- •Предмет макроекономіки. Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія.
- •Методи макроекономіки. Об’єкти макроекономіки. Типи економічних систем.
- •Функції макроекономіки. Нормативна та позитивна макроекономіка.
- •Основні макроекономічні показники: національний обсяг виробництва, загальний рівень цін, процентна ставка. Зайнятість.
- •Методи обчислення валового національного продукту.
- •Система національних рахунків: ввп, чнп, національний дохід, особистий дохід, дохід кінцевого використання.
- •Номінальний та реальний внп. Дефлятор.
- •Особливості обчислення макроекономічних показників. Кінцевий товар. Подвійний рахунок.
- •Зайнятість, як економічна проблема і економічна категорія. Види безробіття.
- •Ринок робочої сили. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості.
- •Економічні та соціальні втрати від безробіття. Закон Оукена.
- •Взаємозв’зок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.
- •Сукупний попит. Структура сукупного попиту. Споживчий попит.
- •Фактори, що впливають на споживчий попит.
- •Цінові та нецінові фактори, що впливають на сукупний попит.
- •Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що впливають на сукупну пропозицію.
- •Крива сукупної пропозиції по Кейнсу. Побудова графіків.
- •Інвестиційний попит. Фактори, що впливають на інвестиційний попит.
- •Інвестиційний мультиплікатор.
- •Природа і специфіка циклічності економічної динаміки. Цикли і кризи.
- •Цикли та кризи
- •Основні характеристики депресії та буму.
- •Класифікація основних макроекономічних змінних відповідно до їхніх циклічних властивостей.
- •Антикризова (кон’юктурна) політика держави.
- •Фіскальна політика. Дискреційна фіскальна політика і фіскальна політика автоматичних стабілізаторів.
- •Мультиплікатор фіскальної політики.
- •Основні джерела доходів держави.
- •Податки. Основні функції податків.
- •Джерело і об’єкт оподаткування.
- •Одаткова ставка. Класифікація податків за ознакою співвідношення між ставкою податку і доходом.
- •Крива Лаффера.
- •Державні видатки. Структура державних видатків за економічною класифікацією.
- •Структура державних видатків за функціональною класифікацією.
- •Державний бюджет. Стан держбюджету. Дефіцит держбюджету.
- •Державний борг. Економічні та соціальні наслідки державного боргу.
- •Грошова система. Грошовий обіг. Закони грошового обігу.
- •Елементи грошової системи. Еволюція грошей.
- •Пропозиція грошей. Грошові агрегати.
- •Депозитний мультиплікатор. Норма обов’язкових банківських резервів.
- •Попит на гроші: а) для операцій; б) з боку активів.
- •Грошово-кредитна політика держави. Роль Центрального банку.
- •Основні інструменти грошово-кредитної політики.
- •Інфляція: причини, типи (відкрита, закрита) та форми проявлення (інфляція попиту, інфляція пропозиції).
- •Інфляція та перерозподіл національного доходу.
- •Показники інфляції.
- •Крива Лаффера для інфляційного податку.
- •Соціально-економічні наслідки інфляції.
- •Антиінфляційна політика держави.
- •Світове господарство і національна економіка. Форми міжнародних економічних відносин.
- •Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура, особливості.
- •Платіжний баланс. Торговий дефіцит.
- •Валютна система. Конвертованість валюти. Валютний курс: фактори, які впливають на його зміну. Міжнародна валютна система.
- •Міграція робочої сили. Причини і основні напрямки міжнародної трудової мінрації.
- •Економічна динаміка: економічне зростання та його типи.
- •Крива виробничих можливостей. Типи економічного зростання.
- •Фактори економічного зростання.
- •Споживання і заощадження. Графік розподілу доходу.
- •Парадокс заощадження.
- •Банківська система України. Роль комерційних банків.
- •Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.
- •Грошова реформа в Україні.
Методи обчислення валового національного продукту.
Валовий національний продукт (ВНП) (ВВП) — сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств. Він характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, кінцеві результати економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва; позбавлений повторного рахунку, а отже, дає змогу зіставити обсяг перенесеної та новоствореної вартості у складі річного продукту.
