- •Предмет макроекономіки. Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія.
- •Методи макроекономіки. Об’єкти макроекономіки. Типи економічних систем.
- •Функції макроекономіки. Нормативна та позитивна макроекономіка.
- •Основні макроекономічні показники: національний обсяг виробництва, загальний рівень цін, процентна ставка. Зайнятість.
- •Методи обчислення валового національного продукту.
- •Система національних рахунків: ввп, чнп, національний дохід, особистий дохід, дохід кінцевого використання.
- •Номінальний та реальний внп. Дефлятор.
- •Особливості обчислення макроекономічних показників. Кінцевий товар. Подвійний рахунок.
- •Зайнятість, як економічна проблема і економічна категорія. Види безробіття.
- •Ринок робочої сили. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості.
- •Економічні та соціальні втрати від безробіття. Закон Оукена.
- •Взаємозв’зок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.
- •Сукупний попит. Структура сукупного попиту. Споживчий попит.
- •Фактори, що впливають на споживчий попит.
- •Цінові та нецінові фактори, що впливають на сукупний попит.
- •Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що впливають на сукупну пропозицію.
- •Крива сукупної пропозиції по Кейнсу. Побудова графіків.
- •Інвестиційний попит. Фактори, що впливають на інвестиційний попит.
- •Інвестиційний мультиплікатор.
- •Природа і специфіка циклічності економічної динаміки. Цикли і кризи.
- •Цикли та кризи
- •Основні характеристики депресії та буму.
- •Класифікація основних макроекономічних змінних відповідно до їхніх циклічних властивостей.
- •Антикризова (кон’юктурна) політика держави.
- •Фіскальна політика. Дискреційна фіскальна політика і фіскальна політика автоматичних стабілізаторів.
- •Мультиплікатор фіскальної політики.
- •Основні джерела доходів держави.
- •Податки. Основні функції податків.
- •Джерело і об’єкт оподаткування.
- •Одаткова ставка. Класифікація податків за ознакою співвідношення між ставкою податку і доходом.
- •Крива Лаффера.
- •Державні видатки. Структура державних видатків за економічною класифікацією.
- •Структура державних видатків за функціональною класифікацією.
- •Державний бюджет. Стан держбюджету. Дефіцит держбюджету.
- •Державний борг. Економічні та соціальні наслідки державного боргу.
- •Грошова система. Грошовий обіг. Закони грошового обігу.
- •Елементи грошової системи. Еволюція грошей.
- •Пропозиція грошей. Грошові агрегати.
- •Депозитний мультиплікатор. Норма обов’язкових банківських резервів.
- •Попит на гроші: а) для операцій; б) з боку активів.
- •Грошово-кредитна політика держави. Роль Центрального банку.
- •Основні інструменти грошово-кредитної політики.
- •Інфляція: причини, типи (відкрита, закрита) та форми проявлення (інфляція попиту, інфляція пропозиції).
- •Інфляція та перерозподіл національного доходу.
- •Показники інфляції.
- •Крива Лаффера для інфляційного податку.
- •Соціально-економічні наслідки інфляції.
- •Антиінфляційна політика держави.
- •Світове господарство і національна економіка. Форми міжнародних економічних відносин.
- •Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура, особливості.
- •Платіжний баланс. Торговий дефіцит.
- •Валютна система. Конвертованість валюти. Валютний курс: фактори, які впливають на його зміну. Міжнародна валютна система.
- •Міграція робочої сили. Причини і основні напрямки міжнародної трудової мінрації.
- •Економічна динаміка: економічне зростання та його типи.
- •Крива виробничих можливостей. Типи економічного зростання.
- •Фактори економічного зростання.
- •Споживання і заощадження. Графік розподілу доходу.
- •Парадокс заощадження.
- •Банківська система України. Роль комерційних банків.
- •Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.
- •Грошова реформа в Україні.
Фактори економічного зростання.
Економі́чне зроста́ння — зміна результатів функціонування економіки. Розрізняють екстенсивне й інтенсивне економічне зростання. Екстенсивний тип зростання, здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів. Інтенсивний тип — це такий, який здійснюється шляхом ефективнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва.
Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи:
фактори пропозиції;
фактори попиту;
фактори розподілу.
Фактори пропозиції включають:
кількість і якість природних ресурсів;
кількість і якість трудових ресурсів;
обсяг основного капіталу (основні фонди);
Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Але слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання по суті, для чого важливим є два наступних фактори.
Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує збільшення рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.
Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.
Зауважимо, що фактори пропозиції і попиту взаємопов'язані. Наприклад, безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, зменшує витрати на дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть стати головною причиною безробіття.
Споживання і заощадження. Графік розподілу доходу.
Заоща́дження — грошові вклади фізичних осіб, населення в ощадні банки з метою отримання процентів.
Заощадження населення — сума грошового доходу, яка не використовується на поточне споживання і призначається для задоволення потреб у майбутньому. Є елементом особистої власності населення і надається банкам у вигляді кредиту, який є джерелом інвестицій. Основним заошадником в економіці є домогосподарства, які заощаджують певний відсоток використовуваного доходу. Заощадження домогосподарств називають особистими заощадженнями.
Споживання - це процес, при якому товари або послуги використовуються споживачами для задоволення власних потреб та бажань. Споживання вимірюється, виходячи з вартості товарів та послуг, використаних повністю або частково за певний період часу, чи з вартості товарів та послуг, куплених або придбаних будь-яким іншим шляхом для цілей споживання.
Парадокс заощадження.
Парадокс заощаджень (англ. paradox of thrift, англ. paradox of saving, рос. парадокс сбережений) — парадокс в економічній науці описаний американськими економістами Воділом Кетчінгсом (англ. Waddill Catchings) і Вільямом Фостером (англ. William Trufant Foster)[1] та досліджений, зокрема Джоном Мейнардом Кейнсом[Джерело?] та Фрідріхом фон Гайєком[2]. Парадокс формулюється таким чином[Джерело?]: якщо під час рецесії всі почнуть заощаджувати, то сукупний попит зменшиться, що потягне за собою зменшення зарплат і, як наслідок, зменшення заощаджень. Тобто, можна стверджувати, що коли всі заощаджують, це призводить до зменшення сукупного попиту, та призводить до сповільнення економічного зростання.