
- •Матриці, основні поняття. Різновиди матриць
- •Дії над матрицями. Властивості дій над матрицями
- •Визначники квадратних матриць. Способи обчислення визначників
- •4. Визначник н-го порядку. Теорема Лапласа.
- •5. Визначники. Властивості визначників.
- •6. Мінори та алгебраїчні доповнення елементів
- •7. Обернена матриця. Алгоритм оберненої матриці
- •8. Ранг матриці. Властивості рангу матриці
- •9. Основні поняття системи п лінійних алгебраїчних рівнянь з п змінними. Правило Крамера.
- •10. Матричний метод розв`язання слар. Алгоритм розв`язування системи матричним способом
- •11.Теорема Кронекера-Капеллі. Алгоритм розв’язування слар
- •12. Основні поняття системи m лінійних рівнянь з n змінними.
- •13. Метод Жордана-Гауса. Алгоритм кроку перетворення Жордана-Гаусса
- •14. Основні поняття слар. Системи лінійних однорідних рівнянь.
- •15. Скалярний і векторний добуток. Властивості векторного добутку
- •16. Мішаний добуток, властивості мішаного добутку.
- •17. Векторний простір, його розмірність і базис. Розклад вектора за базисом. Лінійно залежні і лінійно незалежні системи векторів
- •19. Вивести рівняння прямої, що проходить через дві точки і рівняння прямої у відрізках на осях.
- •20. Вивести векторне рівняння прямої та загальне рівняння прямої і його частинні випадки
- •21.Вивести нормальне рівняння прямої та рівняння пучка прямих.
- •22.Кут між двома прямими заданими канонічним рівнянням. Умови паралельності і перпендикулярності прямих.
- •23. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Відстань від точки до прямої
- •24. Кут між прямими, що задані рівнянням з кутовим коефіцієнтом. Умови паралельності і перпендикулярності прямих
- •25. Різновиди рівняння площини у просторі: за трьома точками, у відрізках на осях, нормальне.
- •27. Кут між площинами. Умови паралельності і перпендикулярності двох площин. Відстань від точки до площини
- •29. Кут між прямими в просторі. Кут між прямою і площиною. Умови паралельності і перпендикулярності прямої і площини. Знаходження точки перетину прямої і площини
- •30. Поняття кривих ліній другого порядку. Дослідження рівняння другого порядку. Коло
- •31.Еліпс: означення, рівняння, графік, вершини, півосі, фокуси
- •32.Гіпербола: означення, рівняння, графік, спряжена гіпербола.
- •33.Парабола: означення, рівняння, графік, вершина, фокус.
- •34. Поняття числової послідовності: формула п-го члена, зростаюча спадна, обмежена послідовність.
- •35. Геометрична інтерпретація границі послідовності.
- •37. Нескінченно малі функції в точці і на нескінченності означення, властивості, геометрична інтерпретація означення, приклади
- •38.Нескінченно великі функції в точці і на нескінченності.
- •39. Теорема про зв`язок між нескінченно малими і нескінченно великими функціями. Теорема про зв`язок між нескінченно малими функціями та границею функції
- •41.Властивості функцій, які мають границю в точці
- •42. Властивості границь функцій.
- •45. Неперервність функції в точці: означення Коші та означення в термінах приростів функції та аргументу. Застосування поняття неперервності при обчисленні границь функцій
- •46. Властивості функцій, неперервних на відрізку. Геометрична інтерпретація цих властивостей
- •51. Правила диференціювання сталої, суми, добутку, частки функцій та наслідки з них
- •53. Геометричний зміст похідної. Рівняння дотичної. Поняття нормалі до графіка функції та її рівняння. Економічний зміст похідної
- •4.1.2. Геометричний зміст похідної
- •54. Похідна складної та оберненої функцій
- •55. Диференціювання параметрично заданих функцій
- •62. Застосування правила Лопіталя у невизначеностях виду
- •64. Екстремум функції, необхідна та достатня умови існування екстремуму
- •65. Опуклість та вгнутість графіка функції. Необхідна і достатня умови опуклості (вгнутості) графіка функції
- •66. Точки перегину графіка функції. Необхідна і достатня умови існування точок перегину
- •78.Знаходження найбільшого та найменшого значення функції в області d
- •79.Первісна для заданої функції, її основні властивості
- •80.Невизначений інтеграл і його властивості
- •81.Метод безпосереднього інтегрування невизначених інтегралів
- •82.Знаходження невизначених інтегралів методом заміни змінної
- •83.Знаходження невизначених інтегралів методом інтегрування частинами
- •84.Інтегрування функцій, які містять у знаменнику квадратний тричлен.
