- •1. Поняття і функції нотаріату
- •2. Виникнення і розвиток нотаріату як правового інституту
- •49.Посвідчення договорів застави (іпотеки)
- •50. Посвідчення установчих договорів господарських товариств
- •51.Посвідчення договорів ренти
- •52.Посвідчення договору довічного утримання (догляду) та договорів про надання утримання
- •53. Договір управління майном
- •54.Представництво і довіреність
- •55. Посвідчення договорів доручення
- •56. Шлюбний контракт
- •57.Спадковий договір
- •58.Посвідчення заповітів
- •59.Порядок призначення та обов'язки виконавця заповіту
- •60.Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
- •61.Загальні положення про спадкування
- •62. Таке саме як 60
- •63. Встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи,місце перебування якої невідоме
- •64.Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та їх процесуальний порядок
- •65.Поняття і значення видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя
- •66.Порядок видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя
- •67.Видача свідоцтва про придбання арештованогонерухомого майна, а також заставленого майна
- •68.Видача свідоцтва про придбання майна, що є предметом іпотеки
- •69. Поняття і підстави накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •70.Процесуальний порядок накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •69. Поняття і підстави накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •71. Процесуальний порядок накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •73. Засвідчення справжності підпису на документах
- •74. Засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу
- •75. Посвідчення факту, що громадянин є живим, та факту перебування громадянина в певному місці
- •76. Посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці
- •77. Посвідчення факту часу пред'явлення документів
- •78. Поняття і значення передачі заяв фізичних та юридичних осіб
- •79. Процесуальний порядок передачі заяв
- •80. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів
- •81. Прийняття документів на зберігання
- •82. Поняття і значення виконавчого напису
- •83. Умови і порядок вчинення виконавчих написів
- •84. Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів за конкретними видами заборгованостей
- •85. Поняття та значення векселя
- •86. Порядок вчинення протестів векселів
- •87. Поняття чека як форми безготівкових розрахунків
- •88. Процесуальний порядок пред'явлення чеків до платежу, посвідчення неоплати чеків та вчинення виконавчого напису на чеку
- •89. Поняття і значення вчинення морських протестів
- •90. Процесуальний порядок вчинення морських протестів
- •91. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав
- •92. Оформлення нотаріусом документів, призначених для дії за кордоном
69. Поняття і підстави накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
Накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна — це нотаріальна дія, спрямована на обмеження чи заборону вільного розпорядження нерухомим та рухомим майном. Сутність цієї нотаріальної дії полягає у забезпеченні охорони визнаних прав інших осіб на нерухоме чи рухоме майно від незаконного його відчуження власником. Так, коли на майно накладено заборону відчуження, власник не може розпорядитись ним (продати, подарувати, заставити тощо). Заборона відчуження нерухомого та рухомого майна захищає саме осіб, які також мають право на це майно, наприклад, кредиторів боржника, заставодержателя, малолітніх дітей, відчужувача за договором довічного утримання.
Слід відзначити, що згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», щодо заборони відчуження законодавцем вводиться новий термін — обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна), тобто обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом, та започатковується єдиний Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно з п. 250 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус за місцезнаходженням нерухомого майна, а також у випадках, передбачених законодавством, за місцем реєстрації рухомого майна накладає заборону їх відчуження:
за повідомленням банку (фінансової установи), іншої юридичної особи про видачу фізичній особі позики на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири;
при посвідченні договору застави, ренти житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, якщо це передбачено договором;
при посвідченні договору довічного утримання (догляду);
при посвідченні договору дарування з обов'язком передати майно у майбутньому, якщо це передбачено договором;
при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою (строком на п'ять років);
при одержанні повідомлення про смерть особи, що за життя склала спільний заповіт подружжя;
при одержанні повідомлення про набрання чинності рішенням суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;
при посвідченні спадкового договору;
за постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
в усіх інших випадках, передбачених законом.
До таких випадків можна віднести винесення ухвали суду про забезпечення позову; ріпіення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладання арешту на нерухоме майно; інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону (п. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Таким чином, внесення запису до Реєстру заборон відомостей про накладання (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна відбувається на підставі:
накладання державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;
накладання (зняття) заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради;
накладання судами і слідчими органами арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту);
інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону.