42. Інфляція: причини, типи (відкрита, закрита) та форми проявлення (інфляція попиту, інфляція пропозиції).

Інфляція — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.[1][2]. Інфляція є основною проблемою в багатьох країнах, що розвиваються. Вона не обійшла й республіки колишнього Радянського Союзу (в тому числі й Україну), які стали на шлях створення ринкових економічних відносин.

ІНФЛЯЦІЯ ВІДКРИТА [ИНФЛЯЦИЯ ОТКРЫТАЯ] - інфляція за рахунок підвищення цін на споживчі товари і виробничі ресурси.

Інфляція попиту пов’язана з дією монетарних факторів, насам-перед — з надлишковою емісією грошей, яка призводить до переви-щення попиту над існуючою пропозицією товарів та послуг. Інфляція попиту, як правило, виникає в умовах повної зайнятості та повної за-вантаженості виробничих потужностей. За таких умов зростання по-питу не супроводжується еластичним розширенням пропозиції, тому ціни зростають.

Причини інфляції попиту:

- Немонетарні: розширення державних замовлень: військових та соціальних; зростання попиту на засоби виробництва в умовах майже повної завантаженості виробничих потужностей; зрос-тання доходів населення в результаті узгодження дій профспі-лок; зміни в асортименті структури сукупного попиту ( AD ) призводять до зростання загального рівня цін, бо на нові товари вони вищі, ніж на традиційні.

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

– Монетарні: зростання номінальних касових залишків, яке зу-мовлене: зростанням грошової бази; вилученням грошей із сектора майна; використання фінансових активів і боргових зобов’язань як платіжних засобів.

Інфляція пропозиції (витрат) має два основних джерела:

– зростання цін на енергію та сировину;

– зростання номінальної заробітної плати.

Інфляція, зумовлена непередбачуваним зростанням цін на енер-гію та сировину, спостерігалася в періоди світових сировинних та енергетичних криз. У 1973–1974 та 1979–1980 рр. суттєве зростання цін на нафту для країн-імпортерів зумовило зростання цін на енер-гію, що призвело до подорожчання виробництва та транспортування всієї продукції в економіці.

43. Інфляція та перерозподіл національного доходу.

Інфляція — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.[1][2]. Інфляція є основною проблемою в багатьох країнах, що розвиваються. Вона не обійшла й республіки колишнього Радянського Союзу (в тому числі й Україну), які стали на шлях створення ринкових економічних відносин.

На стадії виробництва розподіл національного доходу проявляється в тому, що створюється необхідний і додатковий продукт. На стадії розподілу необхідний і додатковий продукт розпадається на первинні доходи – це доходи які підкреслюють, що суб’єкти, які їх одержують беруть безпосередню участь у створенні національного доходу. На стадії обліку відбувається утворення вторинних доходів – це пенсії, стипендії, допомоги різного виду. На стадії споживання розподіл національного доходу відбувається між споживачами благ та послуг.

Перерозподіл національного доходу відбувається офіційними і не офіційними командами.

Національний дохід утворює два фонди:

- фонд споживання;

- фонд нагромадження.

Фонд споживання – це частина національного доходу, яку в вигляді особистих доходів громадян використовують для задоволення їх споживчих потреб.

Фонд нагромадження – це частина національног

о доходу, яка у вигляді капіталовкладень використовується для розширення виробництва.

Нагромадження поділяють на виробничу і невиробничу.

Виробнича – використовується для будівництва підприємств та купівлю засобів праці.

Невиробнича – використовується для будівництва житлових будинків, закладів освіти, охорони здоров’я, культури.