55. Юридичний аналіз складу злочину «Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності» (ст.372 кку)

Суспільна небезпечність цього злочину полягає у тому, що службові особи, які уповноважені законом на такі дії, як притягнення до кримінальної відповідальності, використовують ці повноваження щодо особи, яка не вчиняла злочину, чим грубо порушують права і свободи цієї особи, породжують у неї та інших осіб відчуття соціальної і правової незахищеності, підривають віру у справедливість і законність правосуддя. За своєю юридичною природою цей злочин є спеціальним видом зловживання владою або службовим становищем.

Об'єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення доведеності вини і гарантій захищеності прав особи від незаконного обвинувачення.

Об'єктивна сторона злочину полягає у притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності.

Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Підстави і порядок притягнення до кримінальної відповідальності регламентуються кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством. Для притягнення особи до кримінальної відповідальності необхідні дві підстави: кримінально-правова - вчинення суб'єктом діяння, яке містить склад злочину, і кримінально-процесуальна - наявність достатніх доказів, які вказують на вчинення цього діяння саме цією особою. Тож, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності полягає у тому, що використовуючи свої владні повноваження, слідчий, прокурор чи інша уповноважена на те законом особа виносить вмотивовану постанову про притягнення особи як обвинуваченого і пред'являє їй обвинувачення, завідомо знаючи, що ця особа не вчиняла злочину, в якому її обвинувачують. Об'єктивна сторона цього злочину має місце не тільки тоді, коли особа взагалі не вчиняла злочину, але й тоді, коли цією особою вчинено інший злочин, а не той, за вчинення якого її притягають до кримінальної відповідальності.

Злочин є закінченим з моменту оголошення (пред'явлення) потерпілому постанови про притягнення як обвинуваченого.

Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути тільки слідчий, прокурор чи інша особа, уповноважена законом притягувати до кримінальної відповідальності.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому умислом винного охоплюється те, що насправді відсутні докази, які вказують на вчинення даного злочину саме цією особою, або взагалі відсутня подія злочину, за який особа притягується до кримінальної відповідальності. Склад цього злочину утворює також і притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, якого вона завідомо не вчинювала, у разі, коли вчинення нею інших злочинів доведено сукупністю необхідних і достатніх доказів. Мотиви злочину значення для його кваліфікації не мають. Особа, яка притягнула до кримінальної відповідальності невинного через неправильну оцінку зібраних доказів, несе дисциплінарну відповідальність.

Кваліфікованими видами злочину є вчинення його у поєднанні з:

1) обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину;

2) штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією (ч. 2 ст. 372) (під штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією слід розуміти підроблення документів, що є доказами в кримінальній справі, підміну або знищення речових доказів тощо).