- •4.Конкурентне середовище та конкурентний статус підприємства
- •5. Охарактеризуйте поняття "конкурентоспроможність". Як співвідносяться "конкурентоспроможність підприємства" і "конкурентоспроможність продукції", що ним виробляється?
- •6.Сутність та взаємозв’язок конкурентних переваг та конкурентоспроможності підприємства.
- •7.Фінансові ресурси підприємства: сутність, склад, класифікація та джерела формування
- •9.Сутність та види конкурентних стратегій підприємства
- •12. Які основні групи факторів визначають імовірність досягнення підприємством цільових значень обсягів доходу та прибутку?
- •13. Назвіть основні етапи аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.
- •14. Сутність та класифікація капіталу підприємства.
- •15. Цінова політика підприємства
- •16. Сутність доходів підприємства та процес їхнього формування
- •17. Які етапи планування фінансових результатів забезпечують безперервність цього процесу на підприємстві?
- •18. Охарактеризуйте найбільш розповсюджені методи планування фінансових результатів діяльності підприємства.
- •19. Назвіть основні напрями розподілу прибутку
- •23. Як Ви розумієте поняття калькулювання продукції підприємства? Які основні задачі вирішуються у процесі калькулювання продукції?
- •24. Наведіть основні методи розподілу непрямих витрат, які використовуються у процесі калькулювання продукції.
- •25. Окресліть основні фактори, що впливають на собівартість продукції. Наведіть приклади.
- •26.Визначте основні етапи процесу планування поточних витрат підприємства.
- •27.Охарактеризуйте основні методи аналізу поточних витрат підприємства.
- •29.Сутність фінансових результатів діяльності підприємства.
- •31. Фактори, що впливають на формування фінансових результатів діяльності підприємства.
- •32. Планування прибутку підприємства
- •33. Системи та методи аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.
- •34. Фактори, що впливають на формування доходів підприємства.
- •42. Сутність та класифікація витрат підприємства
- •44. Фінансові ресурси підприємства: поняття та місце в процесі формування капіталу.
- •46. Власний капітал підприємства: сутність, склад, класифікація, функції, відмітні особливості.
- •47. Охарактеризуйте сутність капіталу підприємства.
- •48. Розкрийте роль капіталу в діяльності підприємства.
- •49. Визначте переваги та недоліки власного та позикового капіталу підприємства.
- •53.Дайте характеристику складових елементів власного капіталу підприємства.
- •Назвіть особливості та основні джерела формування власного капіталу підприємства.
- •Наведіть визначення товарного кредиту підприємства та охарактеризуйте його види.
- •Поняття та елементи фінансового стану підприємства.
- •Які основні показники формують систему показників ділової активності та прибутковості підприємства?
- •66. Фінансові результати діяльності підприємства
- •Поточні витрати підприємства та собівартість продукції
- •Сутність, принципи, завдання кредитування як механізму формування позикового капіталу підприємства
- •Капітал як складова ресурсів підприємства: сутність, принципи формування та класифікація.
- •71. Фінансові ресурси підприємства: поняття та місце в процесі формування капіталу.
- •73. Визначте форму взаємозв'язку між показниками оборотності активів та рівнем їх рентабельності
- •77. Оцінка ділової активності підприємства
- •82. Реструктуризація підприємства у процесі розвитку
- •85. Які основні фактори впливають на швидкість обертання активів підприємства? Розкрийте механізм їх впливу.
- •86. Антикризова діяльність підприємства
Поточні витрати підприємства та собівартість продукції
Поточні витрати – це такі витрати підприємства (організації), що пов'язані безпосередньо із виконанням підприємством своєю основної функції – виготовлення продукції (надання послуг).
Поточні витрати мають циклічний або безперервний характер. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту, а другі здійснюються постійно і незалежно від виробництва.
Поточні витрати майже завжди здійснюються в натуральній та грошовій формах. Планування й облік витрат чинників виробництва в натуральній формі мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки ліше вона виражає вартість продукції (послуг).
