33. Взяття та обробка проб основних груп кормових гідробіонтів.

Гідробіонти — морські та прісноводні організми, постійно живуть у водному середовищі. До гідробіонтів також відносяться організми, що живуть у воді частину життєвого циклу, тобто земноводні. Існують морські та прісноводні гідробіонти, а також ті, що живуть у природному, або штучному середовищі, ті, що мають промислове значення і ті, що не мають його. Пелагічні організми — рослини чи тварини, що живуть у товщі, або на поверхні води. Нейстон — сукупність мікроорганізмів, що живуть у поверхневій плівці води на границі водного та повітряного середовищ. Плейстон — рослинні або тваринні організми, що живуть на поверхні води, або напівзанурені у воду. Реофіли — тварини, що пристосувалися до життя у проточних водах. Нектон — сукупність водних активно плаваючих організмів, здатних протистояти силі течії. Планктон — різнорідні, в основному дрібні організми, що вільно дрейфують у товщі води і не здатні опиратися течіям. Бентос — сукупність організмів, що мешкають на ґрунті та у грунті дна водойм.

34. Цінність риби визначають не тільки кількістю їстівних частин, але і біохімічним складом, калорійністю. На калорійність м’яса, його харчову цінність значною мірою впливає вміст жиру. Риб за ступенем жирності поділяють на чотири групи: худі – з вмістом жиру до 2 %, середньо жирні – від 2 до 8, жирні – від 8 до 15 і дуже жирні – від 15 % і більше. Живлення риби. При виборі об’єктів вирощування одним із суттєвих моментів є підбір риб з різним характером живлення.Відповідний підбір риб за характером живлення повинен забезпечити максимальне використання кормових ресурсів(сукупність тваринних і рослинних організмів та продуктів їх розпаду) і перетворити їх у кормову базу водойми(кормові організми, які використовує наявний видовий склад риб).Природним кормом ставових риб є водні тварини і рослини вищі та нижчі, які живуть у товщі води та на дні водойми.

35. У період проведення контрольних обловів на ставках проводиться збір матеріалу для вивчення харчування риб. При вивченні харчування з метою розробки рекомендацій з вирощування риб у полікультурі, акліматизації, риборозведенню, виявленню впливу мінеральних і органічних добрив на рибопродуктивність ставків, харчових взаємин риб, з улову беруть проби усіх видів риб. Матеріал для одержання вагової характеристики їжі збирають активними знаряддями лову cpaзу ж після притонения. Після визначення середньої ваги риби відбирають 5-10 екземплярів кожного виду всіх розмірів. У нерестових ставках личинок відбирають щодня або через день по 10-15 екземплярів кожної розмірної групи з наповненими харчовими трактами. Для визначення добового раціону і добового ритму харчування проби на харчування відбирають протягом 28-32 годин через рівні проміжки часу (2-3-4 години). При цьому останню пробу беруть за часом пізніше першої проби, тобто час останньої проби заходить за час першої проби. Бажане проведення в цей же час і лабораторних досліджень в модельних установках (акваріумах, садках і т.д. ), що дасть більш конкретні матеріали і дозволить повніше підкорректувати отримані дані в природних умовах. Одночасно зі збором матеріалу по харчуванню риб відбирають планктонні і бентосні проби, визначають гідрологічні і гідрохімічні показники. Відібрані проби поміщають у загальну марлеву серветку, постачають етикеткою, зав’язують і переносять у банки, фіксують 4%-ним формаліном (1 частина 40%-ного формаліну на 9 частин води). Етикетки пишуться на пергаменті або папері простим чорним олівцем або тушшю. Обробка матеріалу починається з перенесення даних з кожної етикетки в журнал або на окрему спеціальну картку.Напередодні обробки фіксований матеріал відмочують і промивають від формаліну. Якщо це цілком фіксована риба, то її промивають, просушують фільтрувальним папером і звежують.

36. Поняття інтенсифікації у рибництві

Інтенсифікація рибного господарства—це концентрація матеріальних, трудових і грошових ресурсів на одиницю ставкової площі при раціональному використанні їх з метою одержання максимального виходу рибної продукції високої якості та з низькою собівартістю.

У рибництві розроблено ряд ефективних методів інтенсифікації, які сприяють більш повному використанню основних засобів виробництва ставкових площ, поліпшенню середовища вирощування риби та підвищенню продуктивності водної площі. Методи включають застосування ущільнених посадок риби, змішаних посадок різновікових груп риб одного виду, полікультуру, годівлю, лікувально-профілактичні заходи та ін.

Інтенсифікаційні заходи включають: меліорацію, хімізацію, годівлю риби, лікування та профілактику захворювань, механізацію та автоматизацію виробничих процесів.

37. Меліорація та літування ставів

Меліорація-система технічних і організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення самого ставка, а також навколишньої території з метою створення оптимальних умов середовища для вирощування риби. Меліорацію розрізняють: екологічну, агротехнічну, біологічну.

-Екологічна меліорація-спрямована перш за все на збільшення об’єму води в ставках шляхом поглиблення. До екологічної меліорації відноситься також захист балочних ставків від попадання стічних вод від тваринницьких ферм шляхом побудови водовідвідних каналів, посадки лісосмуг, чагарників проти замулення, тощо.

