ВСТУП

В сучасних умовах господарювання фінансові ресурси видіграють дуже важливу роль. Адже при ефективному у правлінні фінансовими ресурсами, фінансовому планування, при залученні неодхідної кількості грошових коштів та при адекватному визначенні шляхів їх залучення та погашення, підприємство буде стрімко розвиватися, збільшувати своє виробництво та продажі.

Дану тему досліджувало багато авторів, таких як Е. Брігхен, Е. Нікбахт, В. П. Савчук, О. О. Терещенко, Бердар М. М., Вовк В. М., Марцин В. С., Стецюк П. А., Опарін В., Г. Азаренкова, В. Буряковський, Г. Вознюк, В. Гриньова, , К. Павлюк, А. Поддєрьогін, В. Д’яченко, А. Бірман, Є. Шохіна, та інші. Актуальність питань оптимізації процесу управління фінансовими ресурсами підприємства визначається його основними завданнями. Ефективне управління фінансовими ресурсами підприємства дозволяє визначити оптимальний обсяг та структуру оборотних активів; мінімізувати витрати на фінансування та підтримку певного їх обсягу; визначити аспекти управління чистим оборотним капіталом підприємства; забезпечити ліквідність та платоспроможність підприємства; сформувати оптимальний обсяг товарно-матеріальних запасів; оптимізувати управління дебіторською заборгованістю та грошовими коштами тощо. Важливим завданням управління фінансовими ресурсами є визначення обсягів, джерел та форм залучення фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності підприємства. Джерела фінансових ресурсів можуть бути внутрішніми (власний потенціал підприємства) та зовнішніми. Отримати фінансові ресурси із зовнішніх джерел можна за рахунок банківських позик, комерційних (товарних) кредитів, коштів, коштів інвестованих у підприємство зовнішніми інвесторами, бюджетних дотацій та трансфертів, безповоротної фінансової допомоги тощо.

Мета даної курсової роботи – це розкриття сутності додаткових фінансових потреб, визначення основих методів та обрахунок на прикладі підприємства.

Задачі, які були поставлені:

1. Розкрити сутність додаткових фінансових потреб;

2. Дослідити роль додаткових потреб у розвитку підприємства;

3. Проаналізувати залучення додаткових коштів на конкретному прикладі;

4. Визначити шляхи залучення та повернення додаткових коштів.

Предметом дослідження є додаткові фінансові ресурсі. Об’єктом дослідження є ДП ЕТУ «Воденергоремналадка».

Джерелами отримання інформації є підручники, економічні журнали, інтернт ресурси, фінансова звітність підприємства.

Розділ 1. Теоретико-методичні основи управління фінансовими ресурсами підприємств

1. Сутність та структура фінансових ресурсів підприємства

Останні часом в Україні з розвитком ринкових форм господарювання загострюється питання фінансових ресурсів підприємств, що стали суб’єктами господарювання. Нині фінансові ресурси підприємств набули нових істотних змін у формуванні джерел їхнього фінансування , насамперед, за рахунок нових фінансових інструментів, що значною мірою вплинуло на процес прийняття тактичних і стратегічних управлінських рішень при управлінні фінансовими ресурсами. Усе це обумовило активізацію діяльності підприємств на пошук практичних рішень , які впливають на умови і фактори використання фінансових ресурсів.[13]

Фінансові ресурси є одним із фундаментальних понять у системі фінансів підприємств. В економічній літературі спостерігається розмаїття точок зору щодо визначення сутності фінансових ресурсів.

У праці Лопатинського Ю. М. запропонована наступна схема, що відображає склад фінансових ресурсів підприємства(рис. 1.1).

Але на нашу думку поняття загальний (балансовий) прибуток застаріле, згідно П(С)БО існують такі поняття, як прибуток до оподаткування від звичайної діяльності та прибуток до оподаткування від надзвичайної діяльності.

Загальний (балансовий прибуток)

Податки

Чистий прибуток

Повернення боргів і сплата відсотків за кредит

Розподілений прибуток

Нерозподілений прибуток

Виплати власникам (акціонерам)

Інвестиції

Виплати персоналу підприємства

Резервний фонд

Інші напрямки використання прибутку

Рис. 1.1. Фінансові ресурси, як економічна категорія

Питання наукового тлумачення сутності, призначення, розподілу фінансових ресурсів підприємств розглядалися в наукових працях вітчизняних і закордонних вчених. Серед них – Г. Азаренкова, В. Буряковський, Г. Вознюк, В. Гриньова, В. Опарін, К. Павлюк, А. Поддєрьогін, В. Д’яченко, А. Бірман, Є. Шохіна, В. Вовк та інші. Більшість вчених ототожнюють фінансові ресурси підприємства з їх джерелами формування, включаючи в їх склад прибуток, амортизаційні відрахування і т.п.

