлікту. На зустрічі були присутні прем’єр-міністр Росії, президенти України, Молдови, керівники Придністров’я, представник ОБСЄ в Молдові, які розглянули план поетапного врегулювання цієї проблеми, висунутий президентом Кучмою.
Разом з Росією і ОБСЄ Україна виступила гарантом мирного врегулювання конфлікту, зокрема запропонувавши проект Угоди про порядок і механізм виведення російського війська й озброєння з цього регіону.
У липні 1998 р. була досягнута домовленість про юридичне оформлення українсько-молдавського кордону. У листопаді 2001 р. Президент Молдови В.Воронін звернувся до Л.Кучми з пропозицією упорядкувати митний контроль на кордоні з Придністровською республікою.
Перспективні партнерські зв'язки склалися в Україні з пострадянськими державами Кавказського регіону - Вірменією, Грузією й Азербайджаном, які займають важливі геополітичні позиції на південному напрямі СНД. В умовах реформування ринкової економіки важливу роль вони приділяють зовнішньо-економічним зв'язкам на двосторонній основі, зокрема з Україною.
Вірменія 18 грудня 1991 р. визнала Україну як незалежну державу і вже 25 грудня цього ж року встановила з нею дипломатичні відносини.
Під час візиту Президента України Л. Кучми до Єревана у травні 1995 р. відбулись переговори з Президентом Вірменії Л. Тер-Петросяном, під час яких було укладено домовленість про створення постійної українсько-вірменської Комісії з торговельно-економічної співпраці. Підписано Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Вірменією, угоди про запобігання подвійного оподаткування доходів і майна, співпрацю у галузі культури і науки, охорони здоров'я.
Стан і перспективи торговельно-економічної співпраці визначаються Договором між Україною і Республікою Вірменія про економічне співробітництво на 2001-2010 роки. Довгострокова програма торговельно-економічної співпраці передбачає активізацію взаємовигідних відносин в усіх сферах.
У Вірменію експортується продукція державного комбінату „Криворіжсталь”, ВАТ „Дніпрошина”, ЗАТ „Куп’янський молочноконсервний комбінат, „ДЖЕЙ ТІ ІНТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА”, „ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА”.
З огляду на вузлове транспортне розташування України, одним із пріоритетів українсько-вірменських відносин є експлуатація шляхів сполучення, що зв’язують Вірменію із країнами Європи через територію України. Важливе значення у цьому контексті має поромна переправа „Іллічівськ-Поті-Батумі”.
У політичній сфері двосторонні українсько-вірменські відносини характеризуються підтриманням політичного діалогу та ініціюванням різноманітних контактів між сторонами, взаємною підтримкою між двома країнами на міжнародному рівні, розвитком співробітництва на рівні регіональних, європейських та світових організацій.
В умовах низької ефективності співпраці у межах СНД Азербайджан акцентує на двосторонніх відносинах. Дипломатичні відносини між двома незалежними державами були встановлені 6 лютого 1992 року, а 9 грудня 1992 року був підписаний Договір про дружбу і співробітництво між Україною й Азербайджанською Республікою. 5 травня 1995 року в м. Баку було відкрите Посольство України в Азербайджанській Республіці.
В останні роки між Україною та Азербайджаном спостерігається поступове зростання товарообігу. При цьому слід відзначити активність у просуванні своєї продукції на азербайджанський ринок одного з основних учасників зовнішньоторговельних операцій між нашими країнами - Корпорації “НВІГ “Інтерпайп”, яка протягом останніх двох років забезпечує постачання до Азербайджанської Республіки близько 7% від загального обсягу імпортованих Азербайджаном труб.
У структурі експортних постачань товарів з України в Азербайджанську Республіку протягом останніх двох років переважає продукція машинобудування, чорної металургії, електротехнічної галузі, хімії, а також продовольчі товари.
В подальшому суттєвого розширення товарообігу між Україною та Азербайджаном можна очікувати у сфері літакобудування, нафтогазовій, трубній та хімічній промисловості. Ще одним ефективним інструментом поглиблення українсько-азербайджанських економічних відносин є двостороннє співробітництво на рівні регіонів та міст побратимів України та Азербайджану (Київ-Баку, Харків-Баку, Черкаси-Сумгаїт та Автономна Республіка Крим - Нахічеванська Республіка), до якого сторони виявляють взаємний інтерес.
Україна в загальному обсязі зовнішнього товарообороту Азербайджану посіла четверте місце після Росії, Туреччини та Ірану.
Важливою справою для України є розвиток взаємовигідних відносин із республікою Грузія. Грузія визнала незалежність України 12 грудня 1991 p. Дипломатичні відносини між Україною і Грузією були встановлені 22 липня 1992 року. Під час візиту Е. Шеварднадзе до Києва, у квітні 1993 p., було підписано Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між Україною та Грузією. 5 квітня 1994 року розпочало роботу Посольство України в Грузії.
