Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
На екзамен.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
230.91 Кб
Скачать

13. Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори

Економіч­ний район  це територіальна частина народного господарства краї­ни, якій органічно притаманна географічна цілісність та економічна спільність.

Один з факторів, що найбільш впливають на формування економіч­них районів, це економічний.

Головним районоутворювальним фак­тором у кожній країні є суспільний територіальний поділ праці, який є результатом просторового прояву дії загального економічного закону суспільного поділу праці.

Другим районоутворювальним фактором, похідним від територіального поділу праці, є територіальні виробничі комп­лекси (ТВК). До основних районоутворювальних чинників належать також найбільші міста країни - великі регіональні та індустріальні центри. В Україні такими центрами є Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів.

Не менш важливе районоутворювальне значення мають особли­вості економіко-географічного положення території району, які знач­ною мірою впливають на формування спеціалізації його господар­ства.

На утворення економічного району також важливий вплив мають природні умови і ресурси, особливо природні ресурси як основа роз­витку спеціалізації сільського господарства та промисловості райо­ну. Великий вплив на формування економічних районів має національ­но-політичний устій та адміністративно-територіальний поділ краї­ни.

21. Територіальний поділ праці – основа формування економічних районів

Територіальний поділ праці (ТПП)  це об'єктивний процес виробничої спеціалізації території, зумовлений посиленням міжрегіо­нальної кооперації, обміном спеціалізованою продукцією та послуга­ми. Розвиток суспільного виробництва постійно супроводжується поділом праці між різними сферами людської діяльності і територіями (район, область, регіон, країна). Поділ праці, в процесі якого закріплюються галузі господарства за певними територіями, називають територіаль­ним (географічним). Суспільний поділ праці  це форма організації праці, за якої окремі групи виробництв закріплюється на тривалий період за певними видами виробничої діяльності.

Розглядаючи територіальний поділ праці як об'єктивний процес, ми наголошуємо на тісному взаємозв'язку двох його сторін - спеціа­лізації та обміну товарів.

Спеціалізація  про­являється у відокремленні певних видів людської діяльності з метою ефективного її використання.

Найбільш важливими факторами, що впливають на територіальний поділ праці і спеціалізацію економічних районів, є природні і еко­номічні.

Ю. Саушкін виділив шість різновидів територіального поділу праці: генеральний ТПП; внутрішньорайонний; навколо економічного центру; постадійний; фазовий; епізодичний

22. Спеціалізаці економічних районів та методики її оцінки

Територіальна спеціалізація перш за все вказує на виробни­чий напрямок господарської діяльності різних економічних районів країни. Виробничий напрямок кожного з економічних районів фор­мується залежно від масштабів територіального поділу праці та фак­торів, що впливають на розміщення окремих галузей.

Внутрігалузева спеціалізація пов'язана з деталізацією вироб­ничого процесу, що створює певний економічний ефект у розвитку самої галузі.

Для визначення рівня спеціалізації виробництва в районі викори­стовують такі показники:

  • коефіцієнт локалізації або концентрації даного виробництва в районі;

  • коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу населення;

  • коефіцієнт міжрайонної товарності продукції даної галузі.

Ефективність спеціалізації буде найвища у тих підприємств, які знаходяться найближче до центрів виробництва про­дукції. Якщо собівартість продукції спеціалізованого і неспеціалізованого районів є рівною, то ефективність виробничої спеціалізації зни­жується до нуля. Однак тут потрібно урахувати інші фактори, які позитивно впливають па виробництво тієї чи іншої про­дукції. Для визначення ефективності спеціалізації всього виробничо­го комплексу району необхідно узагальнити результати економії кож­ної спеціалізованої галузі. На основі отриманих даних можна визна­чити напрями спеціалізації кожного економічного району з окремих галузей виробництва продукції.