1. АКВАКУЛЬТУРА: ПОНЯТТЯ І НАПРЯМКИ

Зазвичай під аквакультурою розуміється розведення та вирощування корисних організмів тваринного або рослинного походження у водному середовищі. У такому розумінні вона має давню історію. Вирощування корисних водоростей, молюсків, риб та інших організмів у морях, лиманах і естуаріях зазвичай іменується марикультури. Вирощування риб в природних водоймах, ставках, садках, басейнах постійно вдосконалюється і здійснюється за визна ленним технологіями, особливо це стосується промислового ри боводству, де використовуються високо механізовані й автоматизовані біотехнології. В історичному аспекті чітко про злежується тенденція до переходу від постійно вдосконалюється технічно рибальства до організації управління водними екосистемами з метою оптимізації процесу біопродуцірованія у вигідному для людини напрямі. В даний час можна виділити три напрями аквакультури, яка відображає історичний хід розвитку цієї обла сти людської діяльності. 1. Використання та спрямоване формування продукції ес тественних екосистем за рахунок природної кормової бази. В рам ках цього напрямку можна виділити ряд форм господарювання на природних водоймах: а) підвищення кормової бази риб за рахунок добрива водойм, акліматизації кормових безхребетних; б) підвищення чисельності окремих цінних видів риб за рахунок підвищення ефективності природного нересту та за рахунок випусків молоді, отриманої шляхом штучно го відтворення; в) ведення моновідового або полівідового пасовищного рибо ництва шляхом науково обгрунтованого випуску молоді цінних видів риб, що враховує вільні харчові ніші; г) корінна реконструкція рибного населення водойми в нуж ном напрямку шляхом меліорації малоцінних видів і вселення цінних видів риб. 2. Створення продукції за рахунок штучних кормів. Цей напрямок передбачає організацію повного управління життєвим циклом гідробіонтів: від вирощування маткових популяцій, по одержанні молоді в умовах штучного відтворення до то Варною вирощування риб в повністю контрольованих умовах при використанні форсованих режимів годівлі. У рамках цього напряму також виділяється ряд форм: а) ставкове рибництво, де використання штучних кормів може поєднуватися з обмеженим використанням природний них. Ставки представля ють собою штучну екосистему, яка може ефективно управлятися на основі глибоких знань про баланс органічних ве вин, про харчові потреби риб, про оптимальні для різних вікових rpyпп плотностях посадок. У цих екосистемах можуть бути використані принципи моно-і полікультури. Параметри гідрохімічного режиму ставків можуть регулюватися; б) садкові рибництво, при якому при основному викорис танні штучних кормів також в обмеженій мірі можуть використовуватися природні корми. У садках в більш повному об'єк еме можуть контролюватися щільності посадки риб і процеси споживання кормів. У садках також можна використовувати або один вид, або набір видів; в) басейнове рибництво та використання закритих промисло лених установок на замкнутих циклах водопостачання при повному контролі та регулюванні параметрів середовища (температури, газового режиму, вмісту метаболітів і т.п. 3. Третій напрямок - використання природних або штучних водних екосистем або окремих аквакультурного біотехнологій для очищення скидних вод та збереження чистоти водо емов. На жаль, це нетрадиційне (не спрямоване на створення продукції) напрям набуває все більше і болючіше значення через стрімке погіршення якості природних вод, через неможливість обмежитися одними хімічними методами очищення. Це створення системи штучних проточних під доїм біологічного очищення, це вже здійснюване застосування рослиноїдних риб для чищення каналів та інших гідротехнічних споруд від обростань, це можливе застосування біо фільтрів у вигляді колекторів з молюсків на особливо забруднений них ділянках чорноморського узбережжя і т.д. Удосконалення біотехнологій аквакультури, її розвитя від екстенсивних до інтенсивних форм має базуватися на дослідженнях з багатьох напрямків: від молекулярного рівнівня - до організмовому - до популяційному і, нарешті, - до екосистемному. Необходііо знати трофічні зв'язки і продукційні можливості водойм, особливості фізіології, екології та пове дення розводяться об'єктів, їх вимоги до кормів і режимам годування, до інших параметрах середовища, необхідне проведення постійного мікробіологічного і паразитологічного контролю, широкий розвиток селекційних робіт, створення нових досконалих технічних установок для вирощування риб.

