1.Предмет міжнародних економічних відносин

Предметом МЕВ є безпосередні зв'язки із спеціалізації і кооперування в галузі виробництва та науково-технічних робіт. Особливого значення набуло переміщення факторів виробництва між країнами — рух капіталу в різних формах, міжнародне використання фінансово-кредитних ресурсів, міграція робочої сили, обмін інтелектуальною власністю.

2.поняття світового господарства. Світове господарство-це сукупність національних господарств окремих

країн, об’єднаних участю у міжнародному поділі праці і системою міжнародних економічних відносин. Світове господарство складається з 230 країн, у яких проживає понад 6 млрд. чоловік . Кожна держава відрізняється рівнем соціально-економічного розвитку, специфікою традицій, політики та ідеології.

3.Етапи і тенденції розвитку світового господарства

. світове господарство як соціально-економічний суб'єкт зароджувалося ще за часів первісних суспільств і пройшло на своєму шляху ряд етапів, головні з яких наступні. 1етап - міжнародні відносини як зародок май-бутніх міждержавних відносин у первісних суспільствах. Сюди включається період палеоліту, неоліту.. 2 етап - зовнішньоекономічні відносини у стародавньому світі.3 етап –зовнішньоекономічні відносини за часів феодалізму.4 етап - міжнародні економічні відносини епохи відкриттів XI-XVII століття. п'ятий етап - міжнародні економічні відносини періоду промислової революції (XVIII-XIXстоліття).6 етап - міжнародні економічні відносини епохи комп'ютерів, Інтернету (друга половина XX століття початок XXI століття).тенденції розвитку світового господарства полягають, по-перше, в тому, що тенденція до економічної самостійності, зміцнення національних господарств окремих країн призводять в підсумку до зростаючої інтернаціоналізації світового господарства, відкритості національних економік, поглиблення міжнародного поділу праці. По-друге, посилення необхідності в інтеграційній направленості в розвитку продуктивних сил вступає в суперечність з обмеженими можливостями реалізації цієї тенденції, в тому числі фактором відмінностей в рівні розвитку окремих країн і регіонів.

4.Суть міжнародного поділу праці.-це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці,між країнами основою якого є економічно вигідна спеціалізації та обмін випущеної п-ції визнаеної к-стю і якістю.Участь країни у мпп дає можливість отримати додатковий екон.ефект.Більш повно та зменшими витратами задовольняти потреби власного населення.Імпортуючи п-цію виробити.

5.система розвитку МПП та основні тенденції її розвитку у сучасних умовах.-розвивається на основі міжнародного розподілу факторів виробництва:землі,працці,капіталу. Безперервно розвиваючись, МПП набув певних тенденцій. До них належать такі: 1. У світовому господарстві зберігається і поглиблюється розрив між промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. 2. Основним в МПП став внутрішньогалузевий поділ праці на основі предметної, а особливо подетальної та технологічної спеціалізації. 3. Внаслідок нерівномірності соціально-економічного розвитку продовжуються зміни в розстановці політичних і економічних сил в групі промислово розвинутих країн, насамперед між трьома основними центрами — США, Японією і Західною Європою. Це викликає необхідність частої перебудови в системі МПП. 4. Змінилася участь в МПП колишніх країн соціалістичного табору. Відбувається переорієнтація їхніх економік та залучення їх до участі у МПП на інших засадах. 6. Посилюються інтеграційні процеси, інтернаціоналізація господарської діяльності. 7. На МПП періодично впливають структурні кризи, дисбаланси в міжнародній торгівлі. 8. Зростає об'єктивна необхідність в докорінній перебудові МПП.

