Відновлення монархії. Бредська декларація

Річард Кромвель був слабким політиком і не мав авторитету ні в армії, ні в суспільстві. Влада фактично перейшла до рук вищого офіцерства, що змусило його піти у відставку. У 1660 р. зібрався Парламент, який відновив Палату лордів і колишню конституційну монархію та проголосив сина страченого під час революції короля — Карпа II Стюарта - англійським королем. Та запросивши на престол Карла II, Парламент уклав з ним певну угоду, що була оприлюднена королем 4 квітня 1660 р. у так званій "Бредській декларації" (підписана в м. Бреда, де Карл перебував в еміграції). Вона гарантувала загальну амністію всім учасникам громадянської війни в Англії; свободу віро­сповідання; збереження права власності на майно, набуте під час революції; дійсність усіх прийнятих під час революції актів і угод; перед­бачала повернення королю його земель і призначення йому платні.

Фактично, в Англії відновлювалася конституційна монархія. Прийшовши до влади, Стюарти відразу ж почали грубо порушувати цю декларацію (хоч формально вона й не була скасована): роз­почався жорстокий терор проти діячів революції та республіки, повернуто застарілу виборчу систему з її так званими "гнилими містечками", що забезпечувало більшість у Парламенті великим земле­власникам; відновлено Таємну раду. Робилася спроба відновити абсолютизм і католицтво. Усе це привело до незадоволення не тільки серед буржуазії, але й серед земельної аристократії.

Боротьба переміщується до Парламенту, де сформувалося дві основні партії- торі (прибічники короля) і віги (супротивники короля, захисники інтересів буржуазії та нового дворянства). У травні 1679р. на парламентських виборах перемогу здобули віги, яким 26 травня 1679 р. вдається провести НаЬеаз согрш аЬІ ("Акт про краще за­безпечення свободи підданого та про запобігання ув'язненням за морями"), котрий регламентував порядок звільнення з в'язниці під заставу.

Феодально-абсолютистська політика Стюартів привела до того, що торі та віги об'єдналися й у 1688 р. здійснили династичний пере­ворот, відомий в історії як Славна революція.

«Hobeas corpus act»

У 1679р. в період реставрації Стюартів англійський Парламент прийняв закон, який став важливою складовою частиною некодифіко-ваної британської конституції. За першими його словами він уві­йшов в історію як НаЬеаз согрих аііі. Він врегулював і остаточно оформив давно відомі англійському праву правила арешту та при­тягнення обвинувачених до суду. Документ відображав намагання англійської буржуазії захистити свої інтереси від абсолютистського свавілля. Згідно з ним:

• судді були зобов'язані (за скаргою особи, що вважала свій арешт або арешт будь-якої іншої людини незаконним) вимагати негайного судової перевірки законності арешту чи судового розгляду справи;

• ув'язнення обвинуваченого могло здійснюватися тільки після пред'явлення наказу зі вказівкою про підстави арешту;

• у разі затримки судового розслідування закон передбачав можли­ вість звільнення заарештованого під заставу (це положення не поширювалося на боржників, а на практиці ним, хоч і мали право, не могли скористатися незаможні люди);

• заборонялося незаконне ув'язнення "за морями", тобто не­ законне заслання до колоній.

Текст документа містив багато застережень, які практично ігнору­вали інтереси народних мас і свідчили про вузькокласовий характер акта. Уряду надавалося право призупиняти дію цього Закону, що й використовували панівні класи, коли виникала загроза їхньому пануванню. Та, попри все, НаЬеаз согриз акї, як і Велика Хартія вольностей та Петиція про права, заклав міцний фундамент захисту особистих прав англійських підданих.

№57