Фінансування.

Загальновідомим є той факт, що фармпідприємства неохоче продають та емітують акції, хоча і не вважають це за нормальну практику. Переважна більшість великих фірм відчуває брак вільних оборотних коштів, необхідних для проведення реконструкції. Очевидно емітуючи акції, фірми отримають реальні кошти, хоча і втратять контрольний пакет акцій. Хоча, заради справедливості слід зазначити, що цей процес потроху рухається. Так, нещодавно, змінили власника великі пакети акцій львівського заводу “Галичфарм” та харківського - “Здоров’я”. Державним фармацевтичним підприємствам (а саме, “Дніпромед”, “Ензим”, “Львівмедапарати” відповідно до Комплексної програми розвитку медичної промисловості України на 1997-2003 рр. належить централізоване фінансування. Це було відмічено і в Держбюджеті-99, однак на практиці здійснене не було.

Нормативна база. Варто зазначити значну недосконалість українського законодавства з питань патентного захисту. На відміну від решти світу, в Україні патентується не речовина, а спосіб її виробництва. Продемонструвавши вітчизняному патентному відомству відмінності у способі виробництва (навіть зовсім незначні), український завод-виробник забезпечує собі юридичну основу для випуску перспективних препаратів, на які в решті світу зберігається ексклюзивне право розробників та ліцензіатів.

5. Витрати виробництв

Оптимальні масштаби виробництва в фармацевтиці невеликі. Тут не потрібні установки для масового випуску продукції (масового в загальноприйнятому значенні цього терміна, тобто коли мова йде про виробництво сотень тисяч і мільйонів тонн на рік). Адже по суті застосовуваних технологій фармацевтика являє собою мале, високочистих хімічне виробництво. Усього кілька тонн діючої речовини часом покривають потребу в препараті всього населення Землі.

В Україну перспективним напрямком фармацевтичної діяльності вважається виробництво генериків (тобто лікарські засоби, що випускаються після закінчення терміну дії патенту на оригінальний препарат), які за ціною значно дешевше імпортних аналогів. При цьому практично відсутні оригінальні препарати, що вимагають значних матеріальних коштів і часу. (На Заході на це йде 8-12 років, обсяг фінансування становить кілька сотень мільйонів доларів.)

На розробку і впровадження оригінальних вітчизняних препаратів у підприємств практично немає грошей. За останні роки (з 1997 по 2001 р.) держава профінансувала в цілому всього 5% таких робіт.

Але, незважаючи на те, що випуск генериків вважається перспективним напрямком для будь-якої компанії і приносить великі прибутки, саме розробка оригінальних препаратів дозволяє вийти на світовий ринок. Це в кінцевому підсумку з лишком окупається. На жаль, у найближчі роки ми будемо плестися десь в "хвості" світової фармацевтики без найменшої можливості вирватися на передові рубежі. Особливо з урахуванням того факту, що практично всі вільні кошти вітчизняним фармацевтичним компаніям доводиться витрачати на впровадження стандартів GMP (Good Manufacturing Practice - Належна виробнича практика).

Належна виробнича практика - вимоги до управління якістю, до приміщень, оснащення, персоналу, документації, до контролю якості, роботі з рекламаціями, до проведення самоінспекцій і т.п.

Іншими словами ця система повинна забезпечити перехід від контролю якості до системи забезпечення якості. Тобто контролювати якість не готової продукції, а виробничих циклів - від розробки до доклінічних і клінічних випробувань, виробництва та продажу. Проте відповідність євростандартам "влітає" в копієчку. Впровадження в одній компанії норм GMP варіюється, за деякими даними, в межах $ 1-18 млн., і для цього потрібно від трьох до шести років.

На сьогоднішній день уже три вітчизняних фармзаводу "обзавелися" національними сертифікатами GMP: ЗАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", ЗАТ "Індар", ЗАТ ФФ "Дарниця" (всі - м. Київ.).

Різко негативно на роботі фармацевтичних підприємств позначилося підвищення акцизного збору на спирт (Закон України № 195-IV від 24.10.02 р. "Про внесення змін до деяких законів України про оподаткування, виробництво та обіг підакцизних товарів"). З 1 січня 2003 року пільгові ставка акцизного збору на спирт, використовуваний для виробництва лікарських засобів збільшилася з 1,2 грн. до 2 грн. за 1 л., що природно відбилося і на вартості продукції, що випускається.

На ринку все таки з'являються і починають активно просуватися нові препарати, а це означає, що оператори ринку, розраховуючи на подальше зростання прибутку, готові інвестувати в цей ринок з метою збільшення своєї частки на ньому