3. Мінімізація обсягу бвп як методична проблема

Ми торкнулися дуже непростого питання: особливостей вивчення БВП у курсі сáме зарубіжної літератури. Як було зазначено вище, обсяг навчального матеріалу в ньому принципово більший, ніж був колись (та й залишається зараз) у курсах української і російської літератур разом узятих. Причому, змінився не лише обсяг, а й зміст курсу. Наприклад, в обох згаданих національних літературах не було (чи майже не було²) цілих літературних діб: ні античних творів (тобто архаїки, часто незвичної для учнів), ні, скажімо, авангарду або постмодернізму. Не було й цілих груп жанрів (хоку, танка тощо). А зараз все це широко репрезентовано в курсі літератури зарубіжної.

Але ж навчального часу на вивчення величезного курсу зарубіжної літератури зараз менше, ніж колись було відведено на значно менші за обсягом навчального матеріалу відповідно “Українську літературу” і “Російську літературу”. Отже, застосовувати ті самі прийоми й методи, що й раніше, і тим самим чином, як і раніше, не можна, інакше сумлінний вчитель весь час не встигатиме виконувати програму і, як результат, перебуватиме у стані постійного стресу й незадоволення собою, а несумлінний на це виконання/невиконання взагалі махне рукою – мовляв, нащо бігти, коли все одно не встигнеш.

Особливо незвичною ця ситуація є для колишніх вчителів російської літератури, які перекваліфікувалися (або переорієнтувалися без офіційної перекваліфікації) на викладання літератури зарубіжної. Їм 8-10 (а за програмою-2001 – лише 6) уроків, які відведені на вивчення роману Л.Толстого в курсі зарубіжної літератури (після колишніх 20-30!), здаються ледь не святотатством. Можна собі уявити, який “методичний стрес” ці люди переживають, коли їм треба ледь не вдвічі-втричі скорочувати такі звичні для них і вже неодноразово апробовані БВП про автора “Війни і миру” і “Анни Кареніної”, адже життєвий шлях Льва Толстого в радянській школі вивчався досить ґрунтовно.

Звичайно, були, є і, дякувати Богу, будуть вчителі й учні, яких не задовольнить будь-який найбільший обсяг БВП про улюбленого письменника. Вони впродовж усього свого життя самостійно добуватимуть інформацію про нього з різних джерел: перегортатимуть сотні сторінок мемуарної літератури, різноманітних щоденникових записів, робитимуть вирізки із періодики й копіюватимуть інформацію із сайтів Інтернету тощо. Та не про це зараз мова, це факт індивідуальної культури згаданих людей, незважаючи на який методична проблема мінімізації БВП своєї актуальності не втратить ніколи. Сьогодні ж, після уведення до шкільного вивчення літератури зарубіжної, ця традиційна проблема набула особливої гостроти.

В свою чергу, її можна умовно розділити на два взаємопов’язаних аспекти:

• Мінімізація БВП у шкільній навчальній літературі (підручників, підручників-хрестоматій, посібників-хрестоматій (хрестоматій-посібників,) різноманітних “підручників-читанок” (з’явилися й нові “жанри” навчальної книги) і просто хрестоматій.

• Мінімізація БВП, які пропонується розглядати з учнями на уроці ¹.