52.Вишукування майданчиків аеропортів.

Будівництво аеропортів це складний комплекс земляних,бетонних,залізобетонних робіт.Це стосуеться в 1-шу чергу льотного поля,яке складаеться зряда площин які необхідно погодити між собою з достатнім ступенем точності.Перенесення об*єкту здійснюється на підставі наступних документів:генерального плану аеропорту, розмічувальне креслення льотного поля,проект вертикального упорядкування,плани і поздовжні профілі підземних комунікацій,робочі креслення та окремі споруд.На ген плані масштубу1:2000 дається проектне положення всіх існуючих споруд льотного поля,зони забудови,а також відображення червоним горизонтального проектного рельєфу.Ген план є основним документом,а також для правильного розмічування,геодезичне обґрунтування,До генерального плану також додаеться спеціальні розмічувальні креслення льотного поля.На якому показана прив*язка способрм полярних або прямокутних координат,основи точок ВПС(взльотно посадочна смуга)Визначаеться положення осі льотно-посадочної смуги,виконуеться від найближчої геодезичної мережі

1:2000-похибка відстані між пвкетами.

Помилка в визначенні довжини смуги буде:

Де , -помилки визначення основ.т 1і2

Похибка визначення довжини в полосі

Азимут взльотно - посадочної смуги (помилка)

Вздовж головного напрямку вітрів розташовують головну злітну полосу, до якої примикають бокові і кінцеві полоси безпеки. Вимоги до вибору площадок для аеропортів: 1) площадка повинна бути достатніх розмірів для розміщення всіх споруд; 2) для безпеки в злітно-посадочних операцій необхідно щоб рельєф літнього поля мав нахил, що не перевищує 0,02; 3) площадка повинна мати відкриті повітряні переходи, особливо в зонах головного напряму вітрів; 4) ґрунти повинні бути стійкими з можливо більш глибоким заляганням ґрунтових вод; 5) ділянка не повинна мати заболочених місць. Склад робіт при вишукуванні аеропортів. Проводять вибір площадки, на ній виконують комплексні вишукування з метою отримання крупномасштабних планів і детальних інж.-геолог. даних. Для вибору площадки виконують камеральні вишукування: вивчають територію району по топографічним картам, аерофотознімальним матеріалам.

53. Методи зйомки площадок аеропортів. Вимоги до геодезичної основи. Розбивають напрямок льотної полоси, цей напрямок вибирають по панівному напрямку вітрів, найбільш відкритим підходам, рельєфу площадки і намічають на карті. Зйомка в масштабі 1:5000. Основна сітка квадратів є плановою і висотною опорою при зйомці майданчика і прилягаючої території в масштабі 1:5000 і з перерізом рельєфу 0,5 – 1,0 м. На тих ділянках, де сітка квадратів не розбивається, основою зйомки служить сітка нівелірних і теодолітних ходів. Майданчик знімають методом мензульної зйомки, за допомогою якої добре зображати рельєф. При різко вираженому рельєфі може бути використана тахеометрична зйомка з польовим корегуванням рисовки рельєфу. На ділянках зі складною ситуацією застосовують фотограмметричний метод. Зйомка в М 1: 2000 і 1:1000. Виконується методом нівелювання поверхні по квадратам. Зйомочним обґрунтуванням служить сітка квадратів 400*400 м, яка спирається на пункти геодезичної основи. Всередині розбивають пікетажну сітку 40*40 м (для М 1:2000) і 20*20(для М1:1000). Одночасно з розбивкою пікетажної сітки ведуть зйомку ситуації, прив’язуючи її до сітки лінійними засічками.

Бажано, аби СКП положення пунктів після зрівнювання в найслабшому місці не перевищувати 10 см у плановому положенні і 25 мм – у висотному. Планову основу будують методом тріангуляції, лінійно-кутових побудов і GPS. Головну льотну смугу виносять з точністю теодолітного ходу і одночасно розмічують квадрати. При розрахунку точності геодезичної основи, помилки точок знімальної основи відносно пунктів тріангуляції або полігонометрії не повинні перевищувати 0,2 мм в масштабі плану. При цьому пункти геодезичної основи. На які спирається знімальна мережа повинні визначатися у 2 р. точніше, а СКП не повинно перевищувати 0,1 в найслабшому місці. Висотна геодезична основа утворюється прокладенням ходів нівелювання 3-го і 4-го кл. Вона використовується для відображення рельєфу з перерізом 0,5 – 0,25 м і для забезпечення нахилів при будівництві підземних комунікацій. Похибка репера в найслабшому місці повинна бути ˂25 мм відносно вихідного пункту. Прив’язкак геодезичної основи обчислюється в державній системі координат в 6-градусній зоні і в абсолютних висотах і відповідають прив’язці до пунктів ДГМ.