2)Історія Рибного господарства України

В Україні рибне господарство було відоме від палеоліту. В античну добу з України у великій кількості вивозили рибу до Греції з Ольвії та інші грецькі колоній, за середньовіччя — до Візантії. На Запорозькій Січі рибне господарство було одним з основних промислів запорожців.

Після занепаду рибного господарства у 1941-44 рр. (у 1945 р. видобуто лише 59800 т риби) воно швидко зростає завдяки вдосконаленню метод вилову риби і добування морського звіра, модернізації рибопромислового флоту і поповненню його найновішими типами суден, введенню розшукової гідроакустичної апаратури, збільшенню й якісному поліпшенню рибоводних і меліоративних заходів розбудові рибних пристаней і рибної промисловості. Чимале значення мало поширення рибальства трохи далі від берега на відкриту частину Чорного моря , значно більше на світові океани (від 1958 р.) і добування китів у водах Антарктики та їх переробку..

На початку 1971 р. в УРСР діяло 181 риболовне, рибообробне і рибопереробне підприємство. Найбільші з них: Керченське управління антарктичного рибальства, Севастопольське управління тралового флоту, управління антарктичної китобійної і риболовного флоту в Одесі, Маріупольський рибоконсервний комбінат, Керченський рибоконсервний завод, Бердянський, Севастопольський та інші рибоконсервні комбінати. Хоч вилов риби і морського звіра досяг 1970 р. 891 100 т, продукти рибної промисловості не покривають попиту населення, і Україна примушена довозити рибу з інших районів СРСР.

Споживання риби й рибопродуктів на душу населення в УРСР було: 1960 — 9,7 кг, 1965 — 12,5 кг, 1969 — 16,9 кг (в СРСР відповідно — 9,9, 12,6, 15,8 кг). Пропорція риби до м'яса становить 1 : 2,8.

Сучасний стан рибного господарства України

Води України мають близько 200 видів риб: 110 у річках, 180 — у морі (близько 90 видів живуть і в прибережних частинах Азовського та Чорного морів, і в ріках, що впадають у ці моря). Переважна більшість видів риб є промисловими; кілька десятків не мають промислового значення з уваги на свою нечисленність, малий розмір чи отруйність; серед промислових ледве близько 10% має більше значення, і на них припадає більшість улову.

Риби внутрішніх водойм України трапляються такі, що постійно живуть у річках, озерах чи ставах, такі, що обмежені у своєму поширенні окремими річками, такі, що живуть водночас і в річках і в лиманах; прохідні, що частину життя проводять у морі, частину — в річках, ще ін., що живуть в опріснених, прилеглих до гирла рік ділянках моря і входять у річки для нересту та зимівлі. Рибою, яка живе у річці, але на нерест іде у море, є вугор. Рибальство на внутрішніх водах вже не має добрих умов розвитку, бо води України все більше стають занечищені, а для їх очищення вкладається замало коштів. Ряд видів риб винищено, на що вплинув також її хижацький вилов.

Річкове рибне господарство мало в Україні до початку 19 ст. найбільше значення. Серед рік України основне рибогосподарство значення мають Дніпро

Озерне господарство зосереджене переважно на Поліссі й у заплаві нижньої течії Дунаю. На Поліссі є 268 озер загальною площею 16 000 га; у них є 32 види риб, у тому числі: лящ, плітка, краснопірка, щука, окунь, лин, карась, йорж, канальний сом; промислова рибопродуктивність окремих озер є від 7,5 до 40 кг/га

Найінтенсивнішою формою рибного господарства є ставкове. Ставковий фонд України становить лише близько 170 000 га водної площі, з них зариблено близько 75 000 га; щорічний вилов риби у них — близько 30 000 т. Пересічна рибопродуктивність ставків — 720 кг/га. Основним об'єктом тепловодного ставкового рибного господарства є короп, холодноводного — пструг (головним чином - у горах).

У ставковому рибному господарстві розгорнена племінна робота, спрямована на поліпшення спадкових якостей і підвищення продуктивності риби. В Україні виведено дві породи коропа — український лускатий і український рамчастий, які на 20% продуктивніші, ніж безпородний дзеркальний короп. Ведуться також і промислове схрещування коропів різних порід та коропа з амурським сазаном, заведено теж китайського коропа. У наслідок інтенсифікації ставкового рибного господарства площа рибоводних ставків і вилови риби у них повільно зростають.

