55. Вибір джерела світла для енергоефективного освітлення.

Вибір джерела світла для освітлювальних установок

При виборі та порівнянні джерел світла користуються наступними параметрами: номінальна напруга живлення U, B(вольт), електрична потужність лампи Р, Вт (ват), світловий потік Ф, лм (люмен); мінімальна сила світла І, кд (кандела); світлова віддача Н= Ф/Р, лм/Вт (люмен/ват), тобто відношення світлового потоку лампи до її електричної потужності; термін служби та спектральний склад світла.

Задача при виборі джерела світла - визначити їх потужність для забезпечення нормованої освітленості. У результаті розрахунку знаходять світловий потік джерела світла, встановлюваного у світильнику. По цьому потоку вибирають стандартну лампу. Відхилення світлового потоку обраної лампи від розрахункового значення припускається в межах -10 ... + 20 %. Якщо розбіжність більше, те необхідно змінити число світильників, їхнє розміщення, тип і виконати перерахунок, щоб ця розбіжність вкладалася в зазначені допустимі межі. Так проводять прямий розрахунок освітлювальної установки. При проектуванні роблять перевірочний розрахунок, ціль якого - визначити фактичну освітленість у розрахункових точках робочих поверхонь по світильниках відомих типів і світлових потоків встановлених у них ламп. Розрахунки обох видів виконують на основі тих самих методів.

У практиці світлотехнічних розрахунків найбільше широко застосовують точковий метод, метод коефіцієнта використання світлового потоку і метод питомої потужності.

Точковий метод. Використовують для розрахунку нерівномірного освітлення: загального локалізованого, місцевого, похилих поверхонь, зовнішнього. Необхідний світловий потік освітлювальної установки визначають виходячи з умови, що в будь-якій точці що освітлюється поверхні освітленість повинна бути не менше нормованої, навіть наприкінці терміна служби джерела світла.

Освітленість у контрольній точці робочої поверхні розраховують по формулі :

де - фактичний світловий потік лампи, лм;

- коефіцієнт додатковий освітленості [2, 9];

- коефіцієнт запасу [ 2, 91];

- сумарна умовна освітленість розрахункової точки, створювана світильниками, у кожному з яких встановлена умовна лампа зі світловим потоком 1000 лм, лк.

Метод коефіцієнта використання світлового потоку.Метод застосовують для знаходження рівномірного освітлення. Для розрахунку локалізованого освітлення, освітлення похилих і вертикальних поверхонь використовувати його не можна через велику похибку одержуваних результатів.

Основна розрахункова формула:

де - світловий потік лампи, встановленої у світильнику, лм;

- число світильників , що освітлюють поверхню;

- коефіцієнт використання світлового потоку;

- коефіцієнт мінімальної освітленості;

- площа освітлюється поверхні,

- коефіцієнт запасу.

Метод питомої потужності.астосовують для розрахунку потужності освітлювальних установок при загальному рівномірному освітленні горизонтальних поверхонь. Під питомою потужністю розуміють відношення сумарної потужності джерел світла до площі що освітлюється.Цей спосіб розроблений на основі методу коефіцієнта використання світлового потоку, дає більш просте вирішення задачі, але і менше точне. У його основі лежить формула:

де - потужність лампи, Вт;

- питома потужність, Вт/м2;

- площа приміщення, м ;

- число ламп в освітлювальній установці.