9. Влаштування серпантин. Обчислення їх основних елементів.

Серпантин – крива із зовнішнім заокругленням.

t – тангенс; С₁К₀С₂ – основна крива з радіусом R; А₁В₁ і А₂В₂ – допоміжні криві з радіусами r₁ I r₂; В₁С₁ і В₂С₂ – перехідні криві. r₁ = r₂; m₁ = m₂ – прямі вставки. Обчислення елементів серпантину: ; ; γ = 90^о – β; ; ϕ₀ = 360^о - 2γ – ϕ; ; .

d₁ – d₂ ˂ 1 см. ΔS = 2(k + m) + k + 2(t + d) – домір на серпантині. Влаштовувати серпантини можна на дорогах 3-ої і 4-ої категорій.

10. Способи детального розпланування кривих. ( Спосіб прямокутних координат, 3-х точок, вписаного многокутника). Розбивка запроектованих будівель і споруд полягає ву вказуванні на місцевості їх характерних точок і ліній, по яким в процесі будівництва визначають положення всіх частин цих будівель. Способи перенесення точок в натуру аналогічні способам визначення точок при зйомці ( полярних і прямокутних координат, і т.д.).

Спосіб прямокутних координат. Треба задатись кроком розмічування, що залежить від радіусу кривої. , Δ = 0,05 м.

Відкладаємо по лінії тангенсу величину х і перпендикуляр до кривої – у, так ми фіксуємо точки з певним кроком. ; X = Rsinϕ_; Y = R(1 – cosψ_i).

Cпосіб 3-х точок.

2

F=y

1

X=l f

ПК R

L = 10 м. Перша точка на кривій розмічається способом прямокутних координат рулеткою 20 м, відкладаємо від початку 20 м і з 1-ої точки відкладаємо f на 10 м.

Спосіб вписаного многокутника.

Використовується при будівництві тунелів. Цей спосіб полягає в розбивці всієї кривої на n рівних частин з хордами. Центральний кут γ_і = ϕ/n; S_i – хорди; S_i = 2Rsinγ_i/2; β₁ = 180^о + 1/2γ₁; β_n = 180^о + ½(γ_n-1 + γ_n).

11. Вибір масштабу знімання та перерізу рельєфу. Масштаб планів залежить від чинників: проектне завдання;стадія проектування; складність рельєфу; густина підземних комунікацій. Проектне завдання може розроблятися в масштабі 1:2000, 1:5000, і пробне креслення 1:1000. Попередній розрахунок масштабу: ; Δбуд. – допускається на розташування об’єкта в натурі; m_т.ь. – точність масштабу. Для забудованих населених пунктів ; h – висота перерізу рельєфу; і – ухил. При геологічній розвідці: М = 1000 ; Р – площа. Неумивакін вивів залежність між СКП ліній між близько розташованими об’єктами:

; r – коефіцієнт між похибками у визначенні координат близько розташованих точок. Вибір перерізу рельєфу обумовлюється масштабом плану і зйомки, рельєфом місцевості, видом будівництва, і потрібною точністю плану. Вона визначається в залежності від максимального крутого ската ( α_max), якщо можна зобразити на карті горизонталями. Таке зображення допустиме при мінімальному закладанні α_min, тоді висоти перерізу рельєфу буде: H_o = α_mintgα_max Вибір α_max залежить від характеру місцевості і коливається від 3 ̊ до 60 ̊. Якщо взяти, що товщина горизонталі на карті рівна 0,1-0,2мм, то α_min=0,4мм, а в масштабі карти α_min=0,4М карти. Звідси переріз рельєфу на карті одного і того ж масштабу може змінюватись в межах h_o=0,4M*0,05=0,02M=0,0002m до h_o=0,4N*1,73=0,69M=0,0007m. h = liM; де: l – відстань на плані між горизонталями; і – ухил; М – масштаб. Отриманий результат округлюють до цілих.

12.Підготовка проектних даних для перенесення їх в натуру.Основні документи для перенесення проекта в натуру:1)Генеральний план в масштабі 1:500-1:2000на якому нанесені всі проектуючи будови,проектні координати головних точок і відміток характерних площин.Для більш важких будов генеральний план доповнюють кресленням розбивки головних осей(в містах-червоних ліній забудови)з даними прив*язки до пунктів геодезичної основи.2)Робочі креслення,на яких в крупних масштабах даються плани,розрізи,профілі всіх частин споруди з розмірами і висотами деталей.3)проект вертикального розпланування в масштабі 1:1000-1:2000створюється для поверхні з плавними уклонами,забезпечуючи стік лівневих вод.В проекті по сітці квадратів або поперечників дані висоти поверхні землі та проектні і робосі позначки.4)картограма земляних робіт приведені обьеми виїмки і насипи по квадратам або масивам і показано направлення земляних мас.5)плани та поздовжні профілі доріг ,підземних комунікацій,повітряних ліній в масштабах:Гор.1:2000-1:5000,Верт.1:200-1:500.6)схема геодезичного обґрунтування будівельної площадки,креслення центрів та знаків,відомість координат і відміток.7)пояснювальна записка з відновленими проектними рішеннями та інженерними розрахунками.8)проект організації.8)календарний план.9)строй ген план.