-Агротехнічна меліорація- пов’язана з осушуванням, обробкою, плануванням ложа ставу та боротьбою із заростанням ставів. Сюди відноситься підготовка нагульних ставів весною до їх зариблення, виведення ставів з експлуатації на літування, рибо сівозміна тощо.

- Біологічна меліорація – забезпечує кращі екологічні умови для ставкових риб, оскільки сприяє знищенню рослинності, боротьбі зі смітною та хижою рибою, профілактиці захворювань риб. Наприклад для боротьби з вищою водяною рослинністю використовують білого амура, а при боротьбі зі смітними рибами-біологічних хижаків-меліораторів: щуку, судака, сома.

Літування ставів

Нагульні стави періодично залишають на літування, тобто не заповнюють водою, а на ложі проводять агрокультурні роботи, (щоб запобігти замуленню). Ложе обробляють и висівають різні сільськогосподарські культури: буряки, моркву, капусту, віко-вівсяну суміш, просо. Це сприяє кращій мінералізації органічних речовин, що нагромаджуються на дні.

38. Удобрення ставів. Мінеральні та органічні добрива

У рибництві дія хімічних добрив полягає в стимуляції утворення первинної продукції за рахунок забезпечення рослин мінеральними та органічними речовинами. Крім того добрива не тільки стимулюють розвиток природної кормової бази, а й виступають у якості регулятора гідрохімічного режиму.

Із мінеральних добрив найчастіше застосовуються азотні та фосфорні сполуки. Мета внесення мінеральних добрив в ставки - підвищення рибопродуктивності за рахунок забезпечення поживними речовинами (азот і фосфор) водоростей. Не потребують добрив ставки, в яких спостерігається інтенсивне цвітіння водоростей, вода забарвлена в зелений колір, прозорість 30-40 см і менш, вміст азоту у воді більше 2 мг/л, фосфору 0,5 мг/л, в ґрунтах ставка більше 40 мг загального азоту або 5 мг аміачного азоту на 100 г сухого ґрунту і 27 мг загального або 15 мг рухомого фосфору на таку ж кількість ґрунту.

Внесення до ставків надмірної кількості мінеральних добрив неприпустимо, оскільки в ставках можуть виникнути заморні явища, обумовлені інтенсивним розвитком фітопланктону і поглинанням кисню. Може виникати токсикоз риб, обумовлений відхиленнями рН і вмістом вільного аміаку у воді ставків. Тому кількість добрив, що вносяться до ставка, повинна бути строго обґрунтованою.

Потрібна кількість мінеральних добрив визначається з урахуванням приросту рибної продукції за рахунок добрив і удобрювального коефіцієнта.

До органічних добрив можна віднести перегній, компости, пташиний послід, зелені добрива. Вони більш різнорідні за своїм складом, багаті на азот, фосфор, калій. Перегній ВРХ, кінський, свинячий, пташиний—найбільш розповсюджений тип органічних добрив. У ставки з піщаними, супіщаними, глинистими і солончаковими ґрунтами вносять 10-15 т і більше на гектар. При наявності плодоносного шару ця норма знижується до 5-10 т/га. Терміни внесення можуть бути різними: осінню по осушеному дну, зимою по кризі, весною—по дну до заливання водою.

39. Використання штучних кормів. Нормована годівля риби та механізація годівлі

Штучні корми або кормові засоби мають виключати шкідливу дію на риб, забезпечувати нормальний перебіг фізіологічних процесів, сприяти максимальній реалізації потенціалу росту і нормальному розвитку системи відтворення. Якість кормів тісно пов’язана з походженням окремих компонентів, які залучені до їх складу.

У рибництві як корми рослинного походження найбільш поширені зернові злаки і бобові, макухи і шроти; з кормів тваринного походження: відходи переробки риби, тварин і птахів, відходи боєнь, суху і натуральну кров. Використовують також продукти мікробіологічного і хімічного синтезу: кормові дріжджі, фосфатиди, відходи бродильних виробництв, синтетичні препарати вітамінів, мікроелементів, гормонів, ферментів і антибіотиків. Як добавку до рибних кормів використовують мінеральні домішки—крейду, вапняк, фосфати, цеоліти і т.д.

Годівля риби—основний метод сучасного інтенсивного рибництва, який спрямований на підвищення продуктивності ставу. Нормування годівлі риби—годівля риби за нормами, які передбачають комплексну оцінку харчових раціонів. Нормування годівлі формується залежно від виду риб, їх віку, маси,фізіологічного стану, рівня продуктивності і плодючості. Визначено певні терміни, стосовно головних понять норм і нормованої годівлі, до них належать: раціон, рівні загального, протеїнового, амінокислотного, енергетичного і мінерального живлення.

Раціон—необхідна кількість якісних кормів, яка б відповідала визначеним нормам і біологічним потребам організму риби. Рівень загального живлення—фактична кількість поживних речовин та енергії корму, які були спожиті рибою протягом доби, виражені у відсотках.

