8. Місцеві фінанси як система.

місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих

В більшості підручників виділяють основних сім взаємопов’язаних структурних елементів системи місцевих фінансів:видатки; доходи; способи формування доходів; інститути системи; суб’єкти системи; об’єкти системи; відносини між суб’єкти системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави взагалі . головним елементом системи фінансів місцевих органів влади є видатки. Видатки є точним відображенням функцій і завдань, що покладаються на місцеву владу.Під інститутами в системі місцевих фінансів, з одного боку, слід розуміти сукупність норм права, звичаїв, традицій, культурних зразків.У системі місцевих фінансів з’явилися і розвиваються такі інститути, як самостійний місцевий бюджет, позабюджетні, валютні та цільові фонди, комунальна власність, місцеві податки і збори, комунальний кредит, комунальні позики, фінансові ресурси комунальних підприємств, комунальні платежі, поточні видатки і видатки розвитку, поточний бюджет і бюджет розвитку та ін.Головним суб’єктом місцевих фінансів в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України.Об’єктами системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій та завдань.

9. Фінансова політика місцевих органів влади.

Сукупність держ заходів щодо використання фін відносин для виконання державою своїх функцій уявляє з себе фінансову політику.

Зміст фін політики охоплює цілий комплекс заходів:1) розробку заг концепції фін політики, визнач її осн напрямів, цілей, головних завдань; 2) створ відповідного фін механізму; 3) управління фін д-тю держави та ін суб’єктів економіки.

Проявляється фін політика у: ·фін зак-ві; ·с-мі форм і методів мобілізації фін ресурсів (найважливішими з яких є податки); ·перерозп фін ресурсів між окремими верствами насел-ня, галузями, регіонами;·структурі доходів і видатків бюджетів тощо.

Головна мета фін політики – забез-ня відповідними фін ресур реалізації тої чи ін держ програми екон та соц розвитку.

10.Місцева бюджетна політика - це діяльність щодо управління місцевим бюджетом, спрямована на досягнення цілей державної бюджетної політики та специфічних цілей територіальної громади.

Під місцевими органами управління бюджетом розуміємо сукупність усіх організаційних структур, що здійснюють формування місцевого бюджету. Система місцевих органів управління бюджетом складається з місцевих органів представницької влади Верховна Рада АР Крим і місцеві ради) та місцевих фінансових органів, територіальних органів ДКCУ, ДПC, Державна фінансова інспекція в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Механізм вироблення місцевої бюджетної політики має такі характеристики, як:

1. Механізм вироблення місцевої бюджетної політики слугує для формування місцевої бюджетної політики. Безпосереднім результатом вироблення місцевої бюджетної політики є підготовлений місцевими фінансовими органами місцевий бюджет, завдяки якому реалізуються цілі та завдання місцевої бюджетної політики.

2. Механізм вироблення місцевої бюджетної політики включає складові відповідно до груп завдань, що вирішуються (визначення доходних джерел, формування видаткової частини, міжбюджетний розподіл ресурсів).

3. Механізм вироблення бюджетної політики характеризується управлінськими зв’язками в системі органів управління бюджетом, а саме сталими способами взаємодії між органами управління бюджетом та в межах органу управління бюджетом, існуючими регламентами роботи (в частині, що визначають функції, обсяг відповідальності та терміни виконання робіт), затвердженими процедурами.

4. Функціонування механізму вироблення бюджетної політики визначає набір методів вироблення бюджетної політики, що дозволяється та/або вимагається застосовувати для досягнення цілей місцевої бюджетної політики.

5. Ефективність функціонування механізму вироблення бюджетної політики визначає стан внутрішніх та зовнішніх факторів, серед яких можна визначити кваліфікацію кадрового потенціалу органів управління бюджетом, інструменти, що застосовуються (наприклад способи збирання інформації для аналізу), стабільність бюджетної політики держави взагалі та місцевої бюджетної політики зокрема.

Таким чином, механізм вироблення місцевої бюджетної політики - це інструмент системи місцевих органів управління бюджетом з вироблення місцевої бюджетної політики відповідно до цілей державної бюджетної політики та з урахуванням місцевих інтересів і особливостей, що складається з підсистем, які забезпечують виконання завдань щодо визначення доходних джерел, формування видаткової частини та міжбюджетного розподілу ресурсів територіальних громад, що характеризується управлінськими зв’язками в системі місцевих органів управління бюджетом.

11. Регіональна фіскальна політика ведеться за певними принципами, що відображають її особливості та завдання, найголовнішими з яких є такі:

1. Принцип системності та внутрішньої цілісності: відображає тісні взаємозв’язки у складі фіскальної політики її складових – бюджетної та податкової політики.

2. Принцип територіальної справедливості: базується на раціональному співвідношенні між можливостями щодо сплати податків того чи іншого регіону та рівнем податкового навантаження суб’єктів господарювання у регіоні відповідного територіального рівня – області, адміністративного району, міста, селища, села тощо. Залежно від податкових можливостей регіону визначаються відповідні заходи щодо фінансового забезпечення стійкості місцевих бюджетів.

