
- •1. Бінарні відношення. Рефлексивні, симетричні, транзитивні бінарні відношення. Розбиття на класи. Фактор-множина.
- •2. Натуральні числа (аксіоми Пеано). Принцип математичної індукції.
- •3.Групи. Приклади груп. Основні властивості груп.
- •4. Підгрупи. Означення та критерій. Ізоморфізм та гомоморфізм груп, властивості.
- •5.Кільце. Підкільце. Приклади кілець. Найпростіші власт. Кілець. Ізоморфізми та гомоморфізми к-ць.
- •6. Поле. Підполе. Приклади. Основні властивості полів. Поле дійсних чисел.
- •7.Поле комплексних чисел. Алгебраїчна та тригонометрична форма.
- •8. Системи лінійних рівнянь. Основні означення. Розв’язування систем лінійних рівнянь методом послідовного виключення невідомих.
- •9. Арифметичний n-вимірний векторний простір. Лінійна залежність і лін. Незал. Множини векторів. Ранг і базис скінченної множини векторів.
- •11. Означення та основні властивості визначників. Необхідна і достатня умова рівності визначника нулеві.
- •12. Знаходження оберненої матриці за допомогою елементарних перетворень та за допомогою алгебраїчних доповнень. Розв’язування матричним способом системи лінійних рівнянь.
- •13. Теорема Крамера.
- •14. Фундаментальна система розв’язків системи лінійних однорідних рівнянь. Теорема про існування фундаментальної системи розв’язків.
- •16.Базис і розмірність скінченно вимірного векторного простору. Ізоморфізм векторних просторів.
- •17. Лінійні оператори. Власні значення та власні вектори лінійного оператора.(немаєпро лінійні оператори).
- •18. Теорема про зв’язок характеристичних коренів та власних значень лінійного оператора. Зведення матриці до діагонального виду.
- •19.Теорема про ділення з остачею в кільці цілих чисел. Нсд і нск двох чисел і зв’язок між ними. Алгоритм Евкліда.
- •20. Прості числа. Нескінченність множини простих чисел. Основна теорема арифметики. Застосування канонічного розкладу чисел до знаходження нсд і нск.
- •22. Лінійні порівняння з однією змінною. Теорема про число розв’язків. Метод розв’язування лінійних порівнянь.
- •23.Застосування теорії порівнянь до виведення ознак подібності.
- •25. Многочлени над полем. Теорема про ділення з остачею. Нсд двох многочленів. Алгоритм Евкліда.
- •26. Факторіальні кільця. Факторіальність кільця многочленів над полем.
- •27. Алгебраїчна замкненість поля комплексних чисел. Канонічний розклад многочленна над полем комплексних чисел та його єдиність.
- •28. Многочлени з дійсними коефіцієнтами. Спряженість уявних коренів таких многочленів. Незвідні над полем дійсних чисел многочлени та канонічний розклад многочленів над полем дійсних чисел.
- •30. Будова простого розширення числового поля. Звільнення від ірраціональності в знаменнику дробу.
11. Означення та основні властивості визначників. Необхідна і достатня умова рівності визначника нулеві.
Означення:
Визначником
матриці n-ого порядку називається
алгебраїчна сума n! доданків, кожен з
яких є добутком n елементів взятих по
одному і тільки одному разу і кожний
доданок входить із знаком -1 в степені
t, де t число інверсій підстановки
складеної із символів доданка.
.
Основними властивостями визначників є:
1. Якщо у визначнику поміняти місцями рядки і стовпці, то визначник від того не зміниться.
Доведення:
випишемо один із доданків визначника:
.
Побудуємо
,
який відповідає Т. У Т елементи беруться
із різних рядків і різних стовпців, але
у Т1
елементи також будуть належати.
Підстановки
А і А1
різні, але число інверсій символів
одинакові. Значить t = t1.
Отже Т1
буде одним із доданків визначника
.
Провівши такі міркування для всіх n!
доданків визначника і просумувавши їх
завершуємо доведення властивості.
2. Якщо кожний елемент одного з рядків визначника = 0, то визначник також дорівнює 0.
Доведення: Кожний з n! доданків визначника містить множником, елемент того рядка, який складається з нулів, а значить кожний з n! доданків дорівнює 0.
2/. Якщо у визначнику n-ого порядку всі елементи одного із стовпців = 0, то визначник = 0.
3. Якщо кожний елемент одного з рядків містить множником число m, то його можна можна винести за знак визначника.
Доведення: Згідно означення визначника кожний з n! доданків містить множником число m, яке можна винести за дужки.