З метою інтенсифікації виробництва, підвищення продуктивності праці при вирощуванні риби використовують різні механізми і технічні засоби. Впровадження засобів механізації поліпшує умови праці, збільшує результативність усіх ланок біотехнологічних процесів, сприяє росту рибопродуктивності водойм. Одним з найбільш трудомістких і складних процесів у рибництві є годівля риби, яка включає не тільки роздавання комбікормів, а й їх транспортування, зберігання і, в разі потреби, приготування.

40. Ущільнення посадки. Полікультура та додаткові риби

Щільність посадки риб багато в чому визначає як вихід рибної продукції з одиниці експлуатованої площі ставка, так і індивідуальну масу риби. Кількість риб на одиниці площі ставка визначає двома показниками: досягненням рибою за вегетаційний сезон стандартної маси і повнішим використанням природної кормової бази ставка.

Посадка, при якій риба досягає стандартної маси при вирощуванні на природній кормовій базі ставка без застосування заходів інтенсифікації, називається природною. Збільшення щільності посадки риб до певного рівня сприяє ефективному використанню кормової бази ставка і за рахунок цього підвищенню природної рибопродуктивності. Проте подальше підвищення щільності посадки призводить до зниження як індивідуальної маси, так і сумарного приросту риби.

Полікультура—вирощування різних видів риб, які мають різні спектри харчування. У різних кліматичних зонах склад полікультури та щільність посадки риб різних видів можуть бути неоднаковими. Все залежить від умов середовища.

Розрахунок посадки різних видів риб при полікультурі ведеться за формулою: А= Г х П х n/(В-в) х р,

Де А—кількість посадкового матеріалу,шт;

Г—площа водойми,га;

П—природна рибопродуктивність, кг/га;

n—підвищення продуктивності даного виду риби, %;

В—запланована маса риби осінню, кг;

в—маса зарибку, кг;

р—вихід риби осінню, % до посадки.

41. Полікультура – одержання максимально високу рибопродуктивність, не виключаючи при цьому стимуляції збільшення природної рибопродуктивності шляхом, застосування різних методів меліорації та удобрення. Полікультура є основною формою озерного і ставового господарств. Вона розрізняється за ступенем конструювання штучної екосистеми, що забезпечує управління продукційними процесами. Останнім часом здійснюється пошук найкращого використання водних екосистем шляхом підбору різних видів риб у полікультурі. Рівень природної кормової бази в рибницьких ставах при полікультурі визначається також впливом рослиноїдних риб на середовище водойм за рахунок само удобрення водойми. Розглядається три форми полі культури. У першій як основний об’єкт може бути використаний короп при оптимальній щільностях посадки. Інтенсивній годівлі. Як додатковий – білий і строкатий товстолобик; друга передбачає як основні об’єкти білого і строкатого товстолобика. Третя форма полі культури може бути заснована на культивуванні амура в ставах, що сильно заростають. Білий амур може відігравати певну роль у створенні нових форм полі культури.Білий товстолобик повинен бути провідним у полікультурі. Новим, перспективним об’єктом є буфало. Створення в таких водоймах екосистем, що включають полікультуру рослиноїдних риб і буфало, дасть змогу поліпшити якість одержуваної тов.. продукції.

42. Зниження кількості малоцінних і сорних видів риб,які конкурують в харчуванні з культивуючи ми шляхом інтродукції цінних представників хижої іхтіофауни,являється суттєвим резервом рибництва внутрішніх водойм. В зв’язку з цим удосконалення тепловодних ставів господарств, водосховищ дозволяє підвищити рибопродуктивність водних угідь, підвищити якість і розширити асортимент продукції.

Буфалло в якості нового об’єкта рибництва представлена трьома видами – великоротий, малоротий и чорний. Будучи прісноводними рибами. Вони розмножуються при солоності 3 проміле. Всі три види буфало мають довгий спинний плавник. Тіло покрите чешуєю. Вусиків не мають. Розмноження починається при температурі води 16 – 17.

Канальний сомик відноситься до коропоподібних. В якості нового об’єкта рибництва він представлений особинами, які мають темно сіру окраску спини, переходячу в світло – сіру на боках і брюхі. Канальний сом вдало культивується при сольоності 12 проміле. У нього тіло прогонистої форми, чешуя відсутня, має жировий плавник. Його маса в природних водоймах досягає 40 кг. Даний вид характеризується весняно – літнім нерестом, оптимальна температура – 21-26.

Полосатий окунь відноситься до оку неподібних. Вони мають веретеноподібну форму тіла, виїмка хвостового плавця не виражена. Макксимально відома маса самок 57, самців - 18 кг. М'ясо характеризується високими смаковими якостями. Плодовитість – від 0,5 до5 млн.шт. Ікра пелагерична. Він відноситься до групи пелагофілов з весняно – літнім нерестом.

Веслоніс являється єдиним представником осетроподібних, окремі екземпляри досягають маси до 80 кг. Самка веслонога дозріває у віці 7-10 років. Життєздатну молодь весло носа використовують в якості посадкового матеріалу для вирощування цьоголіток. В червні маса мальків весло носа досягає 45г, а на початку липня – 80, а в вересні – 120 г. Восени маса окремих особин складає більше 500 г.

