- •3.1. Загальні підходи до кількісної оцінки ступеня ризику
- •3.2. Ймовірність як один з підходів до оцінки ризику
- •3.3. Інгредієнт економічного показника
- •3.4. Ризик в абсолютному вираженні
- •3.4.1. Спрощений підхід до оцінювання ризику
- •3.4.2. Ризик як величина очікуваної невдачі
- •3.4.3. Зважене середньогеометричне значення економічного показника
- •3.4.4. Ризик як модальне значення міри невдачі
- •3.4.5. Ризик як міра мінливості результату
- •3.4.5.1. Середньозважене модуля відхилення від центра групування
- •3.4.5.2. Дисперсія та середньоквадратичне відхилення
- •3.4.5.3. Семіваріація та семіквадратичне відхилення
- •3.4.5.4. Середньоквадратичне та семіквадратичне відхилення від зваженого середньогеометричного
- •3.5. Ризик у відносному вираженні
- •3.5.1. Коефіцієнт сподіваних збитків
- •3.5.2. Коефіцієнти варіації, семіваріації, семівідхилення від зваженого середньогеометричного
- •3.5.3. Правила визначення знака інгредієнта
- •3.5.4. Коефіцієнти асиметрії та варіації асиметрії
- •3.5.5. Коефіцієнт ексцесу та варіації ексцесу
- •3.6. Використання нерівності Чебишева
- •3.6.1. Уникнення банкрутства при отриманні кредиту
- •3.6.2. Уникнення банкрутства при наданні кредиту
- •3.6.3. Визначення меж зон допустимого, критичного та катастрофічного ризиків
- •3.7. Контрольні запитання та теми для обговорення
- •3.8. Теми рефератів
- •3.9. Приклади та завдання для самостійної роботи
- •3.10. Основні терміни та поняття
3.5.2. Коефіцієнти варіації, семіваріації, семівідхилення від зваженого середньогеометричного
У випадку, коли оцінюється ризик як варіабельність щодо отримання доходів, то для оцінки ризику використовується коефіцієнт варіації, тобто відношення середньоквадратичного відхилення економічного показника ефективності Х з позитивним інгредієнтом до сподіваного значення цього показника (М+(Х+) = М(Х+)):
Коефіцієнту варіації можна надати таке економічне трактування: це величина ризику, що припадає на одиницю доходу. А тому можна зробити висновок, що CV(X+) = CV–(X+), тобто коефіцієнт варіації має негативний інгредієнт (чим менше значення CV(X+) для проекту, тим меншим відносним ризиком він обтяжений).
Коефіцієнт варіації використовується в тому разі, коли для двох альтернативних проектів А і В виявиться, що > та > ( < та < ), де =M(X+А); = (X+А); = M(X+В); = (X+В). Перевага надається тому проекту, для якого є меншим коефіцієнт варіації.
У випадку, коли > та > (чи < та < ) і при цьому , прийняте суб’єктом керування (менеджером, управлінською командою) рішення залежить від його ставлення до ризику (схильності чи несхильності). Якщо ж суб’єкт керування є нейтральним до ризику, то при наданні переваги тому чи іншому проекту слід скористатись коефіцієнтом семіваріації:
Очевидно, що CSV(X+) = CSV –(X+), тобто перевага надається тому проекту, для якого є меншою величина коефіцієнта семіваріації.
Як оцінку ступеня ризику, пов’язаного з середньогеометричним значенням випадкової величини, можна використовувати коефіцієнт семівідхилення від зваженого середньогеометричного, який обчислюється за формулою:
Приклад 3.12. Результати спостережень за нормами прибутків портфелів цінних паперів А і В подано в табл. 3.6.
Таблиця 3.6
Період |
Норма прибутку (%) |
|
RA |
RB |
|
1 |
5 |
3,6 |
2 |
3 |
6 |
3 |
2 |
7,2 |
4 |
3 |
6 |
5 |
7 |
1,2 |
Інвестор має можливість придбати лише один з цих портфелів цінних паперів. Який з портфелів слід придбати інвестору, якщо він є нейтральним до ризику?
A : M+(RA) = 4, –(RA) = 2;
B : M+(RB) = 4,8, – (RB) = 2,4.
З урахуванням того, що М+(RA) < M+(RB), –(RA) < –(RB), а також того, що інвестор є нейтральним до ризику, для вибору оптимального портфеля (того, що є менш ризикованим) можна скористатись критерієм мінімального коефіцієнта варіації:
Оскільки CV–(RA) = CV–(RB) = 0,5, то відповідь щодо вибору оптимального портфеля, виходячи з коефіцієнта варіації, дати неможливо. А тому скористаємося критерієм мінімального коефіцієнта семіваріації:
Оскільки CSV–(RA) < CSV–(RB), то при виборі портфеля цінних паперів перевагу слід надати портфелю А.-