3/. Якщо кожний елемент одного з стовпців містить множником число m, то його можна можна винести за знак визначника.
4. Якщо у визначнику поміняти місцями будь-які два рядки, то знак визначника зміниться на протилежний.
Доведення:
Випишемо будь-який доданок визначника
.
поміняємо
у визначнику перші два рядки:
.
Покажемо,
що
1 = -
.
Розглянемо вираз:
Очевидно, що елементи добутку Т1
взяті по одному разу з різних рядків і
стовпців з визначника, значить такий
самий добуток елементів є у доданку Т.
Складемо підстановку індексів для А1.
.
Підстановка А1
відрізняється від підстановки А. А друга
перестановка А1 співпадає з другою
перестановкою підстановки 2. Ми знаємо,
що кожна транспозиція змінює парність
перестановки, значить
,
таким чином ми отримаємо що Т1=
Т. Провівши такі міркування для всіх n!
доданків, додавши їх отримаємо, що
1
=
.
4/. Якщо у визначнику поміняти місцями будь-які два стовпці, то знак визначника зміниться на протилежний.
5. Якщо визначник має два однакових рядки, то він = 0.
Доведення: Розглянемо визначник і визначник в якому порівняно з визначником і t-рядок , і k-рядок. А якщо у визначнику 1 поміняти місцями t і k рядки, то з однієї сторони ми отримаємо визначник , а з другої сторони згідно властивості 4 він поміняє знак на протилежний. Отримали
= - ; 2 = 0; = 0.
5/. Якщо визначник має два однакових стовпці, то він = 0.
6. Якщо у визначнику всі елементи одного із стовпців є сумою двох доданків, то визначник дорівнює сумі двох визначників.
Нехай
перший стовпець є сумою двох доданків
Доведення:
За означенням визначника
,
то є
6/. Якщо у визначнику всі елементи одного із стовпців є сумою двох доданків, то визначник дорівнює сумі двох визначників.
7. Якщо визначник має два пропорціональних рядки, то він дорівнює 0.
Доведення: Нехай другий рядок пропорціональний першому рядку і m коефіцієнт пропорційності. Згідно властивості 3 m можна винести за знак визначника, то згідно властивості 5 визначник дорівнює 0.
7/. Якщо визначник має два пропорціональних стовпці, то він дорівнює 0.
8. Якщо до елементів i-ого рядка додати елементи k-ого рядка помножене на те саме не нульове число m, то визначник від того не зміниться.
8/. Якщо до елементів i-ого стовпця додати елементи k-ого стовпця помножене на те саме не нульове число m, то визначник від того не зміниться.
9. Якщо до будь-якого рядка додати лінійну комбінацію інших рядків, то від того визначник не зміниться.
9/. Якщо до будь-якого стовпця додати лінійну комбінацію інших стовпців, то від того визначник не зміниться.
10. Якщо один із рядків є лінійною комбінацією інших рядків, то визначник дорівнює 0.
10/. Якщо один із стовпців є лінійною комбінацією інших стовпців, то визначник дорівнює 0.
11. Якщо у визначнику всі елементи і-ого рядка дорівнюють 0 крім air, то визначник дорівнює добутку ненульового елемента на його алгебраїчне доповнення.
12. Визначник дорівнює сумі добутків елементів будь-якого рядка на їх алгебраїчні доповнення.
13. Лема: Сума добутку елементів k-ого стовпця на алгебраїчне доповнення r-ого стовпця дорівнює 0.
13/. Сума добутку елементів r-ого рядка на алгебраїчне доповнення n-ого рядка дорівнює 0.
Теорема: Для того, щоб визначник дорівнював 0, необхідно і достатньо, щоб його рядки(стовпці)були лінійно-залежними.
Необхідність: задано, що визначник дорівнює 0, потрібно довести, що його рядки(стовпці) лінійно-залежні. Так як визначник =0, то це означає, що або один з рядків(стовпців) складається з нулів, а значить ранг матриці відповідного визначника менше за n, тобто його рядки(стовпці)лінійно-залежні, або визначник має два однакових рядки(стовпці), це означає, що вони лінійно-залежні.
Достатність: задано, що рядки(стовпці) лінійно-залежні, довести, що визначник дорівнює 0. Якщо рядки(стовпці) лінійно-залежні, то принаймні один з рядків(стовпців) є лінійною комбінацією інших, тобто використовуючи властивості визначників, ми можемо перетворити його так, щоб всі елементи принаймні одного з рядків(стовпців) = 0.