43.Розведення і вирощення нетрадиційних об’єктів рибництва.

Буфалло представлений трьома видами – великоротий, малоротий и чорний. Будучи прісноводними рибами. Вони розмножуються при солоності 3 проміле. Всі три види буфало мають довгий спинний плавник. Тіло покрите чешуєю. Вусиків не мають. Розмноження починається при температурі води 16 – 17. Відмінні видові особливості добре виражені у дорослих особин і гірше у молоді. Великороті буфало – типові зграйні риби. Досить легко виловити спокійних малоротих буфало. Чорні буфало – природні риби, за характером поведінки нагадують коропа. За характером живлення - дрібні форми зоопланктону, в основному коловертки, споживають комбікорм. Його маса в природних водоймах досягає 15 кг. Розмноження при температурі води 16 -17. Процес нересту характеризується утворенням гнізд (самка і 2 -3 самці).

Канальний сом. . У нього тіло прогонистої форми, чешуя відсутня, має жировий плавник. Його маса в природних водоймах досягає 40 кг. Даний вид характеризується весняно – літнім нерестом, оптимальна температура – 21-26, тривалість нересту до 6 год. Ефективна реалізація потенції росту можлива при температурі 25 – 28. У рибницьких господарствах канального сомика розводять ставовим, садковим і акваріумним способом. Щільність посадки річняків становить 300 шт./м², середня маса - 350 г. При температурі води нижче 20 темп росту різко знижується.

Щука – хижа теплолюбна прісноводна риба. Щука росте швидко , особливо у перші роки життя до настання статевої зрілості. Нерестяться риби раньою весною при температурі 3 -6, ікру відкладають на минулорічну відмерлу рослинність. Плодючість від 17.5 до 215 тис. ікринок. Посадку мальків у нагульні стави доцільно здійснювати рано вранці. Щука веде осідлий спосіб життя. Самці щюки відкладають молочко дуже малими порціями. На кожні 300 м² саджають на нерест по одному гнізду.

Вугор – катадромна риба. Нерест його відбувається в морі. У прісній воді вугор досягає статевої зрілості. Посадковий матеріал має масу 0,16 -0,20 г. Основний раціон вугра становить комбікорм. Годування вугрів у ставах починається при температурі вище12. Молодь годують 2 – 3 рази на день.

44.Виробничі процеси у ставовому рибництві

Виробничі процеси у ставовому господарстві залежать від його цільового призначення і зводяться до вирощування рибо посадкового матеріалу (риборозплідники), рибо посадкового матеріалу і товарної риби ( повносистемні господарства) чи лише товарної риби ( нагульні господарства). У рибництві організація процесів виробництва в значній мірі залежить від природно – кліматичних умов. Сезонний характер виробництва на рибницьких підприємствах потребує чіткої організації виконання рибницьких процесів у стислі стоки. Під технології розведення і вирощування риби розуміють комплекс біотехнічних заходів: підбір найбільш продуктивних видів, порід риб, створення маточного поголів’я. Роботи пов’язані з відтворенням і вирощенням риби можна умовно розділити на відповідні пори року на:

Весняні – пропускання весняної води, відлов риби в неспускних ставах, підготовка ставів до зариблення;

Літні – охорона ставків, контроль за ростом риби, підживлення ставів, годівля риби.

Осінні – спуск води і вилов риби із ставів, посадка рибо посадкового матеріалу на зимівлю.

Зимові – спостереження за зимувальними та іншими ставами, боротьба із заморами.

45.Нерестова компанія

Нерестова компанія в умовах повносистемних ставових господарств включає систему підготовчих робіт із плідниками і створення оптимальних умов для відкладання ікри і розвитку потомства у нерестових ставах. Насамперед слід скласти планг проведення нересту, де визначається, які стави будуть використовувати у перше чергу, яких плідників у них будуть саджати. Нернест може проводитися фронтально і в розтягнуті сроки. Підготовчі роботи з плідниками до нересту наступного року починають із посадки їх у літньо – маточні стави на нагул після нерестової компанії поточного року, тобто технологічні прцеси, складаються з двох етапів. Для попереднього утримання використовують зимувальні стави, звільнені до цього часу від річняків. Виловлених коропів піддають рибоводно – ветеринарному огляд. Перед нерестом самці – плідники характеризуються такими ознаками: досить тверде випукле черевце, блідий статевий отвір. Основою для складання і уточнення плану проведення нерестової компанії служить інвентаризація плідників. Документацію по обліку й оцінці плідників та ремонтного молодняку складають у трьох примірниках. Усі весняні роботи з плідниками необхідно виконувати з обережністю. Плідників краще брати руками, у брезентових носилках(не більше 2 самки; 3 самця).

