- •1. Бінарні відношення. Рефлексивні, симетричні, транзитивні бінарні відношення. Розбиття на класи. Фактор-множина.
- •2. Натуральні числа (аксіоми Пеано). Принцип математичної індукції.
- •3.Групи. Приклади груп. Основні властивості груп.
- •4. Підгрупи. Означення та критерій. Ізоморфізм та гомоморфізм груп, властивості.
- •5.Кільце. Підкільце. Приклади кілець. Найпростіші власт. Кілець. Ізоморфізми та гомоморфізми к-ць.
- •6. Поле. Підполе. Приклади. Основні властивості полів. Поле дійсних чисел.
- •7.Поле комплексних чисел. Алгебраїчна та тригонометрична форма.
- •8. Системи лінійних рівнянь. Основні означення. Розв’язування систем лінійних рівнянь методом послідовного виключення невідомих.
- •9. Арифметичний n-вимірний векторний простір. Лінійна залежність і лін. Незал. Множини векторів. Ранг і базис скінченної множини векторів.
- •11. Означення та основні властивості визначників. Необхідна і достатня умова рівності визначника нулеві.
- •12. Знаходження оберненої матриці за допомогою елементарних перетворень та за допомогою алгебраїчних доповнень. Розв’язування матричним способом системи лінійних рівнянь.
- •13. Теорема Крамера.
- •14. Фундаментальна система розв’язків системи лінійних однорідних рівнянь. Теорема про існування фундаментальної системи розв’язків.
- •16.Базис і розмірність скінченно вимірного векторного простору. Ізоморфізм векторних просторів.
- •17. Лінійні оператори. Власні значення та власні вектори лінійного оператора.(немаєпро лінійні оператори).
- •18. Теорема про зв’язок характеристичних коренів та власних значень лінійного оператора. Зведення матриці до діагонального виду.
- •19.Теорема про ділення з остачею в кільці цілих чисел. Нсд і нск двох чисел і зв’язок між ними. Алгоритм Евкліда.
- •20. Прості числа. Нескінченність множини простих чисел. Основна теорема арифметики. Застосування канонічного розкладу чисел до знаходження нсд і нск.
- •22. Лінійні порівняння з однією змінною. Теорема про число розв’язків. Метод розв’язування лінійних порівнянь.
- •23.Застосування теорії порівнянь до виведення ознак подібності.
- •25. Многочлени над полем. Теорема про ділення з остачею. Нсд двох многочленів. Алгоритм Евкліда.
- •26. Факторіальні кільця. Факторіальність кільця многочленів над полем.
- •27. Алгебраїчна замкненість поля комплексних чисел. Канонічний розклад многочленна над полем комплексних чисел та його єдиність.
- •28. Многочлени з дійсними коефіцієнтами. Спряженість уявних коренів таких многочленів. Незвідні над полем дійсних чисел многочлени та канонічний розклад многочленів над полем дійсних чисел.
- •30. Будова простого розширення числового поля. Звільнення від ірраціональності в знаменнику дробу.
17. Лінійні оператори. Власні значення та власні вектори лінійного оператора.(немаєпро лінійні оператори).
Означення
Ненульовий вектор u простору V називається
власним вектором лінійного оператора
А, якщо Аu
=
и
для деякого елемента
.
Елемент
при цьому називається власним значенням
оператора А, що відповідає власному
вектору u. Говорять також, що власний
вектор u належить власному значенню
.
Якщо
u - власний вектор лінійного оператора
А, то існує єдиний елемент
такий, що Аu=
.
Справді, якщо
,
то
.
Далі, якщо u – власний вектор оператора
А, що належить власному значенню
,
то для довільного ненульового елемента
з поля Р вектор
теж є власним вектором оператора А, який
належить тому самому власному значенню
.
Справді
.
Отже, кожний власний вектор оператора
А породжує в просторі V одновимірний
інваріантний підпростір, всі ненульові
вектори якого є власними векторами
оператора А, що належать одному і тому
ж власному значенню. Таким чином, задача
знаходження інваріантних відносно
оператора А одновимірних підпросторів
простору V рівносильна відшуканню
власних векторів оператора А
Теорема
. Власні вектори
лінійного оператора А, які належать
попарно різним власним значенням
, утворюють лінійно незалежну систему.
З
теореми випливає, що коли лінійний
оператор А n-вимірного векторного
простору V має n попарно різних власних
значень, то власні вектори оператора
А, що належать цим власним значенням,
взяті по одному для кожного значення,
утворюють базис простору V. У базисі,
складеному з власних векторів оператора
А, матриця оператора А має надзвичайно
простий вигляд, а саме, вона є діагональною,
причому її діагональними елементами є
власні значення, яким належать базисні
вектори. Справді, якщо базисні
вектори
є
власними векторами оператора А, що
належать власним значенням
відповідно, то
,
,…
тому
матриця оператора А в базисі
є діагональною матрицею: A= (по діагоналі
).
Теорема. Діагональна матриця А =
Є матрицею лінійного оператора А в деякому базисі векторного простору V тоді і тільки тоді, коли базисні вектори є власними векторами оператора А, що належать власним значенням .
