28. В чому полягала суть столипінської аграрної реформи, які були її наслідки?

Оскільки Російська імперія залишалася за складом населення переважно селянською то міністром внутрішніх справ П. Столипіним була зроблена спроба здійснити реформу, яка б зняла гостроту земельного питання.

Головне гальмо у розвитку с/г Столипін вбачав у сільській общині, до якої були прикріплені селяни і контроль якої тяжів над ними. Селянину важко було залишити общину, він не міг продати землю, якою користувався, оскільки вона належала общині. Община здійснювала періодичний перерозподіл земельних ділянок. Одного разу селянин мав землю в одному кутку села, наступного – в іншому. Тому він не був зацікавлений в застосуванні кращих засобів виробництва, с/г, машин, добрив і т.д. Такий стан речей сприяв збіднінню села і посилював його революційність. Петро Столипін поставив собі за мету зруйнувати общину, створити на селі міцне, заможне селянство, яке було б опорою існуючій владі.

Реформа була започаткована Указом від 9 листопада 1906р. і завершена Законами від 14 червня 1910 і 29 травня 1911рр. Скасувалися обов’язкові земельні общини і надавалося кожному селянинові право вимагати виділення йому землі в одному масиві, що мав назву «відрубу». Селяни могли переносити туди свої господарські будівлі і створювати «хутір». Тільки угіддя – ліс, сіножаті залишалися у спільному володінні. В Україні у 1905 до общин входило лише 43,6 % селянських господарств, були міцніші традиції приватного землеробства, тому реформа сприймалася позитивніше, ніж в Росії.Але реформа мала лише частковий успіх, оскільки збереження поміщицького землеволодіння не дозволяло розв’язати проблему малоземелля та безземелля.

29. Визначте становище українських земель в роки першої світової війни.

Небачені масштаби війни украйни вичерпали сили 3 імперій - Рос., Герм. І австро-угорської - і призвели до їх розпаду. Українці , як і інші поневолені народи Центральної і Східної Європи, скористалися цим історичним шансом для проголошення власної нац держави.

Укр. землі більше інших постраждали від війни. Лінія фронту проходила через укр. територію. На 2 фронтах, що простягнулися по укр. землях.

Південно-Західних і Румунському - знаходилося 3250 солдатів і офіцерів. Крім того, у тилових гарнізонах в У.знаходилося 400 тис. солдатів і офіцерів, а Чорноморський флот мав 40 тис.моряків. Велика частина території подросійськой України була прифронтовою зоною , що попадала під юрисдикцію Київського військового округу. За увесь час війни в Рос. Армію було вовлечено 3,5 млн. українців.

Якщо Німеччина й Австрія були зацікавлені в захопленні України, то Росія мріяла про завоювання Галичини , Буковини і Закарпаття.

Не дивно, що на Галичину було спрямоване вістря рос. атаки на Південно-Західному фронті. До кінця першого року війни рос. армія утримувала всю Галичину, Буковину і Північно-східну частину Словаччини і Закарпаття. Ця окупація продовжувалася до весни-початку літа 1915р.Вже в 17 лютого 1915р. Австро-Угорські війська відвоювали Чернівці. У середині квітня 1915р.німецька армія розгорнула контрнаступ у допомогу своєму союзникові. Під натиском об'єднаних сил рос. командування віддало розпорядження про великий відступ по всій лінії фронту. Воно тривало до середини вересня 1915р. У першій половині 1916р. положення знову змінилося на користь Російської сторони. Наприкінці травня війська під командуванням генерала Брусилова почали повстання і захопили Буковину і східну частину Галичини з Тернополем і Західною Волинню з Луцьком. Лінія фронту залишалася незмінної до літа 1917р.,коли вже Тимчасовий уряд Росії почав нове повстання. Воно завершилося крахом, і німецько-австрійські війська до кінця 1917р. просунулися на Схід по укр. території навіть далі , ніж у 1915р.