Україна послідовно виступала за мирне врегулювання абхазького та південно-осетинського конфліктів з урахуванням інтересів усіх сторін на засадах територіальної цілісності Грузії та поваги до її суверенітету.
Одним із пріоритетних напрямків співробітництва між Україною і Грузією є розвиток регіональних транспортних та енергетичних проектів у рамках коридору Європа – Кавказ – Азія.
Значні можливості розширення двостороннього співробітництва лежать в торговельно-економічній сфері. Міждержавний діалог, спрямований на подальшу активізацію торгово-економічних зв'язків, забезпечується діяльністю Спільної міжурядової українсько-грузинської комісії з питань економічного співробітництва (СМК), співголовами якої є Прем'єр-міністр України і Прем'єр-міністр Грузії.
Продовжується також двостороння співпраця з Грузією з розвитку транспортного коридору Європа-Кавказ-Азія (TRACECA), зокрема, щодо забезпечення ефективного функціонування його ключової ділянки - залізничної поромної переправи Поті-Батумі-Іллічівськ. Про перспективність такої співпраці свідчить поступове збільшення товарних потоків на цій транспортній лінії.
Історичне минуле, політичні реалії сьогодення та взаємні економічні інтереси двох країн створили атмосферу дружби і взаєморозуміння, у якій ось уже тринадцять років з часу встановлення дипломатичних відносин розвиваються відносини між Україною та Грузією.
Республіка Казахстан є однією з перших країн, що визнала Україну незалежною державою 23 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлені 23 липня 1992 р. З травня 1994 року в Алмати, а з січня 2001 року – в Астані функціонує Посольство України. У грудні 1994 року в Києві розпочало роботу Посольство Республіки Казахстан. Відносини між Україною та Казахстаном традиційно носять багаторівневий і різноманітний характер, відзначаються прозорістю, передбачуваністю та взаємною вигодою.
Важлива роль у розвитку двосторонніх відносин між Україною та Казахстаном належить спільній українсько-казахстанській Міждержавній комісії з економічного співробітництва, яку було створено у 1996 році.
Добрі відносини склалися між Україною і Республікою Казахстан і на рівні зовнішньополітичних відомств. Сторони традиційно підтримують одна одну в міжнародних організаціях, насамперед, в ООН, ОБСЄ, РЄАП, обмінюються інформацією щодо свого ставлення до найбільш актуальних міжнародних проблем.
Значно активізувалися відносини і контакти в культурно-гуманітарній сфері. У 2004 році Україна та Казахстан широко відзначили 10-річчя підписання крупномасштабного договору про дружбу і співробітництво, 50-річчя початку освоєння цілинних та перелогових земель. В Казахстані діє 20 українських національно-культурних центрів, при яких активно функціонують недільні школи, фольклорні ансамблі, хорові колективи, українські бібліотеки. Періодично проводяться виставки творів казахських художників українського походження в Астані та Алмати, презентації українських книг, зокрема книги „Українці Казахстану”.
Киргизька Республіка визнала Україну як незалежну державу 20 грудня 1991 р. Вже на наступний рік – у вересні 1992 р. – були встановлені дипломатичні відносини між двома країнами. У березні 1993 р. у Києві було відкрито Посольство Киргизстана в Україні, а в серпні 2000 р. в Бішкеку почало роботу Посольство України в Киргизькій Республіці.
В останні роки українсько-киргизькому співробітництву характерна істотна активізація двостороннього політичного діалогу. Важливою етапною політико-економічною подією стало проведення в березні 2003 року в Києві першого засідання Спільної міжурядової комісії зі співробітництва, яке окреслило основні напрямки співпраці двох держав.
Перспективними напрямами взаємовигідної співпраці є гідроенергетика, гірничорудна промисловість, транспорт, сільськогосподарське машинобудування, фармацевтична, легка та харчова промисловість. Взаємовигідною може бути участь українських підприємств у розвідці і розробці родовищ корисних копалин на території Киргизстану, будівництві і розвитку дорожньої інфраструктури євроазіатських транспортних коридорів у рамках проекту ТРАСЕКА і “Шовковий шлях” тощо.
Історія українсько-таджицьких відносин на державному рівні розпочалася ще в період існування Радянського Союзу укладенням у грудні 1990 року міжурядової Угоди про економічне та культурне співробітництво.
Дипломатичні відносини між Україною і Республікою Таджикистан встановлені 24 квітня 1992 року. Безпосередньо в Таджикистані відсутнє дипломатичне представництво України, його функції виконує за сумісництвом Посольство України в Республіці Узбекистан. В Україні акредитоване за сумісництвом Посольство Таджикистану в Російській Федерації, але в Києві діє Торговельно-економічна місія Таджикистану.
У липні 2001 року Президентами України і Таджикистану був підписаний базовий Договір про дружбу і співробітництво.
