86. Порядок вчинення протестів векселів

Неоплата векселя тягне за собою наслідки у вигляді вексельно­го протесту — офіційно засвідченої вимоги платежу та повідом­лення про його неодержання. Опротестування нотаріусом вексе­ля означає, що зобов'язання про сплату певної грошової суми не здійснено, а тому підлягає примусовому виконанню державним виконавцем. Боржник може також не сплатити частину своїх зо­бов'язань, що також є протестом, та пред'явити позов до будь-якої зобов'язаної особи в розмірі неоплаченої суми (окрім випадку неплатоспроможності платника).

Опротестування векселя оформлюється актом протесту.

Актом протесту може оформлюватись:

• відмова платника від оплати векселя (протест про неоплату);

• відмова платника від акцепту (протест про неакцепт);

— відмова платника (акцептанта) проставити дату акцепту (протест векселя про недатування акцепту).

При цьому слід мати на увазі, що протест про неакцепт та про­тест про недатування акцепту вчиняються лише щодо переказно-го векселя.

Для вчинення протесту нотаріус повинен здійснити перевірку пев­них умов, за наявності яких може бути вчинена ця нотаріальна дія.

По-перше, нотаріус перевіряє достовірність векселя — чи є по­даний документ векселем. Вимоги до форми векселя як цінного паперу, що засвідчує наявність грошового зобов'язання, встанов­люються статтями 1 і 75 Уніфікованого закону, який передбачає наявність конкретних обов'язкових реквізитів.

Простий вексель містить такі реквізити:

• найменування — «вексель»;

• просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

• зазначення строку платежу;

• зазначення місця, в якому належить здійснити платіж;

• найменування того, кому чи за наказом кого платіж пови­нен бути здійснений;

• дата та місце складання векселя;

• підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель має такі обов'язкові реквізити:

• найменування — «вексель»;

• зазначення строку платежу;

• зазначення місця, в якому належить здійснити платіж;

• дату та місце складання векселя;

• підпис того, хто видає документ (векселедавця);

— просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити визначе­ ну суму.

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким теж знаходиться на території України, складається дер­жавною мовою. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні», векселі (переказні і прості) складаються у докумен­тарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджу­ються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Вексельний бланк може заповнюватись друкованим і недрукова-ним способами; сума платежу за векселем обов'язково пишеться цифрами та літерами. Вексель підписується: від імені юридичних осіб — власноручно керівником і головним бухгалтером (чи уповно­важеними ними особами) та скріплюється печаткою; від імені фізич­них осіб — власноручно зазначеною фізичною особою (або уповнова­женою нею особою) і скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Найменування трасанта, або векселедавця, інших зобов'яза­них за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Можливість визнання векселя недійсним передбачена ст. 2 і 33 Уніфікованого закону. До дефектів, що тягнуть за собою недійс­ність векселя, відносять:

Дефекти форми — відсутність будь-яких з перерахованих рекві­зитів, зазначення одночасно місця, в якому належить здійснити платіж, та місця складання векселя, інші строки, ніж передбачені законодавством.

Винятком є окремі випадкі, конкретно обумовлені в законо­давстві. Це, зокрема:

• якщо у векселі не зазначено строк платежу, він розгля­дається як такий, що підлягає оплаті за вимогою;

• якщо у векселі відсутнє зазначення конкретного місця пла­тежу, місцем платежу вважається адреса, вказана поряд з найме­нуванням платника (у переказному векселі) чи місце складання документа (у простому векселі);

• якщо у векселі не вказано місце його складання, він вва­жається складеним у місці, вказаному поряд з найменуванням векселедавця (див. ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91).

Як відмічають спеціалісти, на практиці особливих труднощів з оформленням векселів не виникає, оскільки з серпня 1992 р. пе­редбачено обов'язкове використання спеціальних вексельних бланків, в яких наявний ряд реквізитів. Тому невідповідність векселя формальним ознакам — досить рідкісне явище¹.

У нотаріальній практиці частіше зустрічаються дефекти ви­дачі векселів. До таких порушень слід віднести:

• випадки видачі безтоварного векселя;

• підписання векселя особою, що перевищує свої повнова­ження, або неуповноваженою особою;

• підписання векселя векселедавцем всупереч його вільному волевиявленню та ін.

Так, ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» перед­бачає, що видавати прості і переказні векселі можна лише за фак­тично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У ви­падках видачі безтоварного векселя нотаріус вправі відмовити у здійсненні протесту векселя і може рекомендувати зацікавленим особам звернутись до суду з позовом про визнання видачі векселя недійсною. Досить розповсюдженими є випадки, коли вексель від імені векселедавця підписаний особою, що перевищує свої повно­важення, або неуповноваженою особою, наприклад, коли вексель підписано керівником підприємства чи організації, який відсто­ронений від виконання службових повноважень. Відповідно до чинного законодавства, для підприємства, від імені якого був ви­даний такий вексель, це не може створювати правових наслідків. Аналогічна ситуація виникає при видачі векселя особою, що не має вексельної правоздатності, чи при видачі векселя, що містить підроблені підписи, а також у випадку недобросовісного придбан­ня чи нечесного володіння векселем особою, яка легітимується в якості кредитора за змістом самого векселя.

Визнання векселя недійсним з зазначених вище підстав тягне за собою певні правові наслідки, а саме відсутність юридичної значимості всіх операцій з ним, неможливість вимагати його оп­лати і неможливість його подальшого обігу.

