30.Відбір проб води

Відбір проб роблять, як правило, у найглибшій частині ставка, у водоспуску, ранком (до або в момент сходу сонця) з поверхневого та донного горизонтів (до глибини 1м — тільки із придонного, понад 1,5 м — із двох обріїв). При відхиленні показників від норми ( особливо відносно вмісту 0₂, рН, прозорості води) проби відбирають у декількох характерних станціях ставка (кормові місця, на витоку).

В польових умовах у спеціальний журнал вносять спостереження за погодними умовами: температура повітря; сила й напрямок вітру; хмарність у балах; загальне візуальне подання про водойму (стан водної поверхні, розвитку флори і фауни та ін.)- Пробу води відбирають батометром. Гідрохімічний контроль по ступеню значимості поділяють на оперативний, поточний і повний. Показники оперативного контролю (прозорість, кольоровість, температура води, рН, вміст О₂) визначають безпосередньо біля ставка. Показники поточного контролю (двоокис вуглецю, сірководень, агресивна окисляємість, БПK₁, NН₄, N0₂, N0₃, Р) визначають у день взяття води на аналіз без консервації.

Показники повного контролю також бажано визначати без фіксації протягом 1-2 діб, тримаючи проби води на холоді.

31.Природна кормова база водойм є частиною кормових ресурсів і представляє собою сукупність планктонних і бентос них організмів, продуктів їх розпаду, які знаходяться у водоймі та використовуються безпосередньо у якості їжі видовин і віковим складом іхтіофауни. Існують такі основні групи кормової бази: фітопланктон, зоопланктон та зообентос. Фітопланктон – сукупність мікроскопічних водоростей, які вільно живуть у товщі води. Величина їх вимірюється десятими і сотими долями міліметра, не більше 1-2 мм у діаметрі. Ці водорості самостійно не рухаються або їх рухливість настільки незначна, що вони не можуть чинити опір руху води.Планктонні водорості за рядом ознак об’єднуються в групи-відділи: синьо-зелені;евгленові; зелені, жовто-зелені; золотисті; пірофітові; діатомові. Зоопланктон – тваринні організми, що мешкають у товщі води та мають дуже слабкі органи руху. Довжина організмів знаходиться у межах 40мкм- 10 мм і більше. Зообентос – населення дна водойми, що включає організми,які живуть у грунті , на грунті, «мінуючи» вищу водну рослинність, що живуть у заростях макролітів.

32. Способи дослідження якісного і кількісного складу рослинного і тваринного світу ставів.

Основними способами дослідження якісного і кількісного складу є вивчення розвитку фітопланктону, зоопланктону, зообентосу передбачає встановлення видового складу тварин, кількісного розвитку організмів, ролі у фіто-, зоопланктоні та бентосі окремих видів і груп організмів, їх кількісного співвідношення. Фітопланктон представлений водоростями різних систе­матичних груп. Розрізняють фітопланктон морів, солонуватих і прісних вод. Морський фітопланктон складається переважно з діатомових, динофітових, криптофітових та інших водорос­тей. Вони населяють товщу морської води до глибин 50—100 м. Саме на такі глибини проникає сонячна радіація, і в автотроф­них організмах тут можуть протікати процеси фотосинтезу. В прісноводному фітопланктоні основними компонентами є діатомові, синьо-зелені та зелені водорості. До його складу входять також представники золотистих, евгленофітових, динофітових, жовто-зелених та інших відділів водоростей. Він поширений до глибин 20—40 м. На формування фітопланк­тону істотно впливає гідрологічний і гідрохімічний режим водних об'єктів, освітленість води та інші чинники. Фітопланктон відіграє важливу роль у формуванні якості води і біопродуктивності водойм. Він є джерелом утворення первинної продукції та внутрішньоводоймного поповнення розчиненого кисню. Зоопланктон — сукупність водяних безхребетних тварин, що населяють товщу морських і прісних вод. Це найпростіші, гіллястовусі і веслоногі ракоподібні, коловертки, велігери (ли­чинки) молюсків, личинки креветок тощо. Серед них є й організми, здатні до досить активного переміщення у воді. Так, дафнії рухаються стрибками, веслоногі ракоподібні — аа принципом реактивного руху. Ці рачки здатні також до вертикальних міграцій — від поверхні до дна і навпаки. Бентосні організми поділяють за величиною. Найдрібніші (менші за 0,5 мм) — мікрозообентос — мешкають на поверхні донного ґрунту. До цієї групи входять і дрібні форми, які живуть в поровій воді між частинками піску або мулу і скла­дають інтерстиціальну фауну. До прісноводного мікро-зообентосу належать інфузорії, корененіжки, джгутикові, коловертки, нематоди, деякі турбелярії. До складу мезобентосу входять організми (до 1,5—2,0 мм), які можуть бути постійними компонентами донних ґрунтів (бентосні гіллястовусі, веслоногі та черепашкові рачки, дрібні черви — олігохети, личинки комарів — хірономіди, водяні кліщі тощо) та тимчасовими мешканцями дна. До останніх належать личинки бабок, одноденок, жуків та інших комах, які в своєму життєвому циклі змінюють одне середовище на інше (гетеротопи): личинки і лялечки живуть у водному середовищі, а дорослі стадії (imago) — у повітряному.