15.Норми точності розмічувальних робіт.

Залеж. від признач. споруди і матеріалів, з яких вона будується. Технологічні особливості і виконання будівельно-монтажних робіт регламентуються будівельними нормами і правилами і європейськими стандартами:1)граничне відхилення fδ = Δ/2, при імовірній P=0,997;2) СКП =m²*δ/3=Δ/6.

Точність побудови споруди буде залежати від:1) m_г - СКП виконання геод. робіт;2)m_т – помилка технологічних розрахунків проекту;3)m_б –пом. буд. - монтаж. робіт;

4)m_д – за деформацію під впливом довкілля.

m² = m_г² + m_т ²+ m_б²+ m_д²

Δ²=36(m_г² + m_т ²+ m_б²+ m_д²)

Необхідно розраховувати точність окремих видів геодез. робіт. В окремих випадках, використовують для розрахунку точності геодез. робіт теорію розмірного ланцюга, де кожен окремий елемент розглядається як ланка, а замкнений контур буде розглядатися як цілий ланцюг.

m_г ~ m_т ~ m_б~ m_д= m

Δ²=36*4* m_і²

M_і = m_г=Δ/(6*2)= Δ/12=0,1Δ

Δ=0.17 при ймовірності 0,097

Δ=0,25 при ймовірності 0,095

19.Передача висоти на робочий горизонт (в котлован).

Коли котлован викопаний, на дно передають висоти від найближчих реперів. Якщо відкоси пологі, то передають декількома установками нівеліра. Коли відкоси круті, то передають за допомогою двох нівелірів і рулетки.

На бровці котлована кріплять до кронштейна рулетку і опускають її на дно. Між найближчим репером і кронштейном, зберігаючи рівність плеч, встановлюють нівелір. Другий нівелір ставлять в котловані, посередині між рулеткою і точкою, на яку передають висоту. На репері і на точці в котловані ставлять рейки і по них беруть відліки. Потім обидва нівеліри відраховують по рулетці. Позначка котлована

Н_к = Н_Rp+ а - d+b

d=n₂-n₁ різниця відліків верхнім і нижнім нівеліром по рулетці a,

b - відліки по рейках.

Точність передачі позначки в котлован ±10 мм. Похибка передачі:

16.Точність побуд. горизонтального кута. На точність побудови кута впливають наступні джерела помилок:

а) пох. за центрування m₁;

б) пох. за редукцію m₂;

в)інструментальна m₃ (виник. коли викон. розміч. при одному крузі теодоліта);

г)пох. безпосер. вимірювання кута m₄;

д) пох за зовн. умови m₅;

m₁, m₂, m₃ – пох систематичного х-ру;

m₄, m₅ – пох випадкового х-ру.

Пох системат. х-ру в 2 рази менші ніж пох випадкового х-ру:

m₁=m₂=m₃=0,26mβ ;m₄=m₅= 0,63mβ

Пох. центрування визначають залежності

е-лінійний елемент центрування теодоліту;b-довжина опорної лінії;L-відстань між точками візування.

Пох. за редукцію

Інструментальна похибка:

С- кутова величина колімаційної похибки

ν_в,ν_s- кути нахилу зорової труби.

Пох не перпендикулярності осі оберт. труби до осі оберт теодоліта

Пох відхилення осі оберт теодоліта від вертикалі

δ=n *τ

М_s M_b – азимути орієнтування напрямків кута відносно площини нахилу вісі обертання теодоліта;

δ- відхилення осі оберт інструменту від вертикалі;

τ - ціна поділки рівня

n- число поділок.

Пох. безпосереднього побудови

Пох. візування

V- збільшення зорової труби

30´´ роздільна здатність неозброєного ока

Пох відліку

Пох за зовн. умови (бокової рефракції):

S – відстань між приладом і візирною ціллю;В-тиск повітря; Т - абсол. температура С^о; dT/dy – гориз. температурний градієнт; ε- поправка в напрямок спотворене впливом рефракції.