По-друге, нотаріуси повинні визначити, чи має особа, яка звер­нулась за вчиненням даної нотаріальної дії, право на опротесту-вання векселя, і проти кого конкретний вексель протестується. Видавати прості та переказні векселі можна лише для оформлен­ня грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані ро­боти, надані послуги. На момент видачі переказного векселя осо­ба, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого век­селя повинні мати перед трасантом та(або) особою, якій чи за на­казом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого повинна бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

По-третє, нотаріуси повинні здійснити перевірку дотримання суб'єктами вексельного обігу вимог нормативних актів відносно місця вчинення протесту векселів. Так, згідно з п. 295 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій», протест векселів про неоплату вчиняється нотаріусами за місцем знаходження плат­ника або за місцем платежу (доміцильовані векселі, тобто век­селі, які підлягають оплаті у третьої особи); протест векселів про неакцепт та недатування акцепту, протест про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю вексе­ля, протест про неакцепт за другим примірником векселя, про­тест про неплатіж за другим примірником векселя — за місцезна­ходженням платника; протест про непередавання оригіналу век­селя законному держателю копії векселя — за місцезнаходжен­ням держателя оригіналу векселя; протест про відмову у простав­ленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя — за місцезнаходженням векселедавця.

По-четверте, однією з особливостей вексельного законодавства є спеціальні строки, які застосовуються виключно до правовідно­син, що виникають з вимоги платежу по векселю, і які перевіряє нотаріус.

У випадку неотримання платежу по векселю векселедержатель має право завернутись до нотаріуса (чи до суду) з вимогою стягну­ти належні йому грошові кошти у примусовому порядку. Це пра­во обмежується часовими межами, а саме періодом часу, протягом якого вексель повинен бути пред'явлений до оплати і пропуск якого позбавляє векселедержателя можливості отримати кошти за векселем. Період часу, відведений законодавством для здійснення дій з захисту матеріального права особи по векселю в нотаріальному порядку, називається вексельною давністю.

Протести векселів про неоплату, неакцепт або недатування ак­цепту вчиняються нотаріусами у строки, передбачені ст. 33, 70 та 77 Уніфікованого вексельного закону, ст. 92 Закону України «Про нотаріат», п. З ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Ук­раїні» та п. 296-299 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріаль­них дій».

Векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються но­таріусами після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12 години наступного після цього строку дня.

Вексель може бути прийнятий для вчинення протесту про не­акцепт протягом строків, встановлених для пред'явлення до ак­цепту чинним законодавством, а якщо вексель був пред'явлений до акцепту в останній день строку, то не пізніше 12 години нас­тупного після цього строку дня.

Векселі для вчинення протесту про непред'явлення примірни­ка векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя, про­тест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником векселя, протест про непереда-вання оригіналу векселя законному держателю копії векселя, протест про відмову у проставлянні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя приймаються нотаріуса­ми в строки, установлені ст. 44 Уніфікованого закону про пере-казні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською кон­венцією 1930 року.

При вчиненні протестів векселів нотаріус повинен враховува­ти, що за акцепт і платіж відповідає векселедавець (ст. 9 Уніфіко­ваного закону).

Згідно з п. 299 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріаль­них дій», протести векселів вчиняються у випадках:

• відмови платника оплатити вексель за письмовою заявою векселедержателя з проханням вчинити протест поданого векселя;

• відмови платника акцептувати вексель;

• неявки платника до нотаріуса.

Опротестування векселя вчиняється в двох екземплярах, один з яких видається векселедержателю чи уповноваженій особі, а дру­гий залишається у нотаріуса. У нотаріуса залишаються також зая­ва особи як підстава вчинення протесту, вексель та опис векселя.

Після прийняття векселя до опротестування нотаріус починає роботу з ним. Так, у день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє зобов'язаній особі вимогу про здійснення відповідних дій (оплати, акцепту, проставлення дати акцепту). Ця вимога по­дається шляхом повідомлення платника (або доміциліанта) но­таріусом особисто або через засоби зв'язку. Залежно від дій осо­би, проти якої здійснюється ця нотаріальна дія, можливі декіль­ка варіантів подальшої роботи нотаріуса.

Якщо зобов'язання було дійсно виконане, про що особа повідом­ляє нотаріуса, опротестування векселя припиняється. Вексель з відповідними відмітками про одержання усіх приналежних сум повертається особі, яка його оплатила.

Якщо платник виконав вимогу про проставляння акцепту, вексель повертається векселедержателю без вчинення протесту.

Якщо платник (доміциліант) відмовився оплатити або акцеп­тувати вексель або якщо він не з'явився до нотаріуса, нотаріус складає акт про протест, робить відповідний запис у реєстрі, а та­кож ставить відмітку встановленої форми про протест про неоп-лату або неакцепт на самому векселі.

Без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт векселя про­тест векселя вчиняється, якщо місцезнаходження платника невідоме. Нотаріус робить відповідну відмітку про це в акті про протест та в реєстрі нотаріальних дій.

Діюче законодавство України залежно від того, хто є суб'єк­том вексельного обігу, встановлює такі строки давності: 3 роки, 2 роки, 6 місяців.

Так, відповідно до ст. 70 Уніфікованого вексельного закону, позовні вимоги, що витікають з переказного векселя проти ак­цептанта, погашаються зі спливом трьох років з дня настання строку платежу. Позовні вимоги векселедержателя проти індо­сантів і проти векселедавця погашаються зі спливом 1 року з дня протесту, здійсненого у встановлений строк, чи з дня настання строку платежу, у випадку оговорення про обіг без витрат. По­зовні вимоги індосантів один до одного погашаються зі спливом 6 місяців, рахуючи від дня, в який індосант оплатив вексель, або з дня пред'явлення до нього позову.