Один із відомих дослідників фінансів В. Д’яченко обґрунтовує, що буь-які види доходів можуть бути прирівняні до фінансових ресурсів. Тим самим автор розвиває ознаку, за якою можна було б виділити фінансові ресурси в окрему фінансову категорію.

А. Бірман визначає фінансові ресурси як виражена в грошах частина національного доходу, яка може бути використана державою (безпосередньо або через підприємства) на цілі розширеного відтворення та загальнодержавні витрати, також автор велику частину фінансових ресурсів пов’язує з грошовою формою вартості доданого продукту певного року (прибуток, податок з обороту) чи минулих років, що набули форми приросту оборотних коштів.

Поддерьогін А. визначає фінансові ресурси, як грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі. Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених - отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

Є. Шохіна визначає фінансові ресурси – це валовий дохід, який використовується в процесі його розподілу на фонд оплати праці та грошові накопичення.

В. Вовк вважає, що фінансові ресурси підприємства – це кошти, за рахунок яких формується власний і позиковий капітал, що використовується для придбання активів і здійснення звичайної діяльності з метою забезпечення економічної вигоди, а також застосовується у випадках надзвичайних ситуацій.

На нашу думку, найповніше та найточніше сутність фінансових ресурсів розкривають А. Поддерьогін та В. Вовк. Так як фінансові ресурси як об’єкт фінансового менеджменту перебувають у постійному русі. Специфіка динамічного процесу виявляється у тому, що на первинній стадії відтворення формується структура фінансових ресурсів, представлена в різних формах, у той час як на розподільчий стадії чітко виявляється результат цього руху - формування прибутку підприємств.

Правові основи фінансів окремих суб'єктів господарювання перш за все базуються на конституційних нормах. Конституція України є важливим джерелом фінансового права і віддзеркалює в концентрованому вигляді правовий простір. Фінансово-майнові відносини підприємств регламентуються нормами цивільного права, зафіксованими у Цивільному кодексі України.

Для здійснення господарської діяльності, виготовлення продукції, отримання доходів і накопичень підприємства використовують різні види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також кошти. При цьому матеріальні ресурси є основою виробничого процесу. Вони формуються, як правило, за рахунок різних джерел: власних, позичених та залучених.

При цьому власні джерела фінансування підприємства формуються за рахунок власного капіталу, тобто частини капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань.

Позичені джерела фінансування підприємства формуються в основному за рахунок довго - та короткострокових кредитів банку.

Залучені джерела фінансування підприємства формуються за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості.

Усі перелічені джерела беруть участь як у формуванні активів підприємства, так і у здійсненні його виробничо-фінансової діяльності з метою отримання доходу, прибутку.

Отже, фінансові ресурси підприємств — це їх власний, позичений та залучений грошовий капітал, який вони використовують для формування власних активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання доходу, прибутку.

Таким чином, фінансові ресурси підприємств — це не грошові кошти підприємств, як це стверджують деякі економісти, а джерела підприємств, спрямовані на формування активів.

Фінансові ресурси як джерела формування активів підприємства відображаються у пасиві балансу, а засоби, у тому числі й грошові кошти, — у активі балансу.

Зв'язок між фінансовими ресурсами і грошовими коштами виявляється у тому, що грошові кошти є матеріальним вираженням фінансових ресурсів.

Сума джерел формування активів підприємства, зафіксована у пасиві балансу, є капіталом підприємства.

Власний, позичений та залучений капітал, з одного боку, формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його активів, з іншого боку, становить зобов'язання перед конкретними власниками — державою, юридичними та фізичними особами.

Зобов'язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що визначаються як економічні вигоди.

Зобов'язання бувають довгострокові та поточні. Довгостроковими є зобов'язання, які мають бути погашені підприємством після операційного циклу або через 12 місяців з дня їх виникнення (довгострокові позики банків, відстрочені податкові зобов'язання, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов'язання з оренди та ін.).

Поточними називаються зобов'язання, які необхідно погасити протягом операційного циклу підприємств або протягом 12 місяців з дня їх виникнення (короткострокові кредити банків, усі види кредиторської заборгованості та ін.).

Фінансові ресурси формуються у процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Це виявляється насамперед у формуванні статутного капіталу при створенні підприємств, а у процесі їх діяльності — у формуванні відповідних джерел грошових коштів.

Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. Вони залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищих органів управління, інших аналогічних підприємств під час їх реорганізації тощо. При створенні колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових (часткових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. Усі ці внески (кошти) є статутним (первинним) капіталом і акумулюються у статутному фонді створеного підприємства.

Таким чином, статутний капітал — це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників у капітал підприємства.

Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємства. Отже, власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.

Додатковий вкладений капітал відображає суму перевищення вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю.

Інший додатковий капітал включає суму дооцінки позаоборотних активів, вартість активів, отриманих підприємством безоплатно від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів.

Нерозподілений прибуток — це сума прибутку, що залишився на підприємстві та реінвестований у його господарську діяльність, а цільове фінансування — це сума цільових надходжень, отриманих з бюджету.

Крім власного капіталу фінансові ресурси підприємства формуються також за рахунок залучених і позикових коштів.

До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:

- суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;

- суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;

- заборгованість за внесками в позабюджетні фонди, фонд соціального страхування, до Пенсійного фонду, зі страхування майна підприємства та індивідуального страхування його працівників;

- заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам;

- суму векселів, які видало підприємство постачальникам, підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції, виконання робіт, надання послуг тощо.

До складу позикових фінансових ресурсів входять довго- і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та ін.

Усі види фінансових ресурсів відображаються у відповідних розділах пасиву балансу підприємства.

Склад і обсяги фінансових ресурсів залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва.

При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективністю діяльності підприємства. Зі збільшенням обсягу виробництва і підвищенням ефективності діяльності підприємства збільшується обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки.

Достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають стійкий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.

На думку Загорського В. С., фінансові ресурси можна класифікувати за наступними ознаками:

1 .За кругообігом	Початкові
	Прирощені
2 Фінансові ресурси підприємства .За характером використання	Вкладені в основні засоби
	Вкладені в оборотні засоби
3 .За правом власності	Власні (статутний капітал)
	Позичені (банківські кредити)
	Залучені (бюджетні асигнування, кредиторська заборгованість)
4.За джерелом формування	Внутрішні
	зовнішні

Рис 1.2. Класифікація фінансових ресурсів

Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок низки джерел. На основі права власності розрізняють дві великі групи джерел: власні і чужі кошти. Можлива більш детальна класифікація: власні й прирівняні до них засоби; ресурси, що мобілізуються на фінансовому ринку; грошові надходження в порядку перерозподілу.

Первісне формування фінансових ресурсів відбувається в момент створення підприємства, коли утворюється статутний капітал (акціонерний чи складовий капітал). Статутний капітал — це майно підприємства, створене за рахунок внесків засновників.

Фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок прибутку (від основної та інших видів діяльності), а також виторгу від реалізації вибулого майна, сталих пасивів, різних цільових надходжень, пайових та інших внесків членів трудового колективу. До стійких пасивів відносяться статутний, резервний та інший капітали; довгострокові позики; постійно знаходиться в обороті підприємства кредиторська заборгованість (по зарплаті через різницю в термінах нарахування і виплати, по відрахуваннях у позабюджетні фонди, у бюджет, по розрахунках з покупцями і постачальниками та ін.)

Значні фінансові ресурси, особливо в знову створюваних і реорганізованих підприємствах, можуть бути мобілізовані на фінансовому ринку за допомогою продажу акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, що випускаються підприємством; дивідендів і відсотків по цінних паперах інших емітентів, доходів від фінансових операцій, кредитів.

Підприємства можуть одержувати фінансові ресурси від асоціацій і концернів, в які вони входять; від вищестоящих організацій при збереженні галузевих структур; від органів державного управління у вигляді бюджетних субсидій; від страхових організацій. У складі цієї групи фінансових ресурсів, сформованих у порядку перерозподілу, все більшу роль відіграють виплати страхових відшкодувань, і все меншу — бюджетні й галузеві фінансові джерела, призначені на чітко обмежений перелік витрат.

Використання фінансових ресурсів підприємства здійснюється за такими напрямками:

- поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг);

- інвестування засобів у капітальні вкладення, зв'язані з розширенням виробництва і його технічним відновленням, використанням нематеріальних активів;

- інвестування фінансових ресурсів у цінні папери;

- платежі фінансовій, банківській системам, внески в позабюджетні фонди;

- утворення різних грошових фондів і резервів (на розвиток, а також заохочувального і соціального характеру);

- благодійні цілі, спонсорство і т.п.[38]