43. Чисельність і розміщення населення україни. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості

Україна є однією з великих за чисельністю населення держав Євро­пи. За кількістю жителів посідає сьоме місце.

Найбільш повну інформацію про чисельність населення, його структуру і розміщення, а також процеси руху дають загальнодер­жавні переписи. Підчас Всеукраїнського перепису населення прово­дився облік як наявного, так і постійного населення, чисельність якого якнайповніше характеризує соціально-економічну структуру суспіль­ства. Загальна чисельність постійного населення України станом на 5 грудня 2001 р. становила 48,457100 тис. осіб.

В останні роки кількість населення держави щорічно зменшуєть­ся майже на 400 тис. осіб. Така динаміка чисельності населення загострює низку демогра­фічних, економічних і політичних проблем в Україні. Це, в першу чергу, стосується погіршення статево-вікової структури населення (йде процес старіння), режиму відтворення, забезпеченості народно­го господарства трудовими ресурсами відповідної якості, плануван­ня підготовки кваліфікованих кадрів тощо.

Процес старіння – це наростання питомої ваги старшого поко­ління у віці більше 60 років, якщо вона перевищує 10 %  ця нація належить до старіючої. Сьогодні в Україні з віком 60 і більше років проживає близько 20 % населення, а якщо взяти і сільську місцевість, то цей відсоток коливається у межах 27 %. Перевищення смертності над народжувані­стю – процес від'ємного природного приросту, або його називають депопуляцією населення. У 1993-1994 рр. депопуляція охопила прак­тично всі регіони України. Збільшення чисельності населення три­вало тільки на Рівненщині, Івано-Франківщині та на Закарпатті.

Україна є державою з достатньо високою густотою населення. У цілому по країні густота населення становить 78,8 чол. км². Розміщен­ня населення за регіонами нерівномірне і повною мірою відповідає особливостям розміщення виробництва, його природно-ресурсному по­тенціалу. Високою є щільність населення в південно-східному еконо­мічному районі, де вона майже в два рази вища ніж в середньому тю Україні, а в Донецькій області густота населення - 185 осіб/км².

Найменша густота населення в степових сільськогосподарських районах (Миколаївська, Кіровоградська обл.)  43-50 чол. на км². А на Поліссі, в Чернігівській області щільність населення не досягає й половини від середнього показника по Україні. Рідконаселений південь України, особливо Херсонська та Миколаївська області. Ви­сока щільність населення характерна для західних областей Украї­ни. У Львівській області вона становить 124 чол/км², у Чернівецькій – 118 чол/км², Івано-Франківській  100 чол/км².

Процес відтворення населення  це динаміка постійної заміни поколінь лю­дей, які йдуть з життя, новими поколіннями.

Для характеристики перебігу процесів відтворення використову­ють ряд показників. Найбільш вживаними є загальний коефіцієнт народжуваності, загальний коефіцієнт смертності та загальний ко­ефіцієнт природного приросту. Вони показують стан руху населення у державі, тобто кількість народжених, померлих та природний приріст (+, -) у розрахунку на 1000 чол. населення України (регіону). Так, наприклад, в Україні 2005 р. народилося 426,086 дітей, а помер­ло 781,961 осіб; чисельність населення при цьому в середньому ста­новила 47100,4 тис. чол., а на 1 січня 2006 р.-46929,5 тис. осіб. Отже, народжуваність на 1000 чол. населення становила за 2005 р. 9 осіб, смертність - 16,6, природний приріст - 7,6 осіб.

Основні при­чини і закономірності диференціації смертності населення:

• підвищена смертність у перші роки, особливо в перші дні жит­тя, що зумовлено слабкістю новонародженого організму. Інтенсивність смертності немовлят, як показують дослідження високого розвитку медицині;

• зниження рівня смертності приблизно до 8-12 років, після чого її показники починають зростати, спочатку повільно, а починаючи з 45-50 років швидкими темпами;

• підвищена смертність чоловіків порівняно з жінками. Сьогодні середній вік життя населення коливається в межах 68 років, в тому числі чоловіків  63 роки, жінок – 74 роки.

Статево-вікова структура населення – це результат еволюції режи­му відтворення населення як у минулому передумовою майбутнього демографічного розвитку. Основною глобальною тенденцією транс­формації вікової структури населення на сучасному етапі є зростан­ня питомої ваги осіб старших вікових груп.

Демографічне старіння населення с однією з основних характерис­тик відтворення його в усіх без винятку країнах Європи та Північної Америки. Наслідки цього явища наукові експерти вбачають у тому, що:

• досягнення успіхів у охороні здоров'я та відповідне зниження смертності населення і зростання середньої тривалості життя при­зводить до збільшення абсолютної чисельності населення;

• довготривале збереження народжуваності нарівні, що не за­безпечує навіть простого відтворення поколінь (в середньому одна жінка в економічно розвинутих країнах протягом свого життя на­роджує менше 2 дітей, коли для простого відтворення потрібно призводить до невпинного скорочення питомої ваги дітей та молоді у складі населення і відповідного зростання частки осіб старшого віку;

• збереження в ряді країн (на жаль і в Україні) відносно високої передчасної смертності населення від нещасних випадків, отруєнь, травм тощо, передусім чоловіків працездатного віку, що неминуче погіршує процес старіння за рахунок зниження питаної ваги моло­дого населення;

• вплив міграційного обміну населенням, який сприяє збільшенню питомої ваги молоді (і відповідно зменшенню частки населення по­хилого віку) у складі населення країн, які с центрами тяжіння мігрантів, і посилює процес старіння в тих країнах, які виконують функції донорів робочої сили; при цьому тимчасовий характер зовнішніх міграцій тільки збільшує цей вплив, оскільки виїжджає на роботу чи навчання головним чином молодь, яка повертається поде­куди у пенсійному віці.

Населення України належить до найстаріших в країнах Східної Європи і ряді країн Західної Європи. Наслідком цього є те, що уже протягом тривалого часу усі перелічені чинники процесу старіння діють в одному напрямі.

За останні два роки в Україні прийнято ряд законодавчих актів, зокрема про збільшення сім'ям матеріальної допомоги при народ­женні дитини у декілька разів, що, як видно за результатами статистичних даних, позитивно сприяє збільшенню народжуваності і зрос­танню коефіцієнта сімейності. Цьому має також ефективно сприяти прийняття владою програми зростання сім'ї і забезпеченості її відпо­відними матеріальними і духовними благами.