49. Структура житлово-комунального господарства.

Житлово-комунальне господарство — галузь, а вірніше, сукупність галузей, що забезпечують життя і роботу населення країни в нормальних умовах, а також постачання підприємств галузей народного господарства необхідними ресурсами води, газу, тепла й електроенергії.

1. Санітарно-технічні підприємства  — водопостачання та водовідведення, житлово-експлуатаційні підприємства, підприємства з прибирання територій населених місць та санітарної очистки домоволодінь, пральні, лазні, купальні-плавальні споруди;

2. Транспортні підприємства — міський громадський пасажирський транспорт (метрополітен, трамвай, тролейбус, фунікулер, канатні дороги, автобуси, таксі), водний транспорт місцевого призначення;

3. Енергетичні підприємства — електричні, газові та теплофікаційні розподільні мережі, опалювальні котельні, ТЕЦ і електростанції, газові заводи, які обслуговують населені пункти.

50. Напрямки реформування житлово-комунального господарства України:

1. Приведення тарифів на житлово-комунальні послуги до економічно обгрунтованого рівня.

2. Запровадити в цілому по Україні нову форму управління житлом – об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

3.Визначення пріоритетних напрямків залучення інвестицій у житлово-комунальну галузь та запровадження механізмів, що стимулюють залучення коштів приватних інвесторів на проекти в сфері енергозбереження.

4. Розгорнути загальнодержавну кампанію щодо обговорення з громадськістю ключових питань, пов’язаних з реформуванням ЖКГ, передбачивши роз’яснення наслідків збереження поточної ситуації з тарифоутворенням як серед органів місцевого самоврядування, так і населення.

5. Ввести пеню та інші засоби впливу за несплату житлово-комунальних послуг, вдосконалити систему пільг, замінивши їх адресною грошовою допомогою. Вдосконалити систему субсидій на послуги житлово-комунального господарства.

6. Прийняти новий Житловий кодекс, відповідно до реалій сьогоднішнього життя, привести у відповідність всі нормативні акти, які діють в галузі і не узгоджені між собою.

7. Після приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня посилити економічну відповідальність житлово-комунальних підприємств за якість послуг.

51..Комунальний кредит та його форми.

Комунальний кредит є системою відносин між 2 юри особами з поворотної, платної та стровокової передачі фін ресурсін, одна і яких - орган місц самоврядування.

Його не слід ототожнювати з державним кредитом. Суб'єктом відносин щодо поворотом», платного і строкового запозичення фінансових ресурсів у системі державного кредиту є держава

Основні форми комунального кредиту

Комунальний кредит є системою відносин між 2 юри особами з поворотної, платної та стровокової передачі фін ресурсін, одна і яких - орган місц самоврядування.

Осн. форми комун. кредиту:

1)Облігаційні позики; 2)Безоблігац. позики; 3)Комун. банківський кредит; 4)Комерц. комун. банківський кредит; 5)Комун. кредит держ. банків; 6)Взаємний комун. кредит та ін.

52. 53 Основні концепції організації внутрішніх міжуря­дових фінансових відносин:

1) Бюджетний (фінансовий, фіскальний) федера­лізм - це форма організації внутрішніх міжурядових фінансо­вих відносин, яка має кілька ознак:

• чітке розмежування видатків різних рівнів влади і на­ділення цих владних рівнів фіскальними повноваженнями самостійно формувати власну доходну базу;

• побудова внутрішніх міжурядових фінансових відносин на основі договірно-правових форм їхньої організації;

• організація відносин за активної ролі у визначенні їх­ньої моделі не тільки центральної влади, а й регіональної та місцевої через механізм їхніх консультацій і переговорів.

Основні групи моделей бюджетного федералізму:

• децентралізовані: характеризуються значною фіскальною автономією регіональних і місцевих влад, слаб­кістю зв'язків між різними рівнями влади, порівняно обмеженим співробітництвом. Центральна влада фактично не займається проблемами фінансового вирівнювання, мало уваги звертає на фіскальні дисбаланси в розвитку окремих територій. Таким чином, місцева влада при такій моделі має покладатися передусім на власні сили. Подібна модель бюджетного федералізму характерна для СІЛА;

• кооперативні: характеризуються тісною співпрацею різних рівнів влади, активною політикою центральної влади з подолання фіскальних дисбалансів на різних рівнях управління та фінансового вирівнювання. Центральна влада активно турбується про забезпечен­ня єдиних стандартів громадських послуг у межах усі­єї території країни. Кооперативні моделі бюджетного федералізму характерні для більшості федеративних європейських держав, зокрема для ФРН, Австрії.

2. Бюджетний унітаризм - це така форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, основні принципи організації яких визначаються центральною владою. Місцевій та регіональній владі при цьому, як правило, відводиться досить пасивна роль. У рамках бюджетного унітаризму центральна влада здійснює активну політику забезпечення єдиних стандартів громадських послуг по всій території країни, вирівнює фіскальні дисбаланси.

3. Концепція субсидарності. Основні принципи по­будови внутрішніх міжурядових фінансових відносин, які випливають із цієї концепції:

• влада більш високого рівня, зокрема державна, може втручатися у фінансові справи влади нижчого рівня лише тою мірою, в якій друга продемонструвала і довела свою нездатність вирішувати проблеми;

• субсидарність (субсидіум) означає допомогу. Цей принцип вказує на обов'язок вищої (державної) влади надавати фінансову допомогу органам влади місцевого рівня. Причому така допомога має сприяти фінансовій автономії місцевої влади та розширенню її повноважень, а не повному підпорядкуванню місцевої влади центральній владі;

• розподіл повноважень між різними рівнями влади в усіх сферах, включаючи фінансову;

• принцип співробітництва (партнерства) різних рівнів влади.