46. Підготовчі роботи з плідниками до нересту наступного року починають із посадки їх у літньо-маточні стави на нагул після нерестової компанії поточного року, тобто технологічні процеси, пов'язані з утриманням плідників, скадаються з двох етапів, кожний з яких має свої конкретні завдання .Перший період – весняний, основні роботи в цей час пов’язані з інвентаризацією маточного поголів’я, розподілом за статтю і розсадженням їх для переднерестового утримання. Після зими із зимувальних ставів спускають воду і виловлюють рибу, проводиться розвантаження зимово-маточних ставів при температурі води 8-10 ˚С. недопустимо перетримувати плідників в зимувальних ставах при підвищенні температури води, це є небезпечним при спільній зимівлі самців і самок. Перед нерестом їх необхідно розсадити у різні водойми. Переднерестове утримання плідників триває 20-30 діб.Потрібно скласти план проведення нерсту, де визначають, які стави будуть використовувати в першу чергу, яких плідників у них будуть саджати.Нерест може проводитися фронтально і в розтягнуті строки: фронтальний нерест – найчастіше в невеликих господарствах, а розтягнутий – у великих рибгоспах із великою кількістю нерестових ставів. Саджають на нерест окремі групи через 3-4 дні, щоб забезпечити вилов личинок і уникнути несподіванок, пов’язаних уз погодними умовами.

47. Статева зрілість і перше ікрометання у риб настають при досягнені певного віку. Вік настання статевої зрілості у різних риб дуже коливається – від кількох місяців до багатьох років. Риби одного виду не рідко стають статевозрілими неодночасно. На швидкість статевого дозрівання впливають температура води та забезпеченості корму. Розмноження риб має ряд специфічних особливостей, зумовлених життям у водному середовищі. Запліднення ікри у більшості видів риб зовнішнє, розвиток ембріона відбувається поза материнським організмом. Тому можливість загибелі ембріона значно більша. Для збереженості виду багато риб мають високу плодючість і чим вища загибель ембріонів у період інкубації ікри, тим вища плодючість. Виживання ембріонів значною мірою пов’язанез характером відкладання рибами ікри.

48.Постембріональний період розвитку риби включає такі стадії розвитку та вікові групи: личинка - з моменту змішаної годівлі до початку закладання луски; мальок – усе тіло покрите лускою, за зовнішнім виглядом нагадує дорослу рибу (личинка і мальок називаються також молоддю); цьоголіток – цілком сформована рибка з другої половини першого літа життя і восени; однорічка – цьогорічок, що перезимував; дволіток – риба, що прожила два літа; дворічка – дволіток, що перезимував. Ріст і розвиток – це дві сторони єдиного складного процесу – онтогенезу. Руст риби супроводжується збільшенням розмірів і нагромадження маси тіла при постійній її зміні і є фактором, який визначає виникнення нової якості – диференціювань у результаті якісних змін.

49.Заводський спосіб дає смогу відмовитись від високої вартості нерестових ставів, скоротити площі літнього- і зимово-маточних ставів за рахунок більш раціонального використання самців. Реалізується можливість дійового управління процесами, пов’язаними з підготовкою плідників, одержання статевих продуктів, штучним осіменінням і інкубацією ікри, одержанням личинок. Короп – теплолюбна риба, характеризується весняно-літнім нерестом, має здатність утворювати популяції напівпровідних форм у дельтових ділянках річок, залежно від умов спостерігається одночасне чи порційне відкладання ікри. Плодючість самок коливається у значних межах , що пов’язано з лінійними розмірами і масою тіла, досягаючи в окремих особин 1,5 млн. при робочій плодючості 400-500 тис. ікринок. Зрілі ікринки, які знаходяться в яєчниках, мають діаметр близько 1 мм і можуть бути виметені при наявності нерестового субстрату у діапазоні температур 12-20˚С. Найбільш інтенсивний і ефективний нерест спостерігається при температурах 18-20˚С. Технологія заводського методу розведення включає ряд послідовних операцій-періодів: I-підготовчий – підготовка, перевірка всіх вузлів інкубаційного цеху, весняне бонітування плідників, утримання їх у перед нерестових ставах, годівля; II-власне робота інкубаційного цеху – проведення гіпофізарних ін’єкцій, відбір ікри, запліднення, інкубація, одержання і пересадка перед личинок у садки; III-заключний – витримування перед личинок у садках, спостереження за їх станом і розсмоктуванням жовткового мішка, забезпечення сприятливого загального режиму, випускання личинок у стави чи реалізація іншим організаціям.

50.Тривалі експериментальні дослідження переконують у тому, що гонадотропний гормон продукується виключно у гіпофізах статевозрілих риб. При цьому нагромадження гормону в гіпофізах статевозрілих особин має циклічний характер, максимальний вміст його спостерігається у пере нерестовий період. Проте у ряду видів риб , які нерестяться весною, статеві продукти досягають 4 стадії зрілості задовго до нересту – восени, і нагромадження гормону практично завершується у цей період, що дає змогу здійснювати заготівлю гіпофізів таких риб, відбираючи матеріал з осінніх та зимового уловів. Для заготівлі гіпофізів доцільно використовувати живу або охолоджену рибу, що знаходилась у затінку не більше 3 годин із моменту вилову. На практиці не рідко використовують рибу, яка пролежала в холодильних камерах чи набитому льоду при температурі 1 -3 ͦС протягом доби. При цьому потрібно пам’ятати , що при більш тривалому зберіганні риби відбувається руйнування гонадотропного гормону, що призводить до зниження активності діючого начала. Щоб витягнути гіпофіз, розтинають череп і знімають черепну кришку. Цю операцію краще робити на спеціальному столі. Перед заготівлею гіпофізів у живої риби слід перерізати зябра для знекровлення , після чого проколоти потиличні кістки і прпустити лезо ножа крізь щілину в столі, сильно натиснути ніж , щоб зрізати верхні кістки черепа. Гіпофіз після виймання слід швидко знежирити і висушити. Консервантом ,що забезпечує зберігання гонадотропного гормону, є хімічно чистий ацетон, який широко застосовується при заготівлі гіпофізів. Техніка обробки гіпофізів зводиться до того, що вийняті гіпофізи відразу занурюють у місткість з ацетоном, рівень якого повинен повністю його покрити.Після сушіння гіпофізи розміщують у чисту і зовсім суху пробірку і вкладають етикетку. Перед використанням необхідно проводити ретельне сортування гіпофізів.Нормальний ацетоновий гіпофіз має молочно-білий чи світло-коричневий колір.Він повинен бути цілим і достатньо сухим. Після подрібнення в ступці до пудро подібних фракцій гіпофіз можна використовувати для виготовлення суспензії, придатної для ін’єктування плідників.