За останній час він сильно зменшується через забруднення моря і надмірний вилов. На базі рибних ресурсів Азовського моря у межах України працюють Генічеський, Маріупольський та Керченський рибокомбінати та Мисівський і Аршинцівський рибозаводи.

4Типи розмноження

Двостатеве розмноження

Двостатеве розмноження є найбільш звичайною та широко розповсюдженою його формою. При цьому способі репродукції статі всередині виду є чітко відокремленими. При цьому деякі види можуть демонструвати дуже яскраво виражені вторинні статеві ознаки, або статевий диморфізм. Ці характеристики вторинних статевих ознак звичайно виявляються тільки однією статтю (в більшості випадків — чоловічою), не виявляються до статевого дозрівання, можуть інтенсифікуватись протягом шлюбного сезону, і, звичайно, не сприяють індивідуальному виживанню. Вторинні статеві ознаки можуть виявлятись у вигляді різниці в розмірах тіла, частин тіла (наприклад, видовжені плавці або частини плавців), будови тіла (наприклад, виступи на голові), розташуванні зубів, забарвленні, а також зустрічаються і в різниці між акустичними, хімічними, електричними і т. ін. характеристиками статей. Двостатевий спосіб розмноження може включати в себе моногамію, полігамію та проміскуітет.

Гермафродитизм

Другий спосіб розмноження риб включає в якості елементу зміну статей особами одного виду, коли риби можуть функціонувати то як чоловіча, то як жіноча особина випадково або послідовно. Послідовне функціонування виявляеться у вигляді функціонування як самців протягом однієї частини життя, і як самок — протягом іншої. Існують дві форми послідовної зміни статей — протоандрія та протогенія. Протоандричні гермафродити — це особини, що на початку свого життя є самцями, а пізніще зазнають кардинальних перебудов статевої системи і стають повністю функціональними самками. Така форма перетворення статей широко розповсюджена в родині морських окунів (Serranidae). Всі губани (родина Labridae) є протогенічними гермафродитами, коли всі самиці є перетвореними з віком самками. В цій родині на зміну статі можуть впливати як фактори довкілля, так і соціальні відношення в популяції. Соціальна структура губанів полягає в наявності гаремів, що складаються з самок та одного великого самця. Всередині група структурована за розміром, з самцем на верхівці ієрархії. Якщо вилучити з групи самку, інші самиці (нижчі за рангом) змінюватимуть своє ієрарххічне положення, звичайно зсуваючись на одну поззицію вгору. Якщо ж вилучити з групи самця, найбільша самиця гарему намагається зайняти місце самця, агресивно відганяючи самців, що контролюють інші гареми. Якщо їй це вдається, і нікому з навколишніх самців не вдається приєднати цей гарем до власного, найбільша самиця починає демонструвати поведінку самця, і після близько 14 днів її статева система повністю змінюється, починаючи продукувати чоловічі статеві клітини.

Випадкові гермафродити можуть продукувати як яйцеклітини, так і сперматозоїди — отже, вони потенційно мають можливість самозапліднення. Але наразі відомі лише три види з ряду Коропозубоподібні що функціонують як самозапліднюючі гермафродити

З огляду на те, що баато видів ряду Карпозубоподібні мешкають в суворих умовах, самозапліднення могло еволюційно виникнути як пристосування до розмноження за умов популяцій низької щільності, або дрібних ізольованих популяцій.

Більш звичайна форма випадкового гермафродитизма спостерігається в родах Hypoplectrus та Serranus родини Окуневих. Хоча ці риби спроможні продукувати сперматозоїди та яйцеклітини одночасно, протягом одного нересту вони фукціонують як представники тільки однієї статі. З огляду на те, що один акт нересту може тривати кілька годин, риби однієї пари можуть обмінюватись статевими ролями, і продукувати по черзі яйцеклітини (ікру) або сперматозоїди (молоки).

