2) Матеріально-технічна база, 3) складське і товарне господарство, 4) транспортна мережа,

5) Система зв”язків та інформація.

Інфраструктура виступає як механізм функціонування підприємства. Отримуючи вироблену продукцію, вона організовує укладання контрактів на постачання, просуває товарні потоки по галузях і регіонах, регулює збут і обслуговування економічної системи.

Сучасна інфраструктура ринкової економіки сформувалась у результаті тривалої еколюції товарного виробництва. Разом з цим формувалися й її функції:

• організаційне оформлення ринкових відносин; - полегшення учасникам ринкових відносин реалізації своїх інтересів; - спеціалізація різних суб”єктів економіки, підвищення оперативності й ефективності їхньої роботи; - полегшення форм юридичного й економічного контролю, державного й громадського регулювання ринкових відносин.

5. Конкуренція (від лат. конкуро -зіткнення) - це форма економічних відносин між суб'єктами ринкового господарства, в яких виражається суперництво за найбільш вигідні умови виробництва, продажу й купівлі товару. Як і чому виникає конкуренція? Оптимального становища на ринку господарюючі суб'єкти досягають у результаті отримання ними економічної самостійності. Тобто, коли вони отримують право володіння, користування й розпорядження виробленою продукцією.

В той же час економічна самостійність породжує прагнення виділитися серед рівних, довести свої переваги, утвер­дити своє панування, забезпечити собі більш вигідне становище, більший прибуток і т.д. Це породжує між економічно самостійни­ми й відокремленими господарськими одиницями певне суперниц­тво, боротьбу, яка й отримала назву конкуренції. Це жорстокий і конфліктний метод взаємодії ринкових суб'єктів: досягнення поставлених підприємцем своїх цілей можливе лише за рахунок ураження інтересів інших ділових людей.

В силу своєї суперечливої природи конкуренція несе в собі одночасно як позитивні так і негативні наслідки й дії. Позитивні наслідки конкуренції: сприяє розвитку НТП; примушує економити ресурси, сприяє зниженню цін; веде до покращання якості продукції й обслуговування споживачів; вирівнює норму прибутковості і рівень зарплати в усіх сферах економіки.

Нега­тивні наслідки: створює умови для безробіття, інфляції та банкрутства окремих підприємців; веде до збільшення диференціації доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу; сприяє виникненню економічних криз; виступає важливим фактором монополізації економіки.

Конкуруючі суб'єкти поводять себе на ринку по-різному, вихо­дячи з конкретних умов і тих завдань, які вони перед собою ставлять. Можна виділити три основних типи конкурентної поведінки:

Креативний тип конкурентної поведінки передбачає забезпе­чення переваг суперникам шляхом введення якихось нових компо­нентів ринкових відносин (нова продукція, нові технології або нові форми організації виробництва і т.д.). Пристосувальний – підприємець намагається скопіювати насамперед у стислі терміни досягнення своїх суперників. Гарантуючий - стабілізація позицій на ринку за рахунок підвищення якості продукції, зміни її асортименту, надання додаткових послуг, пов'язаних з гарантійним обслугову­ванням.

Як невід’ємна частина системи «виробництво-ринок», конкуренція здійснюється у багатьох формах, які з розвитком ринкового господарства стають дедалі різнобічнішими. Основними видами конкуренції є внутрішньогалузева, міжгалузева та міжнародна.

Внутрішньогалузева конкуренція — це конкурен­ція між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтен­сивності праці тощо у кожного з них встановлюєть­ся індивідуальна вартість виробництва певного то­вару. Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях на­родного господарства. Міжнародна конкуренція – це конкуренція виробників на світовому ринку.

Конкуренцію можна поділити на сумлінну (чесну) і несумлінну (нечесну). Сумлінна поділяється на цінову і нецінову.

Цінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за спожи­вача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їхньої якості й асортименту. Підприємці при цьому нерідко маніпулюють цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а після того значно їх підвищують), вдаються до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо.

Нецінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за спо­живача через впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортимен­ту. Методами конкурентної боротьби є впровадження передової техніки і тех­нології, новітніх форм організації виробництва та маркетингової діяльності, зосередження кадрів високої кваліфікації, про­ведення комплексних науково-дослідних розробок.

Різновид недосконалої конкуренції — нечесна конкуренція, що ве­деться, переважно, неекономічними методами (підкуп чиновників, про­мисловий шпіонаж, укладання таємних угод про єдину політику і навіть диверсії проти конкурента). До методів нечесної конкуренції також відносять дезінформацію споживачів про якість товарів і послуг, поширення спотвореної інформації про товари конкурентів, використання торгової марки провідних фірм і компаній та ін.

6. Ринок має як позитивні, так і негативні риси. Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії і монополістичні тенденції в еко­номічній системі. Монополізація — економічний результат концентрації та централізації виробництва і капіталу.

Розрізняють три основні типи монополій:

— монополія окремого підприємства;

— монополія як змова;

— монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або ситуацію, коли одна фірма забезпе­чує повний випуск товарів. Такий тип монополії є монопо­лією окремого підприємства, або монополією продавця. Це абсолютна монополія, і зустрічається вона рідко. Більш поширена змова чи угода (гласна або негласна) кількох великих фірм, що дає їм змогу швидко здобути па­нівне становище на ринку й отримувати високі прибутки. Таку ситуацію у виробництві й на ринку називають олігополією (від грецького слова олігос — мало, небагато).

Закрита монополія — це галузь, захищена від конку­ренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може слугувати патентний захист, інститут авторських прав.

Природна монополія — галузь, коли одна фірма обслуговує весь ринок в цілому. З природними монополіями, що діють на засадах еко­номії на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ре­сурсами.

Відкрита монополія — це економічне явище, при яко­му фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спе­ціальним захистом від конкуренції, як це має місце у ви­падку закритої або природної монополії.

Для відкритої монополії характерна ситуація, коли фірми вперше виходять на ринок з новою продукцією. Кон­куренти таких фірм можуть з'явитися на ринку лише че­рез певний проміжок часу.

Метою монополізму є максимізація прибутку. Фірма прагне зберегти своє панівне становище на ринку, щоб мак­симально використати монопольну владу.