7.міжнародна спеціалізація і кооперування ви-цтва. Міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва — форма міжнародного розподілу праці, взаємопов'язаний процес спеціалізації країн, фірм, підприємств у виробництві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників для спільного випуску кінцевої продукції. Під міжнародною спеціалізацією виробництва розуміють концентрацію виробництва однорідної продукції в одній або кількох країнах з метою підвищення ефективності, зниження витрат виробництва і поліпшення якості продукції. Визначальними моментами її розвитку є: наявність природних ресурсів, кліматичні умови, виробнича база та сформований рівень технічного розвитку галузі. Міжнародна спеціалізація виробництва здійснюється у виробничому та територіальному напрямках. Виробничу утворюють міжгалузева, внутрігалузева, міжфірмова, внутріфірмова. Вона звичайно, неможлива без координації діяльності суб'єктів, що виробляють часткову продукцію. Форми кооперування: агрегатне; подетальне; технологічне.

8.Країни сімки,у системі міжнародних економічних відносин. Міжнародна економічна система (МЕС) являє собою сукупність елементів світової економіки з властивими кожному із них характеристиками; у процесі дії елементів світової економіки виникають інтегративні якості, характеристики, закономірності функціонування цієї системи.Основними елементами МЕС є окремі країни, групи країн. Можна поділити МЕС на такі групи, як високорозвинуті країни (країни великої сімки, Європейського Союзу, Організації економічного співробітництва та розвитку), середньорозвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою.

10.міжнародні економічні відносини нових індустріальних країн. Міжнародні економічні відносини нових індустріальних країн. Новііндустріальні країни за рядом ознак виділяються із загальної маси країн,що розвиваються. До них відносять “чотири азіатських дракони” – Південну

Корею, Тайвань, Сингапур та Гонконг, а також Аргентину, Бразилію таМексику. Це НІК першого покоління. НІК другого покоління – Малайзія,Тайланд, Індія, Чилі, третього – Кіпр, Туніс, Туреччина, Індонезія,четвертого – Філіппіни тощо. НІК перевищують країни, що розвиваються, за розміром ВВП на душу населення, середньорічними темпами його приросту,питомою вагою обробної промисловості у ВВП (не менше 20%), обсягом експорту промислових виробів, обсягом прямих інвестицій за кордоном, аза деякими з цих показників переважають розвинені країни. Для всіх цих країн характерні високі темпи зростання національного добробуту, рівня життя населення. Для цього НІК активно залучають іноземні капітали, техніку та технологію промислово розвинених країн. Деякі НІК виділяються завдяки перебуванню у сфері економічних та політичних інтересів розвинених країн. На формування сучасної структури економіки НІК величезний вплив справили прямі інвестиції, особливо з США та Японії.

12.мета створення та д-сь ООН. сновною метою є:підтримка міжнародного миру та безпеки; У своїй діяльності Організація та її члени керуються принципами:- суверенна рівність всіх її членів;- добросовісне виконання взятих на себе постатутузобов'язань;вирішення міжнародних суперечок мирними засобами таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир,безпеку, справедливість;утримання від погроз силою чи її використання протии територіальноїнедоторканості чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим шляхом, несумісним з цілями ООН; надання Організації всебічної допомоги у всіх діях, які вона здійснює відповідно зі Статутом, і утримання від надання допомоги будь-якій іншій державі, проти якої Організація вживає заходів превентивного чи примусового характеру; забезпечення того, щоб держави, які не є членами ООН, діяли у відповідності з цими принципами, оскільки це може виявитися необхідним для підтриманняміжнародного миру і безпеки;.

13.Розвиток транснаціонального бізнесу.Включає в себе: Транснаціональна компанія(ТНК) - це компанія, головне підприємство і власник якої знаходиться в одній країні, а філії чи дочірні компанії знаходяться, як в цій же країні, так обов'язково і в інших країнах.Мультинаціональна компанія(МНК) - це компанія, яка являє собою кооперативне об'єднання невеликої кількості(2-3) головних підприємств декількох країн і широку мережу філій чи дочірніх компаній цих підприємств, що функціонують в різних країнах світу. Основні риси ТНК:1.Володіння величезними матеріальним і фінансовим потенціалом.2.ТНК є носіями передових досягнень в галузі науки та техніки.3.Інтернаціональні у сферіфункціонування та застосування капіталу.