Нехай
А - лінійний оператор векторного простору
V і А = (
)
- його матриця в деякому базисі е = {
}
простору V. Якщо u -власний вектор оператора
А, що належить власному значенню
,
і (
)
- його координатний рядок в базисі е,
тобто u = x1e1+...+xnen,
то
.
Розписавши цю матричну рівність
покомпонентно, отримаємо систему
лінійних рівнянь відносно змінних
:
18. Теорема про зв’язок характеристичних коренів та власних значень лінійного оператора. Зведення матриці до діагонального виду.
Нехай
А
- лінійний
оператор векторного простору V і А = (
)
його матриця в деякому базисі е =
{е
,...,е
}
простору V. Якщо u -власний
вектор оператора А,
що
належить власному значенню
,
і (х1,...,хn)
- його координатний рядок в
базисі є, тобто u = x1e1+...+xnen,
то Au = [u]А = (х1,...,хп)А
=
=(
,...,
).
Розписавши цю матричну рівність
покомпонентно, отримаємо систему
лінійних рівнянь відносно змінних
,...,
:
Якщо вектор u є власним вектором лінійного оператора А, що належить власному значенню , то координатний рядок (х1,...,хn) цього вектора в базисі є простору V є ненульовим розв'язком системи:
Многочлен
|А-
|
називається
характеристичним многочленом оператора
А
в
базисі є, а також характеристичним
многочленом відповідної матриці А.
Матриця А -
називається
характеристичною матрицею матриці А.
Отже, коли
деякий елемент Х0
є
Р є коренем характеристичного многочлена
оператора А
в
деякому базисі є простору V, тобто якщо
|А-
|=0,
де А - матриця оператора А
в
базисі
є, то
є власним значенням оператора А,
і
навпаки, якщо
-
власне
значення оператора А,
то
є одним з коренів характеристичного
многочлена оператора А
в
деякому базисі є. Цей результат можна
сформулювати у вигляді теореми.
Теорема
. Для
того, щоб елемент
є Р був власним значенням лінійного
оператора А
векторного
простору V над полем Р, необхідно і
достатньо, щоб елемент
був
коренем характеристичного многочлена
|А -
|
оператора А
в
деякому базисі є простору V.
Теорема . Характеристичний многочлен лінійного оператора А векторного простору V не залежить від вибору базису в просторі V.
Теорема
. Елемент
є Р є власним значенням матриці А (і
відповідного
лінійного оператора А)
тоді
і тільки тоді, коли
є
коренем характеристичного рівняння
А
-
=
0 матриці А.
Таким чином, задача відшукання власних векторів лінійного оператора А векторного простору V над полем Р зводиться до знаходження в полі Р коренів характеристичного многочлена оператора А. Як відомо, в полі С комплексних чисел будь-який многочлен ненульового степеня з комплексними коефіцієнтами має комплексні корені. Тому кожний лінійний оператор векторного простору V над полем С має власні вектори, а отже, в просторі V існує хоча б один одновимірний підпростір, інваріантний відносно оператора V.
У
випадку, коли розглядається дійсний
векторний простір, характеристичне
рівнянн |А -
|
=0 oператора А
може
не мати жодного кореня в полі R дійсних
чисел. У цьому випадку лінійний оператор
А
не
має власних векторів. Наприклад,
характеристичне рівняння оператора А
повороту
на кут
проти годинникової стрілки навколо
початку прямокутної декартової системи
координат у дійсному просторі W2
геометричних векторів площини має
вигляд:
|А -
Е|=
.Якщо
,
де
,
то це рівняння не має дійсних коренів,
оскільки дискримінант D квадратного
тричлена від'ємний: D = 4(cos2
-1)<0.
Отже, в дійсному векторному просторі
не для кожного лінійного оператора
існує одновимірний інваріантний
підпростір. Однак, в цьому випадку
справджується така теорема.
Теорема 14. Для будь-якого лінійного оператора дійсного векторного простору існує одно- або двовимірний інваріантний підпростір.
Якщо у векторному просторі V над полем Р існує базис, складений із власних векторів оператора А, то матриця оператора А в цьому базисі має діагональний вигляд. Говорять, що матриця А зводиться до діагонального вигляду, якщо вона подібна деякій діагональній матриці.
Лінійний
оператор А
n-вимірного
векторного простору V над полем Р
називається оператором із простим
спектром, якщо він має п різних
власних значень, тобто якщо його
характеристичний многочлен |А-
|
має
п різних коренів
в
полі Р. Множина власних значень
в
цьому
випадку називається спектром оператора
А.
Теорема . Якщо А - матриця оператора з простим спектром, то вона зводиться до діагонального вигляду.
Необхідну і достатню умову звідності матриці до діагонального вигляду дає теорема:
Теорема . Матрицю А можна звести до діагонального вигляду тоді і тільки тоді, коли А є матрицею лінійного оператора А векторного простору V, в якому існує базис, утворений з власних векторів оператора А.
Теорема
.
Матриця А n-го порядку над полем Р
зводиться
до діагонального вигляду тоді і тільки
тоді, коли всі корені її характеристичного
рівняння лежать у полі Р і для кожного
кореня
кратності
ранг
,
матриці
A-
E
допівнює n -
.
