43. Проаналізуйте колективізацію в Україні та її наслідки. Голодомор 1932 – 1933 р.

Суцільна колективізація в Україні розпочалась наприкінці 1929 р. Причини колективізації:

• економічні – проведення індустріалізації потребувало великої кількості коштів на закупівлю устаткування, побудову підприємств. Оскільки селянин-власник не хотів продавати державі свою продукцію за безцінь, влада привласнила її, вдавшись до колективізації.

• політичні – з погляду марксизму селянин був дрібним власником , а, отже, ворогом пролетарської влади. Треба було перетворити селянина на найманого робітника, вилучивши у нього землю.

Мета колективізації:

- створення колективних господарств з максимальним рівнем усуспільнення: артілей і комун. Це дало змогу правлячій партії безконтрольно розпоряджуватися ресурсами села. Водночас провадилося розкуркулення – вилучення майна у тих селян, яких влада вважала багатими. Чітко визначити, хто такі куркулі, влада не бажала. Якщо селянин не мав майна, але виступав проти колективізації, його оголошували “підкуркульником” і теж переслідували. Якщо в країні було 2-3% дійсно багатих селян, то репресовано було до 15% . “Куркулів” поділили на три категорії: 1)учасники антирадянських виступів, яких страчували або висилали до Сибіру чи на північ; 2)ті, що чинили “пасивний опір” (їх висилали за межі республіки проживання); 3)ті, що висловлювались проти колективізації (їх висилали за межі району). Наслідки колективізації: 1)занепад с/г, подоланий тільки в 50 роки; 2)відновлення “воєнного комунізму” на селі. Ринок зникав, гроші втрачали купівельну спроможність,; 3)на кінець 1932 року в УРСР було колективізовано майже 70% селянських господарств, які обробляли понад 80% посівних площ, ліквідовано 200 тис індивідуальних селянських господарств; 4)потрапили під розкуркулення понад 1млн українських селян, з яких 850 тисяч вислані на північ, де багато з них загинули; 5)скорочення поголів’я худоби (вирізано до 80%); 6)в українського селянина було винищено почуття власника. Тим часом кількість колгоспів, які створювалися переважно примусово, зростала – було завершено процес “розселювання ”. утворився клас селян-колгоспників. Офіційно колективізація була завершена в 1940 році. Найстрашніший наслідок — штучно влаштований голод 1932-1933 років.

Справжнім лихом для українців стала сталінська колективізація. Вона мала виключно негативні наслідки в історії укр народу, прирекла село на зубожіння та вмирання. Велика кількість селян було “розкуркулено” чи загинуло в роки голодомору або концтаборах та висилках. Наслідки руйнівної колективізації дають взнаки і сьогодні.

Голодомор 1932-33 років був другим радянським голодомором. Він був викликаний анти селянською політикою влади, негативні наслідки якої були посилені посухою. Все почалося з форсованої колективізації, яка зустріла опір переважної кількості селянства України. Щоб зламати цей опір, за постановою пленума ЦК ВКП(б) “Про заходи у справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації” в Україні було розкуркулено майже 200 тис. сел. господарств.

Передбачалося, що все це полегшить хід хлібозаготовлень, і підведе матеріальну базу під новостворені колгоспи. Але бажаних наслідків розкуркулення не дало. По-перше, врожай 1932 г був менший, ніж врожай попередніх років, а по-друге , селянство не бажало безкоштовно віддавати державі свої кошти. Для контролю за виконанням хлібозаготовчого плану до України була відправлена комісія на чолі з Молотовим. В тих районах де не виконувався план – підвіз будь-яких товарів заборонявся. Одночасно у селян йшло вилучення всіх продовольчих запасів. У селян партійні уповноважені відбирали все: зерно, картоплю, сало. Навіть те, що було придбано у місті чи в сусідньому селі, конфісковувалося на станціях чи потягах. Загальна кількість хлібу, вилученого державою з урожаю 1932 року складала 26 млн. пудів, фактично це була дія спрямована на повільне фізичне винищення селянства.

Устрашні роки голодомору (1932-33) в Україні за різними даними від 5 до7 млн. чол.. міжнародна наукова конференція дійшла висновку , що к-сть померлих складає 9 млн. чол.. насильницька колективізація і голодомор призвели до руйнування продуктивних сил на селі, що спричинило велику кризу в с/г і змусило до певної міри змінити політику уряду переходити від примусу та репресій до скасування продрозкладки, встановлення твердих плані хлібозаготовлень, часткового відновлення ринкових відносин, організаційного і матеріально-технічного зміцнення колгоспів, а також посилення репресивного апарату.

Така катастрофа змусила керівництво СРСР регламентувати поставки зерна держави, що давало можливість селянам використовувати лишки на власний розсуд.

Голодомор (1932-33) штучно організований більшовицькою владою був одним із найбільших її злочинів проти українського народу.