Партеногенез

Незважаючи на рідкісність цього типу розмноження серед хребетних, кілька видів риб вдаються і до нього. За визначенням, партеногенез полягає в розвитку яйця без запліднення сперматозоідом цього ж виду. У риб існує варіант цього типу розмноження, при якому необхідним є спільний нерест з самцями того самого виду або інших видів. При цьому роль самців полягає в продукуванні сперматозоїдів, котрі контактують з ікринками, але не в змозі проникнути через їхню зовнішню мембрану (хоріон). Контакт з сперматозоїдами виконує роль стимулу, що спонукає яйце почати розвиток. При цьому сперматозоїди не вносять в яйце свого генетичного матеріалу, тобто всі потомки при такому розмноженні будуть самками, генетично ідентичними з материнською особиною. Класичним прикладом такого гермафродитизму є гольяни (рід Poeciliopsis).

5)

Відклавши ікру, більшість риб на цьому припиняє турботу про потомство. А в цей час у заплідненій ікринці розвиваєть­ся зародок – ембріон. Через кілька днів, а в окремих риб навіть через кілька місяців після запліднення він починає рухати головою, хвостиком, а згодом намагається навіть вирівнятись. Внаслідок цього в певний час оболонка ікринки лопається і ембріон випадає з неї. Він надзвичайно маленький і не схожий на дорослу рибу. У нього часто відсутній рот, немає кишечника і плавців, крім їх зачатків. Розвиток ембріо­на продовжується і після виходу його з оболонки ікринки. Він перетворюється на личинку, а та – на дорослу рибу. Часто личинки так відрізняються зовнішнім виглядом і спо­собом життя від дорослих риб, що деякі з них раніше розглядалися як окремі види.При наявності течії ембріони заносяться далеко від місця свого народження.Ембріон інтенсивно розвивається. Завдяки росту й роз­витку грудних плавців і наявності жирової краплини, яка полегшує головну частину тіла, через два-три дні після вилуплення він починає рухатись уже в різних напрямах. Ще більша рухливість спостерігається після заповнення плавального міхура повітрям. Воно проникає до нього через спеціальну протоку, яка сполучається із стравоходом. Через 10 діб після виходу з ікри ембріон досягає довжини понад 7 мм, у нього з’являється рот, у зв’язку з чим він перехо­дить на живлення зоопланктоном. З цього часу в судака почи­нається личинковий період життя. Він триває один-півтора місяця. За цей період закінчується розвиток зябер і всіх плавців, але тіло залишається ще прозорим, немає луски. Личинка тримається у товщі води й живиться зоопланктоном. Довжина її 25-ЗО мм. Ще через тиждень-два в личинки з’являється луска, чорні плями виникають на всьому тілі. Розвиток повністю закінчується, личинка перетворюється на малька, який має всі ознаки дорослої риби. З цього часу мо­лодь починає вести хижий спосіб життя, поїдаючи молодь інших риб, опускається у придонні шари води. Це ж властиве й дорослим рибам.Інакше розвивається ембріон у ляща. Він спочатку падає на дно, потім намагається судорожними рухами піднятися вгору, звідки знову падає вниз. Досягнувши довжини 6-6,5 мм, ембріон перетворюється на личинку. У нього зникає жовтковий міхур, з’являється рот, спрямований уперед, суцільна плавцева облямівка роз­падається на окремі плавці, плавальний міхур наповнюється повітрям. Такі личинки табунцями плавають у товщі води, а потрапивши під вплив течії, розселяються по водоймі. Згодом вони перетворюються на мальків, які за будовою й способом життя нагадують своїх батьків. Так само розвива­ються й короп, плітка, густера та інші риби.Після виходу з ікринок ембріони й личинки ведуть неод­наковий спосіб життя. Наприклад, мерланг, або чорноморсь­ка пікша, нереститься на глибині 10-80 м, а ікринки зустрі­чаються на глибині до 100-150 м. За допомогою течій личинки виносяться у відкрите море й трапляються на відстані близь­ко 40-60 км від берега, тобто значно далі, ніж відкладаються ікринки. Личинки трапляються на глибині 1000-2000 м, проте вони тримаються переважно на глибині до 60-65 м. Тут личинки перетворюються на мальків, які зовнішнім виглядом нагадують дорослих риб. Досягши дов­жини близько 7-8 см, мальки починають рухатись у прибе­режні ділянки й опускатися у придонну зону. Такий спосіб життя властивий і дорослим особинам цього виду. Так само розвивається й чорноморська барабуля.У багатьох риб цей період життя ще зовсім мало вивчено.