14.Промислово розвинені країни.Промислово розвинені країни - країни, що забезпечують розвиток економіки на основі накопиченого великого обсягу технічно передового капіталу і наявності висококваліфікованої робочої силице 24 високорозвинені країни, питома вага яких у світовому ВНП — 54,6 %  Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни "Великої сімки" (Group of Seven): США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія, Канада. Ці держави виробляють 47 % світового ВНП і зосереджують у своїх руках 51 % міжнародної торгівлі. Сюди ж входять усі 15 країн-членів Європейського Союзу, а також країни — члени ЄАВТ.

15.Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу та їх типографія.  Оскільки МЕВ є підсистемою економічної системи, то найважливішим елементом середовища МЕВ є їх економічне середовище. До показників економічного потенціалу країни відносять:   - ефективність використання природних ресурсів;   - стан наукових досліджень;- демографічну ситуацію, наявність кваліфікованих кадрів; - фінансово-кредитну систему країни   - рівень доходів і рівень споживання; - стан інтегрованості країни у світове господарство та інші.Для оцінки відмінностей країн застосовують метод їх систематизації за ознаками: - географічними; - організаційними;      - економічними;  - соціально-економічними.      . За ознаками країни систематизують в залежності від їх участі в міжнародних відносинах.     До останнього часу за ознакою країни поділяли на 3 групи: капіталістичні країни; соціалістичні країни;.    Важливим критерієм є поділ країн за рівнем ВВП на душу населення.   Ще одним важливим критерієм є показники зовнішньої заборгованості. Виділяють:- країни з бездефіцитними економіками;  - країни з низьким рівнем заборгованості;  - країни з високим рівнем заборгованості.  Важливим також є поділ країн за іншими економічними критеріями

24.поняття міжнародні екон.організації(МЕО) Міжнародні економічні організації (МЕО) є різновидом міжнародних організацій і інституційними механізмами координації та регулювання співробітництва практично в усіх галузях міжнародних економічних відносин.

23.Проблеми економічної безпеки України. Проблема економічної безпеки України має кардинальне значення не лише в рамках сфери національної безпеки, а й контексті загального рівня розвитку країни. Це зумовлює виняткову увагу до проблеми економічної безпеки держави, яка поєднує питання розвитку окремих галузей економіки України із пріоритетами та національними інтересами держави.Економічну безпеку можна визначити як загальнонаціональний комплекс заходів, спрямованих на постійний і стабільний розвиток економіки держави, що включає механізм протидії внутрішнім та зовнішнім загрозам. До основних принципів забезпечення економічної безпеки України відносять дотримання законності на всіх етапах забезпечення економічної безпеки; баланс економічних інтересів особи, сім'ї, суспільства, держави; своєчасність і адекватність заходів, пов'язаних із відверненням загроз і захистом національних економічних інтересів; надання пріоритету мирним заходам у вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів економічного характеру; інтеграцію національної економічної безпеки з міжнародною економічною безпекою тощо.

17.Соціальнро-економічний принцип систематизації країн світу. . Соціально-економічний принцип, згідно з яким структуру світового господарства досліджують за рівнем цивілізаційного розвитку, виокремлюючи такі елементи: • країни наукової епохи, в яких постійно впроваджуються досягнення НТР;• країни технологічної епохи, в яких періодично впроваджуються у виробництво досягнення НТР;• країни виробничої епохи, в яких використовуються традиційні технології виробництва. Соціально-економічний принцип систематизації країн враховує економічні та соціальні аспекти їх розвитку.

28.Інвестиційний капітал.. Інвестиційний капітал може бути власним (нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування) і позиченим, джерелом якого є тимчасово вільні чужі грошові кошти. Вони перетворюються на інвестиції в руках тих, хто витрачає їх на купівлю елементів виробництва, що приносить доход, тобто перетворює на реальні активи. Реальні активи - це економічні ресурси фірми: основний і оборотний капітал, нематеріальні кошти¹³, використовувані для виробничої діяльності з метою отримання доходу. Власні накопичення, переходячи в реальні активи, прямо перетворюються на інвестиції. Чужі вільні грошові кошти (заощадження) перетворюють на інвестиції через ринок капіталу, насамперед через фондовий ринок.Об'єктами інвестування можуть бути реальні інвестиційні проекти, об'єкти нерухомості та різні фінансові інструменти.