Розвивається співробітництво в сфері освіти, інформації, науки і техніки. Існують наміри щодо підписання угод про співробітництво між столичними університетами, академіями наук, національними телерадіокомпаніями. Вже другий рік поспіль таджицькі студенти направляються на навчання в українські культурно-мистецькі навчальні заклади. Дипломатія обох країн ґрунтується на реалістичному врахуванні національних інтересів, прагматичних підходах до бачення ролі міжнародних організацій та своєї участі в їх діяльності.
Зовнішня торгівля між Україною і Таджикистаном, на жаль, не характеризується стабільністю та позитивною динамікою і розвивається на тлі складної економічної ситуації в цій країні: бідність країни обумовлена невигідністю економіко-географічного розташування, відсталість економічного розвитку через громадянську війну в 1990-х роках, клановість та авторитарний режим влади.
Вузькою залишається номенклатура взаємних поставок товарів. З таджицької сторони вона не перевищує 10 найменувань. В основному це пряжа бавовни, сухофрукти, первинний алюміній, шкіряна сировина. З української сторони трохи більше 20 найменувань. В їх числі – продукти харчування, вугілля, кокс, бітум, вогнетриви, металовироби. Незначну питому вагу у товарообігу займає постачання обладнання, машин і складно-технічної продукції.
В цілому стан економічного співробітництва між Україною та Республікою Таджикистан, враховуючи потужний економічній і науково-технічний потенціал України, поки що не відповідає існуючим можливостям.
Туркменістан визнав Україну як незалежну державу 20 грудня 1991 року. Дипломатичні відносини між Україною та Туркменістаном були встановлені 10 жовтня 1992 року шляхом підписання спеціального Протоколу під час першого офіційного візиту Президента України Л.М.Кравчука до Ашгабату.
Підтверджуючи налаштованість розвивати взаємовигідне співробітництво між двома суверенними державами відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, 10 жовтня 1992 року був укладений основоположний документ – „Договір про партнерство і співробітництво між Україною і Туркменістаном”.
Співпраця з Туркменістаном характеризується як стратегічна. Це пояснюється тим, що обидві країни мають життєво важливі інтереси у різних сферах їх розвитку. Нинішні українсько-туркменські відносини характеризуються високим рівнем економічної співпраці, що базується на повному взаєморозумінні та зацікавленості у довготерміновій та широкомасштабній співпраці.
У відповідності з домовленостями, досягнутими під час офіційного візиту Президента Туркменістану С.Ніязова в Україну у травні 2001 року, українськими компаніями БА "Інтербудмонтаж", БК "УкрАзіаБуд", ДК "Укртрансбуд", ВАТ "Сумське МНВО ім. Фрунзе", ДК "Укрмонтажспецбуд" успішно були реалізовані на території Туркменістану значні інвестиційні проекти загальною вартістю понад 1 мільярд доларів США.
Сьогодні Україна є найбільшим імпортером туркменського природного газу. Україні посідає 1 місце серед найбільших торговельних партнерів Туркменістану.
Відносини між Україною і Республікою Узбекистан як двома незалежними державами започатковано Договором про основи міждержавних відносин, дружбу та співробітництво від 28 жовтня 1991 року. Дипломатичні відносини між двома країнами встановлено шляхом обміну нотами 14 серпня 1992 року. З 1993 року в Ташкенті діє Посольство України, яке водночас акредитоване за сумісництвом в Республіці Таджикистан і Перехідній Ісламській Державі Афганістан.
Республіка Узбекистан визначена стратегічним партнером України, що зафіксоване в Договорі про дружбу і подальше поглиблення всебічного співробітництва, підписаному Президентом України Л.Д.Кучмою та Президентом Республіки Узбекистан І.А.Каримовим 19 лютого 1998 року.
Основою для подальшого розвитку українсько-узбецького стратегічного партнерства в дусі рівноправності, взаєморозуміння, поваги та довіри, що існують між двома державами, є наявність спільних інтересів.
Головними статтями українського експорту є продукція чорної металургії, технологічне обладнання, феросплави, вогнетриви, лікарські засоби, продукти харчування. На узбецькому ринку працюють такі потужні українські компанії, як корпорація “Індустріальний союз Донбасу”, Промислово-фінансова компанія “Сожінвест”, науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп”, “Новокраматорський машинобудівний завод”, Акціонерне товариство “Міжрегіональна енергетична асоціація “ЕЛТА”, ВАТ “Укрросметал”, ЗАТ “Торговий Дім “Україна-Узбекистан”.
У підтримці українсько-узбецьких культурних зв’язків велику роль відіграє більш ніж 100-тисячна українська діаспора Узбекистану та більш ніж 30-тисячна узбецька діаспора України. Це – справжній культурний міст між двома народами, але це й важливий чинник, що сприяє подальшому поглибленню двостороннього торговельно-економічного та політичного співробітництва, а також розвитку взаємодії двох держав на міжнародній арені.