6.Основні промислові риби. Їх будова та біологічні особливості

. Промислові риби - це риби, що виловлюються в великій кількості. До числа промислових риб, відноситься понад 250 видів. Найціннішими промисловими рибами є осетрові:осетер, білуга і севрюга, що видобуваються в Каспійському, Чорному і Азовському морях. З інших промислових риб, видобутих у внутрішніх водоймах, слід назвати: сазана, судака, ляща, тарань, воблу, сома, окуня, лина, язя, карася та інші.Судак-живе в річках і чистих озерах на півдні-солонуватій воді.Хижак у віці 1 місяць переходить на живлення рибою.Статева зрілість у віці 3-4 роки. Тіло видовжене, стиснуте з боків і знизу, вкрите дрібною лускою, яка міцно сидить у шкірі. Луска частково поширюється й на зяброву кришку. Голова клиноподібна, рот великий, на обох щелепах є великі ікла. Спина зеленувато-сіра, на боках тіла буро-чорні поперечні смужки, а на плавцевих перетинках спинних та хвостового плавців є темні плями. Окунь-живуть переважно у прісних водах, Для представників родини окуневих властиве те, що спинних плавців 2 або 1, розділений на 2 частини, передня з яких підтримується колю¬чими променями. У анальному плавці є 1-3 колючки. На щелепах та інших кістках рота багато зубів. Тіло в нього відносно коротке, овальної форми, стиснуте з боків, досить яскраве.Росте окунь повільно, проте найінтенсивніше на першому році життя, досягаючи в більшості водойм України довжини тіла 4-6 см. У наступні роки темп росту сповільнюється. Трирічні риби мають довжину тіла 14-16 см, масу – понад 50-110 г. Довжина восьмиліток досягає близько 28-30 см, маса – понад 400-600 г. Довжина десятирічної самки дося¬гає 35 см, маса – 1 кг. Окунь нереститься рано навесні при температурі води 8-15. Сом-хижа теплолюбна риба прісноводна риба.Статевої зрілості досягає на 4-5 році життя.Ікра діаметром від 2 до3.5мм.Плодючість близько 20 тис. ікринок на 1 кг живої маси.Сом нереститься за температури води 18-20 С. Тіло подовжене, без луски, вкрите слизом. Голова велика, сильно сплющена, непомітно переходить у короткий тулуб. Хвіст сильно звужений з боків, значно довший тулуба. Рот широкий, з м’ясистими губами. Нижня щелепа дещо висунута вперед. На ній, як і на деяких інших кістках ротового апарату, розташовані численні низькі конусоподібні зуби, вершини яких загнуті назад. Очі порівняно невеликі, розташовані трохи вище й позаду від кутів рота. На голові чітко виділяються дві пари ніздрів, що мають вид двох трубочок, загнутих уперед. На верхній щелепі знаходиться одна пара довгих вусів, що доходять до кінця грудних плавців. На нижній щелепі є дві пари коротких вусиків, причому задні дещо коротші за передні. Довгі вусики верхньої щелепи дуже рухливі. Вусики нижньої щелепи менш рухливі. Тулуб короткий, майже округлий. Осетер-Довжина тіла — до 2,3 м (в середньому 110 — 130 см), вага — до 100 кг (в середньому біля 12 -16 кг). Самці дрібніше за самиць. Вага та розміри тіла значно варіюють в різних популяціях. Тіло веретеноподібне, видовжене. Рило коротке, тупе. Рот невеликий, вусики розташовані ближче до кінця рила, ніж до рота. Зяброві перетинки прирощені до міжзябрового проміжку. Статевої зрілості самці осетра досягають в залежності від популяції у віці 8 — 10 років, самиці — у віці 10 — 14 років. Нерест відбувається у руслі ріки на швидкій течії на піщаних або кам'янистих перекатах при температурі води від 9 — 10 до 20 — 21С. Білуга-має масу 8-15кг,а нормальна дволітка 2-4 кг.Розвивається і добре росте при температурі 20-25 С.В молодому віці живиться планктоном,бентосом, а далі переходить на живлення рибою.Статевої зрілості досягають самці у 4 роки,а самки в 6 місяців.Робоча плодовитість-200-800тис. ікринок.