7. Психологічні і лінгвістичні основи навчання грамоти

Навчання в школі починається з елементарного читання і письма. Спираючись на «Буквар», школа повинна протягом 3-3,5 місяців навчити дітей читати і писати; надалі вміння читати і писати вдосконалюється, зміцнюються навички, зростає ступінь їх автоматизації. Від того, як організовано це початкове навчання грамоті, у величезній мірі залежать подальші успіхи школи.

Отже, і навчання елементарного читання та письма (навчання грамоті), і розвиток цих умінь має будуватися так, щоб діяльність школярів була викликана мотивами і потребами, близькими і зрозумілими дітям.

Розуміння читаного і того, що діти пишуть, - це теж найважливіша умова успішного навчання грамоті. При листі розуміння, усвідомлення сенсу передує дії, при читанні воно виводиться з дії читання.

Тому навчання грамоті передбачає різноманітні види мовної і мисленнєвої діяльності: живі бесіди, розповіді, спостереження, відгадування загадок, переказ, декламацію, відтворення звукозапису, діаі кінофільм, телепередачу. Ці види робіт сприяють створенню мовних ситуацій, осмислюють процеси читання і письма.

Навичка не може бути сформований без багаторазового повторення дій. Отже, при навчанні грамоті потрібно багато читати і писати. І для читання, і для письма беруться нові тексти: багаторазове перечитування одного і того ж не виправдовується, не відповідає принципу мотивації мовленнєвої діяльності, нерідко призводить до механічного заучування тексту, що читається. Крім того, зміна ситуацій та утримання в повторних діях сприяють зміцненню навички, розвивають здатність перенесення дій.

Вся інформація, якою людина користується в своїй діяльності, закодована, це значить, що кожен одиниці значення відповідає умовний знак, або кодова одиниця. В усному мовленні використовується звуковий код, або наш звуковий мову, в якому значення кожного слова закодовано в певному комплексі звуків мови; на листі використовується інший код - літерний, в якому букви співвіднесені зі звуками першого, усного, звукового коду. Перехід з одного коду на інший називається перекодуванням.

Механізм читання полягає в перекодуванні друкованих (або письмових) знаків та їх комплексів у значеннєві одиниці, в слова; лист ж являє собою процес перекодування смислових одиниць нашої мови в умовні знаки або їх комплекси, які можуть бути написані або надруковані.

Перекодування, про яку сказано вище, є головним предметом методики навчання грамоти, тому методика не може не враховувати особливостей звукової та графічної систем російської мови.

8. Короткий огляд історії методів навчання грамоти

В даний час навчання грамоті в школах здійснюється звуковим аналітико-синтетичним методом. В основі його лежить вивчення звуків живої мови; метод передбачає поділ зв'язного мовлення на пропозиції, пропозицій - на слова, слів - на склади, складів - на звуки (аналіз); поряд з розкладанням пропозицій на слова, слів - на склади, складів - на звуки здійснюється з'єднання звуків у склади, складів в слова і т. д. (синтез). Навчання грамоті цим методом в умовах школи займає 3-3,5 місяці.

У минулому процес навчання грамоті був тривалим і механічним. Найбільш давніми методами навчання грамоті є синтетичні методи - буквослагательний і складової.

Буквослагательний метод прийшов до нас із давньої Греції і Римської імперії і став відомий на Русі з виникненням писемності. Навчання грамоті з цього методу часто тривало до двох років. Спочатку дітей змушували заучувати назви букв, а кожна буква мала свою назву: о - аз, б - буки, в - веди, г - дієслово, д - добро і т. д.

Потім переходили до складання складів і заучування складів в 2-4 букви. Спочатку називалася кожна з букв, що входили до складу складу. Склади заучували так: буки-аз-ба, скажи-аз - ра, мислете-аз-ма і т. д. Таким чином потрібно було завчити близько 500 різних складів. Учневі важко було збагнути, чому, наприклад, з мислете-аз виходить склад ма, а з буки-аз - ба.

Далі йшли вправи в читанні слів по складах з назвою букв кожного складу окремо. Наприклад, слово рама читали так: скажи-аз - ра, мислете-аз - ма, рама. Нарешті, переходили до читання слів «по верхах», тобто без називання букв і складання складів. В якості текстів для читання вживалися тексти різних молитов, моралей, заповідей.

На початку XVIII в. були спрощені назви букв, вони стали називатися так, як і в даний час. Проте значних змін в методику навчання грамоті це не внесло.

Більш пізня різновид цього методу усувала попереднє ваучіваніе назв букв. Учні повторювали за вчителем спочатку дволітерні склади без попереднього знайомства з утворюючими їх буквами - ба, ва, га, заучували їх і вправлялися в злите читанні складів, тобто до зорових сприйняттям букв і складів додавалися слухові і речедвігательние вправи. Для перших вправ давалися окремі слова, що складаються із знайомих складів. В букварях була введена система доступеневого читання слів з трьох, чотирьох, п'яти складів.

Якщо вихідною основою в навчанні грамоті по буквослагательним і складовому методам була буква, то в звукових методах такою основою стає звук.

Існує кілька різновидів звукових методів. У звуковому аналітичному методі до звуку йдуть діленням фрази на слова, слів на склади, складів на звуки, тобто навчання будується аналітичним шляхом. У звуковому синтетичному методі від звуку йдуть до стилю, від складів - до слів, потім до пропозицій. При навчанні грамоті використовується і аналітико-синтетичний метод, коли аналітична і синтетична робота поєднуються.

У 1872 р. з'явилася «Азбука», а в 1875 р. - «Нова Абетка» Л. Н. Толстого. Вони були складені на основі склад-слухового методу, в якому велике значення надавалося слуховим вправам в розкладанні складів на звуки і з'єднанні звуків у склади. Це допомагало учням оволодіти аналізом і синтезом.

Розроблений К. Д. Ушинський метод відомий під назвою методу «листи - читання»: лист, що грунтується на звуковому аналізі слів, передувало читання; читання здійснювалося насамперед синтетичним шляхом, тобто шляхом з'єднання звуків в цілі слова, і слід за листом .

Вивчення звуків і букв К. Д. Ушинський будував не в алфавітному порядку: спочатку дитина вивчав голосні, потім знайомився з приголосними на основі виділення їх зі слова, в якому всі звуки, крім одного, були йому знайомі.

Ознайомившись з першими звуками і буквами, учні писали слова і навіть речення, що складаються з цих букв, наприклад: оси, вуса, у оси вуса. Сенс написаних слів дітям був ясний, і вони їх вільно прочитували. Через 10-15 уроків вводився друкарський шрифт, і далі навчання грамоті велося з використанням двох шрифтів - друкарського і письмового.

К. Д. Ушинський показав, що в навчанні грамоті лист і читання органічно взаємопов'язані, доповнюють один одного і спільно допомагають дітям опановувати грамотою.

К. Д. Ушинський показав, що в процес навчання грамоті необхідно включити аналіз живої мови дітей. Він розробив конкретні методичні прийоми, що дозволяли дітям виконувати звукові аналітико-синтетичні вправи.

Звуковий аналітико-синтетичний метод зробив процес навчання грамоті актом свідомої діяльності учнів.