1. Регіон як об'єкт дослідження

Під регіоном, як частиною території країни, розуміють значну цілісну територію, де проживають люди і де здійснюються певні види діяльності.

Регіон відрізняється від інших регіонів сукупністю природничих, історично сформованих, відносно стійких економічних, соціальних, національних особливостей. Таким чином, об’єктом науки «регіональна економіка» є регіон як насичена територія країни, де проживає певна кількість населення, розташовані підприємства різних галузей та різних форм власності, де розташовані установи, що забезпечують нормальні умови для життя людей, для праці, освіти, культури, спілкування. Ха­рактерною ознакою регіону є його цілісність, де поєднуються природні ресурси, матеріальні багатства та соціальні умови для життя людей.

Відповідно Конституції України адміністративно-територіаль­ний устрій України складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Він­ницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, За­карпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Чер­каська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Економіко-географічне районування – науково обґрунтований розподіл країни на економічні райони, які формуються в умовах конк­ретного природного середовища в процесі розвитку продуктивних сил на основі раціональною використання природних ресурсів з врахуван­ням суспільного розподілу праці.

2. Визначення предмету дисципліни. Місце дисципліни в системі наукових дисциплін

Предметом науки про регіональну економіку є виявлення законів, закономірностей та визначення принципів і факторів територіаль­ної організації компонентів продуктивних сил, їх сучасне і перспективне розміщення, а також визначення шляхів і засобів ефективної організації економічної діяльності суб'єктів господарювання на території регіону.

Об'єктом вивчення даної науки виступають усі елементи просторової організації продуктивних сил регіонів  природо- і трудоресурсний потенціал, галузеві і міжгалузеві комплекси, територіальні форми організації продуктивних сил та системи господарювання, соціальна інфраструктура тощо. Таким чи­ном, загалом об'єктом вивчення науки про розміщення про­дуктивних сил та економіку районів є продуктивні сили в кон­кретно-регіональному середовищі функціонування.

Наука про розміщення продуктивних сил взаємодіє з широким ко­лом інших наук. Вона належить до економічних наук, в основу яких по­кладені результати наукових досліджень природничих, географічних, геологічних і технічних наук.

4.Методи і методологічні основи курсу «регіональна економіка»

Метод  це засіб побудови і обґрунтування систем суспільних знань, сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності.

Системний підхід  це напрям методології спеціально-наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження об'єктів як відповідних систем. Завдання системного підходу до розвитку продуктивних сил поля­гає в тому, що послідовно вивчають і визначають всі основні фактори розвитку території і можливої її перспективи.

Сукупність методів, що застосовуються у проведенні наукових досліджень, називається методологією.

До основних принципів регіональних досліджень належать:

принцип еволюційного розвитку;

принцип науковості, оптимальності;

принцип соціальної спрямованості;

принцип підвищення ефективності регіональних рішень;

принцип пропорційності та збалансованості,

принцип пріоритетності.

Для дослідження соціально-економічних проблем на регіональ­ному рівні використовують такі методи: системний, діалектичний, нормативний, балансовий, програмно-цільовий метод комплексною соціально-економічного аналізу, економіко-математичні методи.