51. Статеві продукти одержують спочатку від самців. Молочко від кожного самця беруть в окремий посуд – склянки місткістю 30 мл. У молочко не повинна потрапити вода,слиз, екскременти тощо.

Для заготівлі молочка самця тримають лівою рукою за хвіст, а правою ліктем притискують до себе його голову. Потім рушником або марлею витирають черевце і статевий отвір від води і слизу, повертають самця черевцем донизу і легким прогладжуванням по ньому правою рукою зціджують молочко в чистий сухий посуд.

Звертають увагу на якість молочка. Якщо воно білого кольору, без запаху, сметаноподібної консистенції – доброякісне. Важливим показником є час, протягом якого живчики зберігають активну рухливість у воді. Його визначають під мікроскопом або лупою при збільшенні у 50 разів, наносячи на предметне скло краплю води поряд з краплею молочка, які швидко змішують і спостерігають за рухом живчиків. Придатним для запліднення ікри є молочко, живчики якого рухаються у воді протягом 25-30 с.

Молочко використовують відразу для запліднення ікри, яку щойно одержали. Можна молочко зберігати в закритих пробірках, у холодильнику або в термосі на льоду протягом 12-15 год.

У самок ікра витікає із статевого отвору. Тому після виловлювання самку перевертають догори черевцем і пальцем затуляють статевий отвір, щоб запобігти втратам ікри. Техніка одержання ікри та ж сама, як і молочка. Ікру відціджують від кожної самки окремо, зважують і нумерують. При одержанні ікри слідкують, щоб вона не бігла в миску, а стікала по стінці посудини.

Середня плодючість молодих самок білого амура становить близько 400 тис. ікринок, максимальна – до 800 тис. ікринок. Щорічно плодючість самок підвищується, досягаючи 500-600 тис. і більше. Максим. плод. перевищує 1 млн ікринок.

Самки білого і строкатого товстолобика в середньому мають плодючість 500 тис. ікринок. У воді ікра набрякає протягом 60-80 хв. і досягає у діаметрі 4-5 мм. Набрякла ікра стає прозорою і дуже легкою.

 Робота по отриманню потомства риб заводським методом за рибоводною звітності розпочата з 1983 року. За цей період було отримано потомство коропа, білого амура, щуки, лина, гібриду коропа та сазана.   Саме приміщення інкубаційного цеху представлене чотирма комплексами. Лоточне відділення: де розташовані лотки утримування плідників під час інєктування та взяття ікри, стіл та дві лавки де проводиться осімінення та запліднення ікри, стіл для зважування ікри.

Апаратне відділення: де виставлені власне апарати та ліжко оперетора - чергового.Приміщення для чергового зимувального комплексу. Слід зауважити що на території інкубаційного цеху розташовано вісім зимувальних ставків загальною площею 2,41га, два земляних садки для тривалого витримування плідників, коли термін між інєктуваннями більше 24 годин.

Водоподача проводиться по трубі і має температурний характер. Подача води здійснюється на дерев’яний столик для аерування води та забезпечення її розчиненим киснем. Глибина земляного садку не перевищує 50 см.

Для отримання ікри рослиноїдних риб екологічним методом який був представлений рибниками Китаю. Лабораторне відділення:

В даному приміщенні проводиться розрахунок та зважування гіпофізу, зберігання статевих продуктів до запліднення та інші виробничі процеси.    Для попередження потрапляння у резервуар хижих представників зоопланктону на водоподачі встановлені два фільтри перший з капронового сита № 19 другий з капронового сита № 60. Номер сита вираховується кількістю отворів на проміжку довжини одного см тканини. Дані фільтри з № 19 експлуатується на протязі всього періоду заводського відтворення риб. Він має форму прямокутника, обтягнутий ситом з усіх сторін. В його тіло занурюються клапани електричного насосу.

Другий фільтр мішкоподібного вигляду з № 60 змінюється щонеділі, має мішкоподібну форму і вставляється безпосередньо в резервуар на фланець водоподаючої труби.На випадок різкого пониження температури води інкубаційний цех забезпечений підігрівальним пристроєм які представлені набором водяних тенів.

