- •1. Регіон як об'єкт дослідження
- •2. Визначення предмету дисципліни. Місце дисципліни в системі наукових дисциплін
- •4.Методи і методологічні основи курсу «регіональна економіка»
- •7. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об’єктивний характер
- •8. Основні закономірності розміщення продуктивних сил.
- •9.Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил.
- •10.Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва.
- •11.Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства.
- •13. Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори
- •21. Територіальний поділ праці – основа формування економічних районів
- •22. Спеціалізаці економічних районів та методики її оцінки
- •23. Сутність державної регіональної політики
- •25. Основні цілі державної регіональної економічної політики.
- •26.Завдання державної регіональної економічної політики
- •27. Наукове обгрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •28. Поняття і сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •29. Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •30. Спеціальні (вільні) економічні зони – один із засобів реалізації регіональної економічної політики
- •33. Економіка україни як єдиний народногосподарський комплекс
- •34. Структура економіки, її сутність та поняття
- •35. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •37. Природно-ресурсний потенціал та його структура.
- •39. Характеристика природно-ресурсного потенціалу еономічних районів.
- •40.Ресурсозбереження і його значення для розвитку народного господарства країни
- •42. Роль населення у розвитку народного господарста україни
- •43. Чисельність і розміщення населення україни. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
- •48. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення
- •49. Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •50. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •51. Методологічні основи і сутність регіональної економіки
- •52. Основні передумови регіонального економічного розвитку
- •53. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- •56.Економіка донецького регіону
- •57.Економіка придніпровського регіону
- •58.Економіка східного регіону
- •59.Економіка центрального регіону
- •60.Економіка поліського регіону
- •61.Економіка подільськолго регіону
- •62.Економіка карпатського регіону
- •63.Економіка причорноморського регіону
- •64. Сутність міжнародного поділу праці, основні потоки капіталу та робочої сили
13. Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори
Економічний район це територіальна частина народного господарства країни, якій органічно притаманна географічна цілісність та економічна спільність.
Один з факторів, що найбільш впливають на формування економічних районів, це економічний.
Головним районоутворювальним фактором у кожній країні є суспільний територіальний поділ праці, який є результатом просторового прояву дії загального економічного закону суспільного поділу праці.
Другим районоутворювальним фактором, похідним від територіального поділу праці, є територіальні виробничі комплекси (ТВК). До основних районоутворювальних чинників належать також найбільші міста країни - великі регіональні та індустріальні центри. В Україні такими центрами є Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів.
Не менш важливе районоутворювальне значення мають особливості економіко-географічного положення території району, які значною мірою впливають на формування спеціалізації його господарства.
На утворення економічного району також важливий вплив мають природні умови і ресурси, особливо природні ресурси як основа розвитку спеціалізації сільського господарства та промисловості району. Великий вплив на формування економічних районів має національно-політичний устій та адміністративно-територіальний поділ країни.
21. Територіальний поділ праці – основа формування економічних районів
Територіальний поділ праці (ТПП) це об'єктивний процес виробничої спеціалізації території, зумовлений посиленням міжрегіональної кооперації, обміном спеціалізованою продукцією та послугами. Розвиток суспільного виробництва постійно супроводжується поділом праці між різними сферами людської діяльності і територіями (район, область, регіон, країна). Поділ праці, в процесі якого закріплюються галузі господарства за певними територіями, називають територіальним (географічним). Суспільний поділ праці це форма організації праці, за якої окремі групи виробництв закріплюється на тривалий період за певними видами виробничої діяльності.
Розглядаючи територіальний поділ праці як об'єктивний процес, ми наголошуємо на тісному взаємозв'язку двох його сторін - спеціалізації та обміну товарів.
Спеціалізація проявляється у відокремленні певних видів людської діяльності з метою ефективного її використання.
Найбільш важливими факторами, що впливають на територіальний поділ праці і спеціалізацію економічних районів, є природні і економічні.
Ю. Саушкін виділив шість різновидів територіального поділу праці: генеральний ТПП; внутрішньорайонний; навколо економічного центру; постадійний; фазовий; епізодичний
22. Спеціалізаці економічних районів та методики її оцінки
Територіальна спеціалізація перш за все вказує на виробничий напрямок господарської діяльності різних економічних районів країни. Виробничий напрямок кожного з економічних районів формується залежно від масштабів територіального поділу праці та факторів, що впливають на розміщення окремих галузей.
Внутрігалузева спеціалізація пов'язана з деталізацією виробничого процесу, що створює певний економічний ефект у розвитку самої галузі.
Для визначення рівня спеціалізації виробництва в районі використовують такі показники:
коефіцієнт локалізації або концентрації даного виробництва в районі;
коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу населення;
коефіцієнт міжрайонної товарності продукції даної галузі.
Ефективність спеціалізації буде найвища у тих підприємств, які знаходяться найближче до центрів виробництва продукції. Якщо собівартість продукції спеціалізованого і неспеціалізованого районів є рівною, то ефективність виробничої спеціалізації знижується до нуля. Однак тут потрібно урахувати інші фактори, які позитивно впливають па виробництво тієї чи іншої продукції. Для визначення ефективності спеціалізації всього виробничого комплексу району необхідно узагальнити результати економії кожної спеціалізованої галузі. На основі отриманих даних можна визначити напрями спеціалізації кожного економічного району з окремих галузей виробництва продукції.