Собівартість — це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції, виконання робіт і послуг. Витрати, які включаються до собівартості продукції, визначаються галузевими інструкціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції. Оскільки собівартість відображає лише поточні витрати на виробництво і збут продукції (робіт, послуг), цим вона принципово відрізняється від одноразових капітальних вкладень (інвестицій), які формують основні засоби підприємства. Це означає, що за рахунок собівартості не можна поповнювати запаси, створювати ресурси.
При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на:
дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;
підготовку і освоєння нової продукції;
виробництво, включаючи витрати на сировину, ,матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;
обслуговування виробничого процесу і управління ним;
збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);
розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацій земель, охорону повітряного, водного басейнів);
набір і підготовку кадрів;
поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.
Сутність, принципи, завдання кредитування як механізму формування позикового капіталу підприємства
Формою руху позикового капіталу є кредит.
Кредит - це позика в грошовій формі на умовах терміновості, поворотності і платності.
Існує банківський, міжнародний, державний, комерційний, споживчий кредит. Основними, фундаментальними формами кредиту є комерційний і банківський.
Комерційний кредит існує в безпосередніх відносинах між підприємцями у зв'язку з відстроченням платежу при реалізації товарів. Він надається на нетривалий термін у товарній формі в обмежених розмірах. Основним призначенням комерційного кредиту є прискорення руху товарів із сфери виробництва до сфери споживання. Комерційний кредит широко застосовується також у взаємовідносинах підприємств-сумісників. У ринковій економіці комерційний кредит обслуговується вексельними білетами, обіг яких опосередковується банками і регулюється чинним законодавством.
Банківський кредит надається банками в грошовій формі у вигляді короткострокових і довгострокових кредитів. Банки - посередники в торгівлі грошовим капіталом. У формі внесків і в інших формах вони концентрують у себе тимчасово вільні грошові капітали і перетворюють їх на позиковий. Також банки значну частину грошового доходу і заощаджень населення перетворюють на капітал. За допомогою банків здійснюється перерозподіл капіталу між галузями економіки і вирівнювання норми прибутку. В цілому кредит сприяє розвитку підприємництва та економічному зростанню. Метою банківського кредиту є задоволення тимчасової потреби у грошових коштах.
Основні принципи кредитування: цільовий характер; матеріальна забезпеченість, строкове використання, платність і своєчасне повернення.
Банківське та небанківське кредитування підприємства: особливості, форми та інструменти.Банківський кредит - це основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного, або залученого капіталу на умовах повернення зі сплатою банківського процента.
Даний кредит має широку цільову спрямованість і залучається в найрізноманітніших видах. В останні роки в кредитуванні підприємств беруть участь не тільки вітчизняні, але й закордонні банки, особливо в кредитуванні спільних підприємств. Під банківським кредитом розуміються кошти, надані банком у борг клієнту для цільового використання на встановлений термін під визначений відсоток. Банківський кредит надається підприємствам на сучасному етапі в таких основних видах:
1. Бланковий (незабезпечений кредит) - даний вид кредиту дається, як правило, тільки на короткостроковий період.
2. Контокорентний кредит (овердрафт). - передбачає ведення банком поточного рахунка клієнта з оплатою розрахункових документів, що надійшли, і зарахуванням виторгу. Якщо коштів клієнта виявляється недостатньо для погашення зобов'язань, банк кредитує його в межах встановленої в кредитному договорі суми, тобто контокорент може мати і дебетове, і кредитове сальдо.
3. Сезонний кредит із щомісячною амортизацією боргу -
4. Відкриття кредитної лінії - договір між банком і його клієнтом, що представляє собою обіцянку банка надати клієнтові визначену суму грошей до деякого ліміту протягом визначеного терміну.
5. Револьверний (автоматично поновлювальний) кредит - автоматично поновлюваний кредит (або акредитив), кредитна лінія. Юридично формалізований контракт про надання кредиту на якусь максимальну суму протягом визначеного періоду.
