18. Класифікація мов програмування. Системи програмування, інтегровані середовища програмування

Мова програмування – сукупність алфавіту синтаксису і семантики для задання алгоритмів з використанням символів природної мови. За рівнем можливостей такі мови поділяються на мови високого та мови низького рівня. Мови програмування низького рівня забезпечують підтримку найпростіших операцій переважно на рівні системних пристроїв. Прикладом такої мови є Асемблер. Мови програмування високого рівня забезпечують реалізацію типів даних і конструкцій, що не реалізуються безпосередньо в машинній мові.

Системи програмування.1.Процедурне програмування – парадигма програмування, заснована на концепції виклику процедури. Процедури містять певну послідовність кроків для виконання і можуть бути викликані з будь-якого місця програми. Згори – донизу – текст основної програми, у якому замість кожного зв’язного логічного фрагмента вставляється виклик підпрограми. Одержана програма перевіряється і налагоджується. Знизу-догори – спочатку створюється набір процедур, які налагоджуються за допомогою спец. програм потім з них збирається програма 2.Структурне програмування – методологія розробки програмного забезпечення, в основі якої лежить подання програми у вигляді ієрархічної структури блоків. 3.Модульне програмування. Його ідея полягає в реалізації обчислювальних процесів у вигляді окремих програмних одиниць(модулів), до яких можуть звертатися інші програми. 4.Обєктно-орієнтоване програмування. Розглядає програму не як набір підпрограм, а як сукупність об’єктів, до кожного з яких можна звертатися окремо і які взаємодіють між собою. Об’єкт складається із структур даних і алгоритмів. 5.Функціональне програмування. Функціональні мови не використовують змінні. Програма такою мовою являє собою опис функцій, а виконання програми - процес застосування функції до аргументу. 6.Логічне програмування – Програміст не вказує як обчислювати результат. Програма лише описує необхідний вигляд результату, одержання якого забезпечують механізми логічного виведення.

Інтегроване середовище програмування. Це комп’ютерна програма, яка допомагає програмісту розробляти нове програмне забезпечення чи модифікувати існуюче. Трансляція – переклад програми з мови програмування на машинну мову. Розрізняють два види трансляторів: 1)компілятор – здійснює пошук синтаксичних помилок і в разі їх відсутності здійснює переклад всієї програми в машинні коди. 2)інтерпретатор – здійснює аналіз і виконання програми по командно.

19. Основні елементи мови програмування Pascal.

Основними елементами мови Паскаль є символи, слова, вирази, команди (оператори).

Символи — нероздільні знаки, які оброб­ляє транслятор мови.

Слова — мінімальна смислова одиниця мови, що складається із символів (ідентифікатори, числа, службові слова).

Вирази — це послідовності, що складаються з імен змінних, функцій, констант, знаків операцій і круглих дужок, що визначають порядок виконання дій.

Вирази можуть бути арифметичними і логічними. Арифметичними є вирази, які записуються за допомогою арифметичних операцій і в результаті обчислення яких одержують числові значення. Окрім відомих чотирьох арифметичних дій у Паскалі є дії div (частка від ділення націло двох цілих чисел) і mod (остача від ділення націло двох цілих чисел). В арифметичних виразах можуть використовуватися також стандартні функції: тригонометричні (sin(x), cos(x), arctan(x)), визначення модуля (abs(x)), округлення (round(x)), піднесення до квадрата (sqr(x)) та інші.

Команди (оператори) — це вказівки на виконання окремих дій.

Мова Паскаль містить символи для складання ідентифікаторів (великі та малі латинські букви, арабські цифри, знак підкреслення); символи-роздільники (пропуск, керуючі символи з ASCII-кодами від 0 до 31);спеціальні символи, що виконують певні функції при побудові різних конструкцій мови (+ – * / = > <.,; : @ ‘ ( ) { } [ ] # $ ^); складові символи, які сприймаються компілятором як єдине ціле (<= >=: = (* *) (..)..); «невживані» символи (символи, що не входять до алфавіту мови, але використовуються в коментарях та у вигляді значень символьних і рядкових констант).

Ідентифікатори — послідовності з букв, цифр та символу підкреслення, що починаються з букви або символу підкреслення. Великі та малі букви не розрізнюються. У мові програмування використовується обмежена кількість слів, значення і спосіб використання яких заданий (службові слова).