- •86.Метод невизначених коефіцієнтів
- •87.Інтегрування функцій, що містять ірраціональності
- •88.Інтегрування тригонометричних функці
- •89.Інтегрування найпростіших раціональних дробів
- •90.Інтегрування найпростіших раціональних дробів
- •91.Визначений інтеграл і його властивості
- •92.Задача, що призводить до поняття визначеного інтеграла
- •93.Формула Ньютона-Лейбніца для обчислення визначених інтегралів
- •102.Метод найменших квадратів
- •103.Поняття ряду. Збіжність ряду та його сума
- •105.Необхідна ознака збіжності ряду
- •106.Еталонні ряли
- •107.Достатні ознаки збіжності додатних числових рядів. Ознака порівняння
- •113.Абсолютна та умовна збіжність рядів
- •114.Функціональні ряди. Основні поняття
- •115.Степеневі ряди. Основні поняття. Теорема Абеля
- •116.Радіус, інтервал, область збіжності ряду
- •117.Ряд Тейлора
- •Використання рядів до наближених обчислень функції
- •Використання рядів до наближених обчислень визначених інтегралів
- •121.Диференціальні рівняння. Основні поняття та означення
- •128.Диференціальні рівняння другого порядку, що допускають пониження порядку
- •129.Рівняння Бернуллі
- •130.Лінійні однорідні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами
- •131.Лінійні неоднорідні диференціальні рівняння другого порядку із сталими коефіцієнтами
31.Еліпс: означення, рівняння, графік, вершини, півосі, фокуси
Множина точок площини, для яких сума відстаней від двох заданих точок, що називаються фокусами, є величина стала й така, що дорівнює 2а і більша, ніж відстань між фокусами, називається еліпсом.
Рис. 2.16
На
рис. 2.16 зображено F1
(–c,
0),
F2
(c,
0) — фокуси еліпса, М
(х,
у)
— точка множини, яка задовольняє
означення, тобто
причому 2с
< < 2a
a
> c.
Тоді
(2.20)
канонічне рівняння еліпса, де b2 = а2 – с2.
Розглянемо геометричний зміст параметрів, що входять в рівняння (2.20). Якщо х = 0, у = b, тобто точки (0, b) і (0, – b) є точками перетину еліпса з віссю Оy. Відрізок завдовжки b називають малою піввіссю еліпса. При у = 0, х = а і відповідно (а, 0); (– а; 0) є точками перетину еліпса з віссю Ох. Відрізок завдовжки а — велика піввісь еліпса. З парності виразу (2.20) за х і за у випливає симетрія еліпса відносно осей Ох і Оу. На рис. 2.16 зображено еліпс.
Вершинами еліпса є точки його перетину з осями координат:
з
віссю Ох: у=0
,
х^2=a^2, x=+-a
з
віссю Оу: х=0,
,
y^2=b^2, y=+-b
Ексцентриситет
еліпса — це відношення
;
за означенням с
< a
і [0,
1). Оскільки
то
.
З останньої рівності випливає геометричний
зміст ексцентриситету, який полягає в
тому, що він характеризує ступінь
витягнутості
еліпса. Так, при
маємо коло, якщо
наближається до одиниці, то відношення
довжини півосей еліпса стає малим, тобто
еліпс витягується вздовж осі Ох.
Дві
прямі, рівняння яких
,
називаються директрисами
еліпса. Для еліпса
і відношення
,
директриси еліпса — це дві прямі, що
розміщені симетрично відносно осі Оу
і проходять зовні еліпса.
32.Гіпербола: означення, рівняння, графік, спряжена гіпербола.
Гіперболою наз. множина точок площини, для яких модуль різниці відстаней від двох заданих точок (фокусів), є величина стала, яка дор. 2а і менша за відстань між фокусами.
у=+-b/a*x – асимптоти гіперболи.
АА1=2а дійсна вісь гіперболи
ВВ1=2в уявна вісь гіперболи
АА1 по х
Е=2с/2a=c/а екстренциситет
х=+-а/b директриса гіперболи
b2=c2-a2.
33.Парабола: означення, рівняння, графік, вершина, фокус.
Множина точок площини, що містяться на однаковій відстані від даної точки фокуса і даної прямої, яка не проходить через фокус і називається директрисою, є парабола.
За означенням r = d, отже
:
або у2
= 2рх
— канонічне рівняння параболи, коли = 1. Парабола симетрична осі Ох, проходить через початок системи координат. Її графік подано на рис. 2.18.
Точка
О(0;0) – вершина параболи. Фокус - точка,
від якої рівновіддалені сума точок
параболи. Ексцентриситет
параболи = 1.
Дисектриса параболи дорівнює х=
Різновиди парабол: у^2=2px, y^2=-2px, x^2=2py, x^2=-2py
34. Поняття числової послідовності: формула п-го члена, зростаюча спадна, обмежена послідовність.
Розглянемо
геометричну інтерпретацію границі
послідовності. На числовій осі побудуємо
-окіл
числа а,
тобто інтервал (а
– ;
а + ),
і покажемо, як розміщуватимуться точки,
які відповідають членам послідовності
,
при
(рис. 3.12).
Рис.
3.12
,
усі члени послідовності перебувають в
-околі
точки а
(див. рис. 3.12).
Загальні властивості збіжних послідовностей
Теорема 1. (Єдиність границі послідовності). Якщо послідовність має границю, то вона єдина.
Теорема 2. (Необхідна умова збіжності послідовності). Якщо послідовність збіжна, то вона обмежена.
Теорема
3.
Якщо
,
то існує такий номер N,
що при всіх
виконується нерівність
.
Теорема 4.
Границя сталої величини дорівнює сталій,
тобто