- •Антропологічний матеріалізм л.Фейербаха.
- •Філософські погляди ф. Прокоповича.
- •Прокопович про світобудову
- •Прокопович — автор теорії просвіченого абсолютизму
- •Між наукою і теологією
- •Методи і форми наукового пізнання.
- •Поняття цивілізації.
- •Глобальні проблеми сучасної цивілізації.
- •Соціальні відносини.
- •Основні особливості давньоіндійської філософії
- •Гуманістичний напрямок у філософії Ренесансу.
- •Об’єктивний ідеалізм та діалектика Гегеля.
- •Особливості сучасних проявів культури.
- •Суттєві риси західноєвропейської філософії XX ст. Основні напрями.
- •Неопозитивізм, постпозитивізм, критичний раціоналізм.
- •Релігія як соціально-історичний феномен
- •Філософія історії про суб’єкт, рушійні сили, умови та чинники історичного процесу.
- •Філософія французького Просвітництва 18 ст.
- •Німецька класична філософія – вагомий вклад в розвиток класичної філософії
- •Поняття і сутність антропосоціогенезу. Філософія і наука про походження людини
- •Основні форми буття
- •Філософська концепція буддизму
- •Позитивізм
- •Ірраціоналізм
- •Взаємозв’язок культури та цивілізації
- •Загальна характеристика античної філософії.
- •Поняття діалектики. Діалектика як теорія розвитку
- •Числове розуміння Всесвіту Піфагора
- •Про гармонію
- •Вчення про число
- •Доведення від супротивного
- •Пізнання і знання
- •Спілкування в життєдіяльності людини
- •Натурфілософія епохи Ренесансу. Натурфілософія доби Відродження (Ренесансу)
- •Основні етапи розвитку філософської думки в Україні
- •Філософія періоду Відродження
- •Особливості сучасної релігійної ситуації в Україні.
- •Структура та вихідні поняття релігійної свідомості.
- •Філософська система і. Канта. "Трансцендентальний ідеалізм”
- •Теоретичні моделі суспільства в філософії
- •Філософія марксизма Марксизм
- •Специфіка філософського світогляду. Основне питання філософії
- •Емпіризм і сенсуалізм в англійському матеріалізмі
- •Поняття світогляду та його суспільно-історичний характер
- •Раціоналістичний напрямок в матеріалізмі Нового часу
- •Римський період Античної філософії
- •Апологетика, патристика і схоластика в середньовічній філософії
- •Проблема сенсу життя в філософії
- •Філософія Платона як система об’єктивного ідеалізму
- •Генезис свідомості
- •Релігійно-філософське вчення г.Сковороди
- •Суб’єкт та об’єкт пізнання
- •Атомістичний матеріалізм Демокрита
- •Форми, рівні і методи пізнання
- •Людиноспрямованість філософії Сократа
- •Простір і час - універсальні форми буття, їхній взаємозв'язок.
- •Даосизм
- •Вчення Аристотеля
- •Рух як спосіб існування матерії.
- •Філософські погляди Конфуція
- •Сучасна наука про склад матерії
Гуманістичний напрямок у філософії Ренесансу.
Гуманізм (від лат. Humanus – людський, людяний) виникає як світське вільнодумство епохи Відродження. Основною проблемою епохи Відродження є проблема відношення людини до людини та її діяльності. Людина Ренесансу це, насамперед, унікальна індивідуальність, котрій властиві гордість і самоствердження, усвідомлення власної сили і таланту, різнобічні знання. Саме епоха Відродження дала світові чимало видатних індивідуальностей, які вирізнялися енциклопедичними знаннями, цілеспрямованістю. Яскравою рисою філософії Відродження був антропоцентризм. Людина традиційно була важливим об’єктом філософського аналізу й неодноразово в історії філософії ставала центральною ланкою в системі зв’язків універсаму. Гуманістична філософія Відродження цікавиться передусім земним призначенням людини. Гуманізм як ідеологія Відродження відіграв головну роль в оновленні загальної культури епохи. Перш за все, він сформував нове ставлення до людської особистості, визнав індивідуальність однією з найцінніших людських якостей. Гуманістичній ідеології також притаманне нове розуміння природи. „Реабілітація” природи означала підхід до неї як до об’єкта наукового дослідження й початок розвитку нового природознавства на основі нової методології. Гуманістична культура змінила ставлення до наукової традиції, до способу отримання й трактування знань про світ, сам характер наукової інформації. Гуманістична педагогіка сприяла формуванню нового типу людської особистості – багатосторонньої, вільної, незалежної від догм і традицій, із розвиненим почуттям власної гідності у стосунках із сучасниками й попередниками в історії. Значні зміни відбулися в ставленні людини до релігії. Ренесансно-гуманістичні ідеї викликали істотні деформаційні процеси у римсько-католицької церкві, призвели до її реформи, або так званої Реформації (від лат. Reformart – перетворювати, виправляти). Реформація стала міжнародним рухом, який досяг апогею в багатьох європейських країнах в XVI ст. У багатьох європейських країнах був здійснений перехід до протестантської віри (Англія, Швеція, Шотландія, Данія, Норвегія, Нідерланди, Фінляндія, Швейцарія, Чехія, Угорщина, частково Німеччина). Реформація демократизувала церкву, поставивши внутрішню особисту віру вище від зовнішніх проявів релігійності. У деяких країнах церква потрапила в залежність держави, що в свою чергу полегшило розвиток науки і світської культури. Видатним представником реформаторського руху був Мартін Лютер (1483-1546). Він виступив проти церкви як єдиного посередника між Богом і людиною, піддав критиці офіційну католицьку доктрину. Нове піднесення Реформації пов’язане з діяльність французького теолога Жана Кальвіна (1509-1564). Його вчення викладається у трактаті „Настанови у християнській вірі”. Кальвін стояв на тих самих позиціях, що і Лютер. Він визнавав, що долі людей визнаються Богом і ніякі „добрі справи” цього не можуть змінити. Водночас Кальвін не відкидає активної діяльності, внаслідок якої віруючий своїми успіхами в особистому житті може довести, що він „божий обранець”. Отже, розвиток філософської думки в епоху Відродження засвідчує народження нового світогляду, основними рисами якого є натуралізм і раціоналізм. Основна ознака філософії Відродження – світська, земна спрямованість. Філософія Відродження створила основу і умови для переходу від середньовічних філософських традицій до філософії Нового часу. В цьому полягає її значення та етапний історичний характер.