18. Поясність сутність системного аналізу політики, поняття політичної системи. Проаналізуйте зміст теоретичних моделей політичної системи суспільства д.Істона, г.Алмонда, к.Дейча

Система відповідно до найпоширенішого її розуміння — це «сукупність елементів, що перебувають у відносинах і зв'язках один із одним, яка утворює певну цілісність, єдність»1. Уже з цього елементарного визначення видно, що система складається з певної сукупності елементів, тобто має власну структуру, причому ці елементи перебувають між собою у таких відносинах і зв'язках, що утворюють певну цілісність.

Конкретизуючи загальні характеристики системи стосовно соціальних систем, можна виокремити характерні ознаки структурних елементів системи. По-перше, це прямий, безпосередній зв'язок елементів системи зі структурою та їх якісна визначеність. По-друге, однопорядковість, однорідність і субстанційна сумісність структурних елементів. По-третє, вияв структурних елементів як мінімальних за своєю внутрішньою будовою і змістом компонентів даної системи стосовно обраного способу поділу. По-четверте, органічний зв'язок кожного структурного елемента з іншими елементами системи. По-п'яте, структурні елементи є основою, на якій розвиваються решта елементних властивостей і структурні зв'язки2.

Виходячи з зазначених ознак структурних елементів системи, можна дійти висновку, що політична система суспільства як різновид соціальної системи не тотожня політичному життю суспільства, в основі якого хоча й лежать певні закономірності, але яке все ж таки є неупо-рядкованою сукупністю подій. Політична система суспільства відрізняється від його політичного життя саме своєю системністю, тобто цілісністю та упорядкованістю взаємопов'язаних елементів.

Соціологічну концепцію "соціальної системи" Т. Парсонса, ідеї системно-функціонального аналізу М. Леві та інших трансформували в політології Д. Істон, Г. Алмонд, У. Мітчелл, К. Дойч та інші вчені у концепцію політичної системи. Свою увагу дослідники зосередили не лише на державі, а й на аналізі всієї політичної системи, яка складалась з багатьох політичних інституцій, на політичних процесах, що сприяли інтеграції і політичній стабілізації суспільства. Сучасні концепції політичної системи спираються переважно на синтез формального, системно-кібернетичного і нормативістського підходу Д. Істона і змістовного, особистісно-діяльнісного і політико-культурного підходу Г. Алмонда.

19. Охарактеризуйте сутність, структуру, функції політичної системи суспільства

Політична система суспільства – відносно новий термін, з’вився в 50-60-х рр., тому що необхідність його появи відбивала різке розширення сфери політики, збільшення кількостя політичних організацій.

Політична с-ма – інтегрована сукупність:

- політ відносин в сус-ві

- політ інститутів

- норм політ життя

- політ культури сус-ва

- політ режимів ... які забезпечують в сус-ві соціальну стабільність та соц порядок.

У вузькому значенні це держава та державні інструменти.

політичні відносини – ті відносини в сус-ві, що виникають з приводу влади. Виступають на різних рівнях (у масштабі держави, регіону, глобальному м)

Мають різні форми: співробітництво, компроміс, суперництво, бортьба...

політичні інститути – держава, партії, суп організації – всі вони виникають щоб виражати та захищати інтереси лудей

норми політ життя – правові (закони, укази, акти), астутні, неписані політичні традиції (протистояння лібералів та консерваторів), етико-моральні норми політики (чесність, благородство, терпимість, відповідальність)

політична культура – існування в сус-ві певних поглядів та ідей

політичний режим – сукупність методів та засобів політичного владарювання

Функції політичної системи — основні напрями впливу політичної системи

на політичне життя суспільства:

1. вироблення політичного курсу держави та визначення цілей та завдань

розвитку суспільства;

2. організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань

політичної програми держави;

3.координація окремих елементів суспільства;

4.легітимація (діяльність спрямована на узаконення політичної системи);

5.політична соціалізація (включення людини в політичну діяльність);

6. артикуляція інтересів (пред'явлення вимог до осіб, що приймають

політичні рішення);

7. агрегування інтересів (узгодження та впорядкування інтересів і потреб

соціальних верств населення);