40.Ресурсозбереження і його значення для розвитку народного господарства країни

Земельні ресурси. Україна має достатньо високий земельно-ресурсний потенціал, але такий цінний ресурс використовується не­ефективно. Сьогодні майже 1/3 земельних угідь перебуває в запуще­ному стані і не використовується належним чином. Щодо нераціонального використання земельного фонду вчені України вбачають такі причини:

розробки корисних копалин здійснюються з грубим порушен­ням екологічних і технічних норм;

у галузях важкої індустрії допускаються наднормативні викиди забруднюючих і шкідливих речовин у ґрунт, повітря та водне середовище;

в країні не вирішене, особливо в великих містах і промислових центрах, питання утилізації промислових, побутово-комунальних та інших відходів. Відкриті сміттєзвалища забруднюють навколишнє середовище;

при гірничовидобувних роботах, розробці і розширенні відкри­того кар'єрного господарства, спорудженні нових об'єктів відбу­вається безпосереднє руйнування верхнього (родючого) шару ґрунту та його повне вилучення з користування;

нераціональна структура земельних угідь і, в першу чергу, сільськогосподарських.

Крім цього, не упорядковані території населених пунктів, немає генеральних схем і планів їх забудови, що призводить до неефектив­ного використання значної частини земель. Часто під забудову відво­дяться високопродуктивні сільськогосподарські землі.

Надзвичайно цінними є землі з особливим правовим режимом охорони: природно-заповідні території, рекреаційно-оздоровчі, території історично-культурного призначення тощо.

Лісові ресурси. В умовах дефі­циту деревини, при обмежених можливостях збільшення її заготівлі в Україні та суттєвому зменшенні завозу з-за кордону (Росії, Прибалтики) ресурсозбереження стає основним шляхом забезпечення по­треби народного господарства в лісопродукції. До основних напрямів ресурсозбереження науковці зараховують:

впровадження прогресивних технологій, що забезпечують ско­рочення періоду лісовирощування і підвищення продуктивності лісо­вих насаджень;

спеціалізацію і концентрацію лісовирощування, розширення поквартально-блокової системи вирубок лісу, спрямованих на скоро­чення затрат праці, коштів у лісовому господарстві;

поліпшення заготівлі деревини, збору і утилізації лісосічних відходів;

скорочення втрат продукції лісу за рахунок вилучення із про­цесу лісовирощування площі для будівництва об'єктів, не пов'язаних з веденням лісового господарства;

впровадження економічно ефективних і екологічно безпечних лісогосподарських заходів з охорони і захисту лісу;

збільшення площ лісопосадки і доведення їх до 22-24 % від всієї площі угідь, як нього досягли розвинуті європейські країни.

Проблеми ресурсозбереження необхідно вирішувати в деревооб­робній галузі, удосконалюючи техніку, технологію переробки дереви­ни, переходячи на безвідходне виробництво.

Водні ресурси. Галузь водопостачання є однією з найбільш енергомістких. Річне споживання електроенергії становить понад 8 млрд. кВт год, що дорівнює потужності майже всього каска­ду Дніпровських ГЕС.

Дослідження констатують, що за останні роки значно погірши­лась якість води основних джерел водопостачання, що характеризує незадовільну діяльність водогосподарських організацій. Значною мірою спостерігається забруднення річкових стоків і підземних во­доносних горизонтів органічними сполуками, фенолами, нітратами, нафтопродуктами, патогенними мікроорганізмами, промисловими і побутовими відходами тощо.

Значна частина раніше побудованих водопроводів та очисних спо­руд, фільтрувальних станцій, водозаборів не відповідають сучасним нормативним вимогам, і населенню надходить не якісна вода. Складні ситуації з водопостачанням у Луганській, Донецькій, Хмельницькій, Запорізькій, Херсонській, Харківській і ряді інших областей, де по­над 2 млн. м³ води (14 %) не відповідають вимогам стандарту.

Прогноз і перспективи розвитку продуктивних сил України і її ре­гіонів повинні ґрунтуватись виключно на основі їх природної водо­забезпеченості, з урахуванням територіальної мінливості річкового стоку, кількісних і якісних показників природних вод та можливості обґрунтованого з еколого-економічних позицій їх перерозподілу.

Мінеральні ресурси є основою виробничої діяльності народ­ногосподарського комплексу. Зміст ресурсозбереження полягає у найбільш повному і ефективному використанні розвіданих запасів корисних копалин. Це можна досягти шляхом:

зменшення втрат в надрах у процесі видобування корисних ко­палин;

зниження втрат корисних компонентів під час збагачення;

комплексного використання сировини з урахуванням як основ­них, так і супутніх компонентів;

максимального використання відходів видобування, збагачен­ня та хіміко-металургійної переробки корисних копалин.