64. Сутність міжнародного поділу праці, основні потоки капіталу та робочої сили

Під міжнародним територіальним поділом праці (ТПП) розу­міють процес концентрації в окремих країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні потреби у розрахун­ку на їхній обмін або продаж іншим країнам.

Слід розрізняти три основних типи міжнародного ТПП: за­гальний, частковий та одиничний. Під загальним розуміється роз­поділ праці у сфері виробництва: добувна, обробна промисловість, сільське господарство. При цьому міжнародна спеціалізація окре­мих країн істотною мірою визначається наявністю сприятливих природнокліматичних умов, а міжнародний ТПП виявляється у поділі країн-експортерів на індустріальні, сировинні та аграрні.

Частковий ТПП – це спеціалізація на рівні певних галузей ви­робництва, види готової продукції, що означає зростання ролі міжга­лузевого обміну готовими виробами. Цьому типу ТПП властивий вищий рівень диверсифікації виробництва та експорту.

Одиничний міжнародний ТПП  спеціалізація окремих країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, агрегатів та компонентів продукції, на технологічних стадіях промислового виробництва. Цей вищий тип властивий високорозвиненим країнам.

У формуванні економіки вирішальну роль відіграють міжна­родні монополії: транснаціональні та багатонаціональні корпорації, а також міжнародні монополістичні спілки.

Транснаціональні корпорації (ТНК) – концерни або трести, національні за капіталом та контролем, міжнародні за масштабами та характером діяльності. Вони функціонують у десятках країн, ство­рюючи там дочірні, внучаті товариства, філії, опорні пункти.

Багатонаціональні корпорації (БНК)  концерни та трести, які є міжнародними не тільки за масштабами, але й за особливостями об'єднання міжнародних коштів. Вони є власністю фінансових магнатів двох і більше країн.

Міжнародні монополістичні спілки створюються на виробничій, науково-виробничій та комерційній основі (картелі, консорціуми).

Вивезення капіталу означає вилучення частини капіталу з національного обороту та інвестування його в економіку іншої держави. Перетікання капіталу пов'язане з низкою причин: одержанням більшого прибутку з капіталу и іншій країні, ощадливі­шим оподаткуванням, прискореною віддачею, інтернаціоналізацією виробництва, екологічним фактором, що у свою чергу зумовлює, пере­міщення до країн, що розвиваються, екологічно брудних виробництв, які у власній країні обов'язково поєднуються з величезними витра­тами на екологічну безпеку.

Форми вивезення капіталу бувають різні:

1. Прямі капітало­вкладення у виробництво для випуску матеріальних цінностей, що дає контроль над виробництвом.

2. Портфельні інвестиції – капіталовкладення, придбання акцій, облігацій, що не дають права контролю закордонних підприємств.

3. Міжнародні позики  надаються одними країна­ми іншим або міжнародними (транснаціональними) банками.