3.8 Опис реалізації загальних функцій менеджменту.

Функції доцільно класифікувати за ознакою місця у менеджменті, що дозволить підкреслити панівну роль конкретних (часткових) функцій менеджменту і важливу роль загальних (основних) функцій та виділити об’єднувальну функцію. На сучасному етапі розвитку менеджменту до загальних функцій належать планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання. Загальні функції з абстрактного стану трансформуються у конкретний лише в процесі управління певними об’єктами, процесами, елементами виробничо-господарської діяльності. Тобто загальні функції набувають відповідного змісту тоді, коли вони беруть участь у реалізації конкретних функцій менеджменту. Функції планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання можна вважати загальними (основними), оскільки будь-яка інша управлінська діяльність (конкретні функції) буде здійснюватись через послідовне їх застосування, а саме:

-планування процесу, діяльності об’єкта, виробничо-господарської діяльності;

-організування процесу, діяльності об’єкта, виробничо-господарської діяльності;

-мотивування працівників, які здійснюють певні процеси, забезпечують діяльність об’єкта, виробничо-господарську діяльність;

-контролювання процесу, діяльності об’єкта, виробничо-господарської діяльності;

-регулювання процесу, діяльності об’єкта, виробничо-господарської діяльності.

Отже, за ознакою місця у менеджменті можна виділити загальні (основні) функції (планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання), тобто ті, які беруть участь у будь-яких управлінських процесах, і конкретні (часткові), з допомогою яких здійснюються певні управлінські процеси, та об’єднувальну функцію менеджменту (керівництво), яка пронизує усі управлінські процеси в організації. Панівну роль відіграють конкретні функції менеджменту, які реалізуються через основні на засадах керівництва.

Однією з конкретних функцій менеджменту, яку використовуються на ПП «Карапуз Херсон» є організація виробництва продукції рослинництва. Вона реалізується через застосування таких загальних функцій, як планування, організація, мотивація і контроль. Планування асортименту продукції, кола споживачів виконується шляхом вивчення ринку, потреб споживачів маркетинговим відділом. Наступним етапом єорганізацію виробничого процессу головними спеціалістами. Функція мотивації проявляється у заохоченні керівництвом праці робітників у вигляді премій, додаткових виплат, вихідних тощо. Контроль виробництва починається висіву посівного матеріалу і закінчуючи транспортуванням до споживача.

3.9 Опис особливостей комунікаційних процесів, що відбуваються на підприємстві.

В соціальному аспекті на рівні організації комунікація виконує інформаційну, командну, інтеграційну та переконуючу роль. Усередині підприємства первинну роль відіграє ієрархічний розподіл повноважень між працівниками, який формує певні потреби у комунікаціях, спільність і двобічність намірів працівників, особливості правил комунікації.

І група: Перепони, що виникали у процесі власних міжособистісних комунікацій під час проходження виробничої практики:

— конфлікти, породжені перепонами в досягненні цілей спільної трудової діяльності; — конфлікти, породжені перепонами в досягненні особистих цілей (реалізація особистого потенціалу, прагнення до професійного зростання, визнання); — конфлікти, спричинені протидією окремих людей соціальним нормам; — особистісні конфлікти, зумовлені несумісністю індивідуальних психологічних рис.

Ми постійно шукаємо підтверджень своїм поглядам і помічаємо все, що їм суперечить. Отримавши повідомлення, треба бути обережними і не відкидати відразу нову і сумнівну ідею лише тому, що вона так сприймається

ІІ група: Перепони, що виникли у процесі організаційних комунікацій на підприємстві-базі практики:

• ненавмисно, в силу труднощів у міжособових відносинах;

• свідоме перекручення інформації, коли хто-небудь (керівник) не згоден із повідомленням і змінює його своїх інтересах;

• внаслідок фільтрації, передачі інформації з одного рівня на інший тільки тих повідомлень, які його стосуються.

Щоб усунути цей бар'єр, до передавання інформації слід з'ясувати і скоригувати позицію (установку) одержувача, співробітникам необхідно уникати вузькопрофесійного жаргону, набувати культури мовлення.

Комунікації є невід'ємним атрибутом процесу управління. Вони зв'язують окремі елементи організації у єдине ціле, даючи можливість координувати їх дії, аналізувати успіхи та невдачі, виправляти допущені помилки, доручати нові завдання тощо; з'єднують її із зовнішнім середовищем - дозволяють отримувати інформацію про стан ринку та поведінку на ньому суб'єктів господарювання, повідомляти партнерів по бізнесу і споживачів про свої наміри та впливати на їх поведінку. Отже, організаційні комунікації мають відбуватися у різних напрямках - всередину організації і назовні, в межах одного управлінського рівня (горизонтальні) і між рівнями (вертикальні), здійснюватися по діагоналі, якщо у обговорення шляхів усунення проблеми включаються суміжні підрозділи, а також бути вільними від усяких обмежень і відбуватися неформальним чином (через поширення чуток). Кожен із зазначених видів комунікацій переслідує свою задачу і здійснюється за певними правилами чи процедурами, дотримання яких забезпечує їх ефективність.

3.10 Оцінка методів прийняття управлінських рішень в організації.

Крівник та менеджер підприємства-бази практики переважно застосовують метод контрольних запитань. Його сутність полягає у стимулюванні пошуку ідей за допомогою універсальних запитань. На практиці часто використовувався перелік універсальних запитань:

1) яке нове застосування об’єкту можна запропонувати?

2) які модифікації об’єкту можливі, якщо його обертати, скручувати, змінювати функції, колір, форму тощо?

3) що можна на об’єкті збільшити (зменшити): розміри, міцність, кількість елементів тощо?

4) що можна на об’єкті замінити і т.д.?

Але також не менш дієвим є метод пошук альтернативних варіантів.

3.11 Опис та оцінка здійснення функції керівництва в організації.

Стиль керівництва – це звична манера поведінки керівника щодо підлеглих. Основними стилями керівництва є автократичний, демократичний, ліберальний. Але найбільш розповсюдженим є комбінований стиль керівництва.

Таблиця 5