Штучне осіменіння ікри.

Ікру осіменяють сухим методом не пізніше як через 20-30 хв. після її одержання. У кожну посудину з ікрою виливають молочко від одного-трьох самців у кількості 2-3 мл на 1 кг і обережно перемішують пташиною пір’їною, так щоб молочко якомога краще розподілялось між ікрою. Потім додають 50-60 мл води та ікру знову перемішують тією ж пір’їною протягом 25-30 с. при цоьму відбувається запліднення. Після цього до ікри додають 1-1,5 л води, перемішують пір’їною і через 8-10 с зливають. Так ікру промивають кілька разів, щоб змити залишки молочка, ліквідувати її клейкість і цим запобігти злипанню її в грудочки.

Воду в посуді з ікрою систематично міняють протягом 10-15 хв. Після цього ікру можна закладати в інкубаційні препарати.

52. Ікрі коропа притаманна значна клейкість. При знеклеюванні її використовують препарат ПАС-Г і танін. Готують два розчини: 1-й – готують із препарату ацетонова них сім’яників: 50 г порошку ПАС-Г в 1 л фізіологічного розчину і настоюють при кімнатній температурі не менше трьох годин. Цей розчин зберігають в холодильнику протягом 5-7 діб. Перед знеклеюванням ікри маточний розчин розводять в 10 частинах чистої ставової води. Розчин 2 – це водний розчин таніну. 20 г порошку таніну розчиняють в 1 л теплої дистильованої води. Робочий розчин таніну одержують шляхом розведення маточного розчину в 10 частинах ставової води. В останні роки як знеклеюючу речовину широко використовують суспензію тальку. Для приготування її 100 г порошку тальку і 20-25иг кухонної солі заливають 10 л ставової води і ретельно розмішують.

Знеклеювання заплідненої клейкої ікри коров’ячим молоком досягається за рахунок обволікання яйцевої оболонки крапельками жиру. Оптимальна концентрація знеклеюючого препарату досягається при розведенні молока водою у співвідношенні 1 : 5 – 1 : 8. Можна використовувати сухе молоко, розчинивши 10-15 г його в 1 л води.

Знеклеювання ікри здійснюється при постійному перемішуванні у двох постійно змішуваних розчинах – 1 і 2. При знеклеюванні ікри водною суспензією тальку і молока застосовують один розчин. Тривалість знеклеювання – 30-40 хв. Ікру розміщують в емальовані тази.

Для визначення закінчення знеклеювання порцію ікри кладуть у бактеріологічну чашку, заповнену чистою ставовою водою. Якщо протягом 5 хв ікринки не приклеїлись до скла і при легкому похитуванні бактеріологічної чашки легко перемішуються, знеклеювання закінчилось. В іншому випадку процес знеклеювання триває ще 10-15 хв, а потім знову беруть пробу ікри. Перемішують ікринки вручну пучком пір’я, або ж застосовують механічні мішалки. Після завершення процесу знеклеювання ікру разом із розчином без будь-якого додаткового відмивання розміщують в інкубаційні апарати.

Ікру розкладають по інкубаційних апаратах кухлем або шлангом. Перед цим воду з апаратів зливають на 1/3 об’єму води, щоб вона не переливалася через край під час завантаження ікри. Ікру обережно виливають у апарат. У журнал записують номер апаратів, самки, дату і час закладання ікри та іі кількості. В один стандартний апарат Вейса можна закласти до 50 г ікри, тобто близько 30 тис. ікринок строкатого товстолобика, 4о тис. білого амура і 50 тис. білого товстолобика. В апараті об’ємом 50 л вміщується 300-350 тис. ікринок, в 100-літровому – 700-750 тис. і в 200-літровому – до 1,5 млн. ікринок.

Після закладання ікри в апарат водо подачу регулюють так, щоб ікра ледве перемішувалася слабкою течією води. При повному набряканні ікри збільшується її об’єм. Тому подача води в апарати підвищується до 0,7-0,8 л/хв. у стандартних апаратах, а для апарата 50 л витрати води становлять близько 3 л/хв.

Інкубація і вилуплення ембріонів відбувається швидко, що залежить від температури води. При температурі від +21 до + 25°С період інкубації триває 22-32 год, при + 27-28°С – 17-20 год, при температурі + 19-20°С – 42-45 год.

Вихід ембріонів відбувається протягом 7-20 хв. Після закінчення вилуплювання слід негайно відновити нормальну подачу води в апарати, щоб ембріони не загинули від нестачі кисню та великої концентрації ферменту вилуплювання.

Для визначення виходу ембріонів звільняють апарат від загиблої ікри, яка знаходиться у верхніх шарах. Потім 1-2 год до вилуплювання ембріонів припиняють на декілька секунд подання води в апарат, поки вся ікра осяде, і визначають об’єм, який вона займає. Одночасно піпеткою в різних місцях апарата беруть три проби ікри об’ємом 50 см³ кожна, в яких підраховують кількість нормальних ембріонів, аномальної і загиблої ікри. Визначивши середню кількість нормальних ембріонів у 50 см³, легко встановити очікувану їх кількість на весь апарат.