Методи розрахунку ВНП
ВНП = ВВП + Сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону або переданих за кордон (до таких першим доходах зазвичай відносять оплату праці, доходи від власності у вигляді дивідендів)
Існують 3 способи вимірювання ВНП (ВВП):
1. За витратами (метод кінцевого використання).
2. За доданою вартістю (виробничий метод).
3. За доходами (розподільчий метод).
При розрахунку ВНП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, що використовують ВНП (домогосподарств, фірм, держави та іноземців). Фактично мова йде про сукупний попит на вироблений ВНП.
Сумарні витрати можна розкласти на декілька компонентів:
ВНП = Y = C + I + G + NX,
де C - особисті споживчі витрати, які включають витрати домогосподарств на товари тривалого користування і поточного споживання, на послуги (крім витрат на покупку житла).
I - валові приватні внутрішні інвестиції. Включають виробничі капіталовкладення (інвестиції в основні виробничі фонди), інвестиції в житлове будівництво та інвестиції в запаси (ТМЦ). Інвестиції розуміються як додавання до фізичного запасу капіталу. Придбання фінансових паперів (акцій, облігацій) не є інвестиціями. Термін «внутрішні інвестиції» означає, що це інвестиції, вироблені жителями даної країни (у т.ч. витрати на імпортні товари). Термін «приватні» інвестиції означає, що вони не включають державні інвестиції. Термін «валові» означає, що з інвестицій не віднімається амортизація: Валові інвестиції = Чисті інвестиції + Амортизація. Зростання запасів враховується зі знаком «+», а зменшення зі знаком мінус.
G - державні закупівлі товарів і послуг (будівництво та утримання шкіл, доріг, армії, витрати на національну оборону, зарплату державних службовців і т.д.). Сюди не входять трансфертні платежі. Державні трансферти - це виплати, не пов'язані з рухом товарів і послуг. Вони перерозподіляють доходи держави через допомогу, пенсії, виплати по соціальному страхуванню.
NX - чистий експорт. Він дорівнює різниці вартісних обсягів експорту та імпорту. Якщо країна експортує більше, ніж імпортує, то на світовому ринку вона виступає «нетто-експортером», а ВНП перевищує обсяг внутрішніх витрат. Якщо ж імпортує більше, то є «нетто-імпортером», величина чистого експорту є негативною. Сума витрат перевищує обсяг виробництва.
Дане рівняння ВНП називають основною макроекономічною тотожністю або тотожністю національних рахунків.
При підрахунку ВНП виробничим методом підсумовується вартість, додана на кожній стадії виробництва кінцевого продукту. Додана вартість (ДВ) - це різниця між вартістю продукції, виробленої фірмою, і вартістю проміжних продуктів, придбаних фірмою.
Величина ВНП у цьому випадку представляє собою суму доданої вартості всіх фірм виробників. Цей метод дозволяє врахувати внесок різних фірм і галузей у створення ВНП. ВНП = Σ Додана вартість + Непрямі податки - Державні субсидії. Для економіки в цілому сума всій ДС повинна дорівнювати вартості кінцевих товарів і послуг. При розрахунку ВНП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів (зарплата, рента,%), а також 2 компонента, що не є доходами: амортизаційні відрахування і чисті непрямі податки на бізнес (податки мінус субсидії).
Існує зв'язок між показниками ВНП і ВВП:
ВНП = ВВП + чисті факторні доходи з-за кордону.
Чисті факторні доходи з-за кордону - це різниця між доходами, отриманими громадянами даної країни за кордоном, і доходами іноземців, отриманими на території даної країни. Якщо ВНП перевищує ВВП, значить, жителі даної країни отримують за кордоном більше, ніж іноземці заробляють в даній країні. За способом отримання доходу в складі ВНП виділяють наступні види факторних доходів:
- компенсації за працю працюючих за наймом (зарплата, премії);
- доходи власників;
- рентні доходи;
- прибуток корпорацій (що залишається після оплати праці та% за кредит; в ній виділяють дивіденди акціонерів, нерозподілений прибуток і податок на прибуток);
- чистий% (різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, отриманими фірмами від ін секторів - домогосподарств та держави).
З трьох методів частіше використовуються виробничий і метод кінцевого використання.