6. Онкольний кредит є різновидом контокорента і видається, як правило, під заставу товарно-матеріальних цінностей або цінних паперів. У межах забезпеченого кредиту банк оплачує всі рахунки клієнта, одержуючи право погашення кредиту на першу свою вимогу за рахунок коштів, що надійшли на рахунок клієнта, а при їхній недостатності - шляхом реалізації застави. Процентна ставка по цьому кредиту нижча, ніж по термінових позичках.
7. Ломбардний кредит - здійснюється у формі банківського кредиту під заставу депонованих у банку цінних паперів. У заставу звичайно приймаються цінні папери, що котируються на біржі.
8. Іпотечний кредит - Іпотечний кредит може бути отриманий від банків, що спеціалізуються на видачі довгострокових позик під заставу основних засобів або майнового комплексу підприємств у цілому ("іпотечних банків"). Підприємство, що передає в заставу своє майно, зобов'язане застрахувати його в повному обсязі на користь банку. При цьому закладене в банку майно продовжує використовуватися підприємством. В умовах різкого скорочення видачі підприємствам незабезпечених банківських позик іпотечний кредит стає основною формою довгострокового банківського кредитування.
9. Роллеверний кредит - є одним із видів довгострокового кредиту з процентною ставкою, що періодично переглядається у зв'язку зі зміною кон'юнктури фінансового ринку. У європейській практиці перегляд процентної ставки здійснюється один раз у квартал або півріччя (в умовах високої інфляції і частої зміни дисконтної ставки центрального банку періодичність перегляду процентних ставок за кредит може бути більш частою).
10. Консорціумний (консорціальний) кредит - Кредитна політика банку, система встановлених нормативів кредитування або високий рівень ризику іноді не дозволяють йому повною мірою задовольнити високу потребу підприємства-клієнта в кредиті. У цьому випадку банк, що обслуговує підприємство, може залучати до кредитування свого клієнта, інші банки, тобто створюється союз банків для здійснення таких кредитних операцій, який називається консорціум. Після укладання з підприємством-клієнтом кредитного договору банк акумулює засоби інших банків і передає їх позичальнику, розподіляючи суму відсотків при обслуговуванні боргу. За організацію консорціум його кредиту ведучий (обслуговуючий клієнта) банк одержує визначену комісійну винагороду.
Основними видами небанківського кредитування підприємств є комерційне, лізингове і державне кредитування, кредитування за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.
Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, що виражає відносини з приводу перерозподілу матеріальних фондів між підприємствами. При комерційному кредиті в кредитну угоду включаються лише ресурси постачальника, який реалізує свою продукцію чи надає послуги.
Лізинговий кредит - це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем (кредитором) лізингоотримувачеві (позичальнику). Лізинг - це довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення.
Державне кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи: пускових об’єктів; раніше розпочатих новобудов виробничого призначення; технічного переозброєння та реконструкції діючих підприємств незалежно від форми власності. Фінансування інвестиційних потреб підприємств буває цільовим, прямим, поворотним, терміновим, забезпеченим заставою чи гарантією.
Міжнародний кредит. Рух капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних й товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості й сплаті відсотків, називають міжнародним кредитом. У якості кредиторів і позичальників виступають банки, підприємства, держава, міжнародні та регіональні організації.
По строках надання міжнародні кредити підрозділяються на:
короткострокові – до 1 року;
середньострокові – від 1 до 5 років;
довгострокові – понад 5 років.
Міжнародний кредит виконує наступні функції:
перерозподіл позичкових капіталів між країнами з метою забезпечення безперебійного процесу відтворення для досягнення максимального прибутку;
економія витрат обігу в сфері міжнародних розрахунків в наслідок розвитку безготівкових платежів;
прискорення концентрації та централізації капіталу.
Також міжнародний кредит, розсуваючи межі індивідуального нагромадження, сприяє створенню нових фірм. Тобто можна сказати, що міжнародний кредит виконує ті ж функції, що й інші форми кредиту, тільки в міжнародному аспекті.