29.Поняття вільна економічна зона. Ві́льна економі́чна зо́на (ВЕЗ) — частина території країни, виділена із загального митного кордонудержави, яка має повну свободу в режимі господарських питань, з особливим режимом управління і пільговими умовами діяльності, податковими пільгами для місцевих підприємців та іноземних фірм.У своєму життєвому циклі ВЕЗ проходять 3 фазиРозвиток – зростає приплив іноземного капіталу та збільшується експорт виробленої в зоні продукції, виробництво стає високоефективним.Зрілість – приплив іноземних інвестицій стабілізується, експорт продукції зростає.Спад – приплив іноземних інвестицій падає, іноземних інвесторів витискають місцеві фірми, виробничі потужності викупляють національні компанії.

31.Типи економічних зон. Вільні економічні зони – це особливі території, що призначені служити місцем вкладення прямих іноземних інвестицій і є інструментом активізації експорту. На території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські, тощо.

36.Форми МЕІ. основні форми міжнародної економічної інтеграції. Зона вільної торгівлі — інтеграційне об'єднання держав у сфері торговельних відносин, в якому скасовано мита, що регулюють їх господарські зв'язки. При цьому країни-учасниці зони вільної торгівлі зберігають митні бар'єри, спрямовані проти країн, що не входять до такої зони. Митний союз — інтеграційне об'єднання, в якому скасовано мита між країнами-учасницями і встановлено єдині мита щодо третіх країн (зовнішні митні тарифи). Митний союз поширюється лише на зовнішньоторговельну політику країн-учасниць. Як і зона вільної торгівлі, митний союз — це початкова форма міжнародної економічної інтеграції. Економічний союз — інтеграційне об'єднання, в якому поряд з вільним переміщенням капіталу, робочої сили, товарів, послуг, розвитком виробничої інтеграції здійснюється узгодження загальної економічної політики країн-учасниць Політичний союз — об'єднання держав, яке здійснює повну економічну інтеграцію і доповнює її узгодженням політичних дій, прийняттям і виконанням спільних політичних рішень.

39.Спільні п-ства. Спільні підприємства — підприємства, що базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків. Перш за все, необхідно розглянути, як поняття спільного підприємства з'явилося в українському законодавств Спільне підприємство (СП) передбачає наявність власності у спільному володінні, яка управляється партнерами по СП. Кожен із партнерів робить свій внесок у створення підприємства, має право на отримання частки прибутку, адекватної внеску, а також на управління підприємством. Усі ризики, пов'язані з діяльністю СП, розподіляються партнерами, як правило, згідно з розміром внеску

51Валютний курс.Його види.Валютний паритет.Крос-курс.

Валютний курс представляє собою ціну грошової одиниці даної країни, яка виражена в грошовій одиниці іншої країни.  в умовах паперово-грошового обігу застосовуються наступні два види валютних курсів: фіксовані та плаваючі або гнучкі. Фіксовані курси – система, що припускає наявність зареєстрованих паритетів, які знаходяться в основі валютних курсів, що підтримуються державними валютними органами. Гнучкі (плаваючі) курси – це система, при якій у валют відсутні офіційні паритети. Валютний паритет – законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, що становить основу валютного курсу. Крос-курс – це курс обміну між двома валютами, за винятком долара США. До числа найбільш активних ринків конверсійних операцій за крос-курсами належать: німецька марка до японської ієни DEM/JPY, фунт стерлінгів до німецької марки GBP/DEM, німецька марка до швейцарського франка DEM/CHF, німецька марка до французького франка DEM/FRF тощо.