53. Для інкубації знеклеєної ікри використовують пляшковидні апарати Вейса, системи ВНДІСРГ, ІВЛ « Дніпро » із звичайного або органічного скла місткістю від 50 до 200 л, які встановлюються на спеціальних стійках.

Найчастіше застосовують стандартний апарат Вейса місткість 8 л. цей апарат виконаний у вигляді посуди, яка звужується донизу, тобто вигляд пляшки без дна. Висота апарата 50см, діаметр верхнього отвору 20 см, нижнього 8 см. Верхній край посуду обтягнути обручем з оцинкованого заліза або пластмаси. Нижній отвір апарата закритий пробкою із закрученою по центру металевою трубкою діаметром 10-15 см, зовнішній кінець якої з’єднаний із гумовим шлангом, по якому в апарат подається вода із водопровідного канала. Потоком води ікра піднімається вгору. На деякій відстані струмінь води втрачає швидкість, і ікра опускається вниз доти, поки знову не буде підхоплена водяним струменем. Таким чино, протягом усього періоду інкубації ікра перебуває в безперервному русі, кожна ікринка добре промивається водою і не злипається з іншими ікринками. Витрати води в апаратах становлять 3-4 хв.

При монтажі апаратів необхідно забезпечити ідеально точне центрування трубок, оскільки при порушенні її порушується і режим циркуляції води в апаратах, з’являються застої води, що призводить до загибелі частини ікри. У кожен апарат завантажують у середньому 500 тис. запліднених ікринок. Перед завантаженням ікри в апараті встановлюють слабку проточність, завантажують ікру, а потім поступово збільшується потік води до 4-8 л/хв. з метою перемішування усієї маси ікри. Щоб ікра не виносилася із апаратів, використовують ковпачки з капронового сита, які пришивають на кільце з металічного дроту діаметром 6 мм і надівають на циліндричну частину апарата.

Апарати ВНДІСРГ місткістю 50-200 л, ІВЛ місткістю 200 л, « Амур» місткість 200л застосовують для інкубації ікри і витримування личинок коропа, рослиноїдних риб, буфало, канального сома та ін..

Важливою деталлю цих апаратів є розсіювач води, який установлюється в нижній частині апарата, а у верхній частині – огороджувальна сітка із капронового сита. Вода, яка надходить в апарат, проходить через щілини розсіювача, утворюючи спіралеподібний висхідний потік.

Апарат « Дніпро-1 » служить для вирощування личинок. Він має місткість 200 л. Розсіювач спрощений і являє собою диск із орг-скла, в якому радіально прорізані чотири спрямовуючі щілини під нахилами 33°.

Вода, що продається в інкубаційні апарати, має бути чистотою,без механічних домішок і фіто- та зоопланктону. Її необхідно очищати, для чого користуються різними фільтрами. Високоефективним і надійним є простий фільтр, виготовлений із капронового сита у вигляді підсака діаметром 15-20 см і глибиною 30-35 см. В середині фільтра за допомогою кількох планок закріплюється дерев’яний кружок-столик для розбризкування води, що спрямовується на нього зверху. Профільтрована вода надходить у напірний резервуар, а сестон збирається на дні фільтра.

54. Личинки, що вийшли на активне живлення, для подальшого вирощування можна висаджувати у вирощувальні ставки. Важливо, щоб у ставках не було хижих безхребетних.

Личинки стають життєстійкими при довжині 12-15мм. Тому, для підрощування личинок рослиноїдних риб підходять малькові ставки. Бажано, щоб концентрація планктонних організмів становила близько 1000-1500 штук на 1 л води, а також був сприятливий температурний і кисневий режим.

Щоб уникнути хижих безхребетних, у ставки рекомендується запускати воду через фільтр із сита за 1-2 доби і не раніше, як за 3-5 діб до їх зариблення залежно від стану кормової бази, джерел водопостачання.

Щільність посадки личинок у добре підготовлені малькові ставки може становити від 1-2 млн до 3-4 млн, а у високопродуктивні – до 6-7 млн на 1 га.

Період підрощування залежить від розвитку кормової бази та температурного режиму водойми і продовжується в умовах України до 30 діб. За тепліших умов він може становити 10-15 діб. Виживання личинок за період підрощування у сприятливих умовах може бути до 60-70 %.

При підрощуванні у ваннах, куди подається вода з температурою +28-30°С. на кожен літр води можна висаджувати по 100-150 личинок і годувати їх через кожні 2-3 год спочатку дрібним, а згодом і більш крупним зоопланктоном заготовленим у ставках. Живий корм доцільно розводити у дафнієвих ямах або в басейнах. У перші дні вирощування личинок можна підгодовувати яєчним жовтком.

За таких умов личинки через 10-12 діб досягають довжини 15-16 мм і стають досить стійкими проти хижих безхребетних.

Підрощених личинок відловлюють і пересаджують у вирощувальні ставки для подальшого росту. Щільність посадки личинок, які перейшли до активного живлення, залежно від кормової бази та інших умов може коливатись від 100 до 500 тис. шт. на 1 га. Виживання цьоголіток від посаджених личинок становить у середньому 30-40 %.