87. Поняття чека як форми безготівкових розрахунків

В Україні встановлено таку форму безготівкового розрахунку, як розрахунок чеками, які набули значного поширення в Україні порівняно нещодавно, проте широко відомі у міжнародній практиці.

Питання про використання чеків при здійсненні розрахункових операцій висвітлені, в основному, в нормативних актах Національ­ного банку України, зокрема, в Інструкції про безготівкові розра­хунки в Україні, затвердженій Постановою Правління Національ­ного банку України № 22 від 21 квітня 2004 р., а щодо здійснення операцій з чеками в іноземній валюті, — в Положенні про поря­док здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженому Постановою Правління Національного банку України № 520 від 29 грудня 2000 р.

Розрахунковий чек — це паперовий розрахунковий документ установленої форми, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазна­ченої в чеку суми коштів протягом установленого строку.

Таким чином, учасниками цих відносин є чекодавець, чеко-держатель і банк-емітент. Чекодавцем може бути фізична чи юридична особа, що власне здійснює платіж у формі чека, чеко-держатпелем є фізична чи юридична особа, що є одержувачем коштів за цим чеком. Банком-емітпентом, або платником, висту­пає банк, який видав чек (чекову книжку) підприємству або гро­мадянину, що відкрив у ньому відповідний рахунок.

Розрахунковий чек має містити такі реквізити:

• назву «розрахунковий чек»;

• назву (для фізичних осіб — ПІБ, реквізити паспорта, або до­кумента, що його замінює) власника чекової книжки та номер йо­го рахунка;

• назву банку-емітента і його номер МФО;

• ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя за Єди­ним держанням реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб — ідентифікаційні номери у разі їх присвоєння Державною податковою адміністрацією;

• назву чекодержателя;

• доручення банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та прописом;

88. Процесуальний порядок пред'явлення чеків до платежу, посвідчення неоплати чеків та вчинення виконавчого напису на чеку

Вирішуючи питання щодо вчинення такої нотаріальної дії, як пред'явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків, но­таріуси мають враховувати таке:

• розрахунковий чек обов'язково має містити всі реквізити, що передбачені його формою, інакше документ не має сили чека;

• розрахунковий чек може заповнюватися від руки (кулько­вою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів;

• місяць видачі та сума розрахункового чека мають зазнача­тися словами;

• використання факсиміле, а також виправлення та запов­нення розрахункового чека в кілька прийомів не дозволяється;

• розрахунковий чек підписує службова особа чекодавця, яка має право підписувати розрахункові документи, та скріплює відбитком печатки чекодавця (за винятком розрахункових чеків, що видаються фізичними особами);

• банки (установи) не несуть відповідальності перед чекодав­цями за оплату з їх рахунків чеків, підписаних особами, не упов­новаженими на це чекодавцем.

Місце вчинення цієї нотаріальної дії чітко визначено в законі — за місцезнаходженням платника. При цьому платниками є відповідні кредитні установи.

Відповідно до п. 303 Інструкції про порядок вчинення но­таріальних дій нотаріусами України, нотаріус за місцезнаход­женням платника приймає для пред'явлення до платежу чеки, подані після закінчення десяти днів, а іноземні чеки — після закінчення шести місяців з дня видачі чека, але не пізніше 12 го­дини наступного після цього строку дня. Нотаріус у той самий день пред'являє чек банку до оплати. У разі неоплати чека но­таріус посвідчує неоплату чека шляхом напису на чеку за вста­новленою формою і робить про це відмітку в реєстрі. Одночасно з написом на чеку нотаріус надсилає повідомлення чекодавцю про неоплату його чека банком і вчинення напису на чеку.

На прохання чекодержателя нотаріус у разі неоплати чека вчиняє виконавчий напис.

Виконавчі написи на чеках вчиняються також за місцезнаход­женням платника за наявності напису платника про те, що чек був пред'явлений до оплати з зазначенням дня пред'явлення, але не був оплачений. При вчиненні виконавчого напису перевіряєть­ся своєчасність пред'явлення чека до оплати (стаття 93 Закону України «Про нотаріат»).

Виконавчі написи про неоплату чека вчиняються нотаріусами з дотриманням загальних правил вчинення виконавчих написів.

Виконавчі написи вчиняються за бажанням чекодержателя як проти чекодавця, так і проти осіб, відповідальних за чеком.

Про вчинення виконавчого напису нотаріус робить відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і надсилає повідомлення чекодавцю про неоплату чека та видачу виконавчого напису.