26. Попит на ресурс згідно теорії граничної продуктивності. Оптимальне поєднання ресурсів з метою мінімізації витрат виробництва та максимізації прибутку.

Основною метою дiяльностi фiрми є одержання максимального прибутку. Тому теорiя попиту на ресурси базується на аналiзi максимiзацiї прибутку.

Основними факторами, якi обумовлюють попит на економiчний ресурс є: 1) виробничi технологiї: виробництво певного обсягу продукту вимагає використання певних технологiй, якi визначають як можуть бути скомбiнованi рiзнi ресурси для виробництва товару; 2) попит на кiнцевi товари, якi виробляються при використаннi певного ресурсу: попит на ресурс є похiдний вiд попиту на кiнцевий товар; 3) цiна ресурсу: кiлькiсть ресурсу, яку купує фiрма, залежить вiд грошових затрат на його придбання.

Похiдний характер попиту на ресурс означає, що вiн залежить вiд:1) продуктивностi ресурсу - граничного продукту ресурсу (ГП), тобто приросту випуску продукцiї в результатi збiльшення на одну одиницю економiчного ресурсу; 2) цiни продукту (Ц), у виробництвi якого використовується цей ресурс. Ресурс, який є високопродуктивним, буде користуватись бiльшим попитом, нiж малопродуктивний ресурс.

Прирiст валового доходу, одержаний вiд продажу додаткової продукцiї, виробленої в результатi використання додаткової одиницi ресурсу, називається граничною доходнiстю ресурсу або граничним продуктом ресурсу в грошовому виразi.

Правилом рiвноваги у використаннi ресурсу, тобто правилом придбання необхiдної кiлькостi ресурсу, при якiй фiрма виробляє продукцiю, одержуючи максимальний прибуток, є рiвнiсть граничної доходностi ресурсу та його граничних витрат: ГДР = ГВР.

27. Цінова еластичність попиту на ресурс та її фактори. Зміни у попиті на ресурс та його фактори. Кiлькiсть ресурсу, яка купується фiрмою, залежить вiд цiни ресурсу. При змiнi цiни ресурсу буде змiнюватись i величина попиту на нього. Для визначення чутливостi фiрми щодо змiни кiлькостi ресурсу, яку вона купує, спричинену змiною його цiни, використовують концепцiю цiнової еластичностi попиту на ресурс.

Цiнова еластичнiсть попиту на ресурс залежить вiд декiлькох факторiв: цiнової еластичностi попиту на продукт; питомої ваги ресурсу у валових витратах; кiлькостi взаємозамiнних ресурсiв.

Змiни у попитi на ресурс проявляються в динамiцi попиту на нього при незмiнностi цiни ресурсу i приводять до перемiщення самої кривої попиту на ресурс.

Змiни у попитi на ресурс можуть бути спричиненi: змiною попиту на готовий продукт; змiною продуктивностi ресурсу; змiною цiн на iншi ресурси. Розглянемо дiю цих факторiв.

28. Визначення ставки зарплати та кількості зайнятих на підприємстві в умовах конкурентного, монопсонічного, монопольного та дуополістичного ринків праці.

Основними ознаками чисто конкурентного ринку працi є: 1) велика кiлькiсть конкуруючих фiрм за найм конкретного виду працi; 2) велика кiлькiсть працiвникiв однiєї квалiфiкацiї, якi незалежно один вiд одного пропонують даний вид послуг працi; 3) нi фiрма, нi робiтник не мають впливу на встановлення ставки заробiтної плати.

Заробiтна плата на чисто конкурентному ринку працi формується в результатi взаємодiї ринкового попиту i ринкової пропозицiї даного виду працi; вона є "заданою" ринком як окремiй фiрмi, так i кожному робiтнику.

В умовах чисто конкурентного ринку працi фiрма сплачує однакову ставку зарплати для будь-якої кiлькостi найманих робiтникiв, тобто ГВР праця =Ц працi, то окрема фiрма одержить максимальний прибуток при наймi такої кiлькостi робiтникiв, при якiй гранична доходнiсть працi буде рiвна цiнi працi (ставцi зарплати):

ГДР праця = Ц працi (ЗП).

Монопсонiя - це такий ринок працi, на якому роботодавець володiє монополiстичною силою наймати працю. Основними ознаками монопсонічного ринку працi є:1) кiлькiсть зайнятих на однiй фiрмi становить основну частину всiх зайнятих даним видом працi; 2) даний вид працi є вiдносно немобiльним в силу географiчних чи iнших причин; 3) фiрма сама визначає ставку зарплати. Рiвень зарплати, який "диктує" монопсонiст знаходиться в прямiй залежностi вiд кiлькостi найнятих працiвникiв: для того, щоб винайняти бiльшу кiлькiсть працiвникiв, фiрма повинна пiдвищити зарплату.

В сучасних умовах на багатьох ринках працi робiтники "продають" свої трудовi послуги колективно - через профспiлку. В такiй ситуацiї профспiлка може вести переговори з великою кiлькiстю роботодавцiв i з одним роботодавцем - монопсоністом. Перший тип ринку працi прийнято називати монопольним, другий - двосторонньою монополiєю або дуополiєю.

Профспілки в своїй діяльності переслідують багато цілей, серед яких основною є пiдвищення заробiтної плати. Цiєї мети вони можуть досягти збiльшивши попит на працю або зменшивши її пропозицiю.

29. Дисконтована вартість. Аналіз інвестиційних рішень. Процедура визначення сьогоднiшньої вартостi суми, яку очiкується одержати в майбутньому, називається дисконтуванням, а сама ця сума, тобто сьогоднiшня вартiсть майбутнього доходу називається дисконтованою вартiстю майбутнього доходу.

Необхiднiсть обрахунку сьогоднiшньої вартостi суми, яку одержать в майбутньому, при визначеннi доцiльностi капiталовкладення пояснюється тим, що грошi можуть витрачатись альтернативно, а отже, i приносити альтернативнi доходи.

Рiзниця мiж дисконтованою вартiстю очiкуваного доходу i розмiром капiталовкладення (I) становить чисту дисконтовану вартiсть (ЧДВ):

ЧДВ = ДВ - I

30. Ринок землі. Земельна рента. Ціна землі. Земля - це економiчний ресурс, використання якого (як i iнших ресурсiв) приносить дохiд i має свою цiну.

Економiчна рента - цiна, яка сплачується за використання землi та iнших природних ресурсiв, кiлькiсть яких строго обмежена, тобто фiксована. Економiчна рента у виглядi орендної плати за землю встановлюється, як i цiна на будь-який iнший ресурс, в результатi взаємодiї попиту на землю та її пропозицiї.

Економiчну ренту одержують всi власники землi. Її ще називають абсолютною рентою. Поряд з нею економiсти видiляють ще i диференцiйну ренту - додатковий дохiд, одержаний в результатi використання землi, кращої за продуктивнiстю, мiсцерозташуванням чи унiкальнiстю використання.

Ренту, яка зумовлена родючiшими дiлянками землi i кращим розташуванням до ринкiв збуту, деякi економiсти називають диференцiйною рентою I (ДР I), а iнтенсивнiшим веденням господарства - диференцiйною рентою II (ДР П).