3. Принцип врахування територіальних, соціально-економічних умов регіону: доповнює попередній принцип, при цьому акцентується увага на необхідності врахування об’єктивних зовнішніх умов та факторів, що впливають на функціонування об’єктів оподаткування, розташованих у даному регіоні;

4. Принцип регіональної рівнонапруженості: передбачає однакові податкові умови для платників податків певного регіону і враховує особливості оподаткування територій пріоритетного розвитку, СЕЗ тощо.

5. Принцип достатності: забезпечує оптимальний рівень співвідношення дохідної та витратної частин місцевих бюджетів, а в контексті сучасної реформи міжбюджетних відносин тісно пов’язаний з принципом фінансової самостійності місцевих бюджетів та принципом збалансованості.

6. Принцип стабільності: передбачає мінімальні зміни бюджетно-податкового законодавства і є одним із основних принципів фінансової діяльності, який на сьогодні практично не виконується.

7. Принцип гнучкості оподаткування: пов’язаний із зміною, в разі необхідності, окремих законів з метою фінансового забезпечення загальнодержавних та регіональних соціально-економічних програм.

8. Принцип регіональної ефективності: досягається шляхом раціонального застосуванням заходів у бюджетно-податковій сфері щодо стимулювання розвитку перспективних та економічно ефективних підприємств та галузей регіону, „податкового” оздоровлення навколишнього природного середовища та ін. Будь-які рішення у бюджетній сфері повинні прийматися на основі чітких, науково-обґрунтованих результатів і передбачати наслідки реалізації запланованих бюджетних заходів, що допоможе уникнути частих, нерідко непередбачуваних змін у бюджетно-податковій політиці і створить сприятливі умови для регіонального розвитку економіки.

12.. Державна регіональна фін. політика – це складова державної регіональної економічної політики.

Держ. регіональна фінансова політика - це сис­тема заходів, що здійсн-ся центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу й використання фінансових ресурсів у регіонах та в інших ад­мін.-територіальних одиницях.

Головним елементом у системі заходів державної ре­гіональної фінансової політики є систематичне надання центральною владою допомоги владним органам тих те­риторій, котрі не мають достатніх ресурсів для виконання по­кладених на них функцій.

Цілі держ. регіон. фін. Політики

1.Зближення рівнів соц.-екон.розвитку окремих регіонів.

2.надання фін.допомоги територіям, які не мають достатніх ресурсів для виконання покладених на них ф-цій і обов’язків.

3.Подолання відставання в розвитку соц.-культ.сфери та соц.інфраструктури в малих містах, селах та селищах.

4.Зменшення і подолання диспропорцій територ. розміщення виробн-х потужностей.

5.Реструктуризація екон. та соц. сфери депресивних територій.

6.Створення умов для ефективного й раціонального використання природних і ресурсних можливостей тер-рій.

7.Створення умов для розвитку міжкомунального та міжрегіонального співробітництва як фактора підвищення ділової активності в країні.\

Основні завдання держ. регіональної фін політики (ДРФП).

1.Створ. правової бази для реалізації цілей ДРФП. У законодавч. порядку слід встановити: обов’язком центр. влади є забезп. єдиних стандартів якості життя на всій тер. країни.

2.Вищими органами центр. влади має бути встановлено перелік регіонів і тер.,які потребують фін. підтримки центр. влади.

3.Використ. нагромадженого у багатьох країнах досвіду організаційних механізмів досягнення цілей ДРФП. Серед них: територіальне планування, програми соц.-екон.розвитку регіонів, надання тер-м особл. економ. статусу (вільних, спец., офшорних, торгових зон, зон прикордонного спів роб-ва), орг-ція міжкомун. і міжрегіон. горизонт. об’єднань, підгот. кадрів для місц. влади.

4.Запровадж. і використ. арсеналу фін. інструментів досягнення цілей ДРФП. Це спец.бюджетні режими для місц.влади, преференції, кредити, подат. пільги і повне звільнення від оподатк. під-в, які сприяють розширенню зайнятості в депресивних регіонах, зменш. % ставок за позиками, зниження оренд.плати за корист. приміщ. та зем.ділянками, надання зем.ділянок під нове буд-во безкоштовно. Також створення сприятл. умов для розвитку дрібного бізнесу\

Ухвалення у 2001 році Концепції державної регіональної політики стало важливим етапом удосконалення державного регулювання розвитку регіонів та посилення регіоналізації управління згідно з положеннями Європейської Хартії про місцеве самоврядування, що була прийнята у 1985 р. у Страсбурзі. Відповідно до її положень метою державної регіональної політики є створення умов для динамічного і збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня та якості життя населення, додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу регіонів, підвищення дієвості управлінських рішень, удосконалення роботи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.