- •Конспект лекцій з курсу
- •7.05060104, 8.05060104 Технологія теплоносіїв та палива на теплових електростанціях
- •Введення. Програма курсу. Основні розділи. Література.
- •Порівняння іонного обміну та зворотного осмосу:
- •Розділ 1. Теоретичні основи та застосування сорбційних та мембранних процесів на електростанціях
- •1.1. Загальні поняття про сорбцію та сорбційні процеси.
- •Чому робоча ємність завжди нижча за повну?
- •Екстракція
- •Осадкоутворення
- •1.2. Механізм сорбції.
- •1) Іони дифузійного шару біля поверхні 2) іони дифузійного шару всередині рідини
- •1.3 Закономірності протікання сорбційних процесів
- •1.4 Концентраційний фронт та вихідна крива як характеристики сорбційного процесу
- •1.5 Сорбційні апарати. Класифікація та принципи функціонування
- •Розділ 2. Фізико-хімічні основи іонного обміну. Сучасні іонообмінні матеріали (іоніти), які використовуються у водопідготовці
- •2.1. Загальні поняття про іонний обмін та іоніти
- •2.2 Типи іонітів
- •2.3 Реакції і/о з врахуванням типу іоніту
- •2.4 Фізико-хімічні і технологічні властивості іонітів.
- •2.5. Промислове використання іонітів. Екологічний аспект і/о
- •2.6 Проблеми експлуатації та очищення забруднених іонітів
- •2.7 Основні вимоги до іонітів на аес, особливості експлуатації та знешкодження
- •Розділ 3. Основи мембранних процесів
2.3 Реакції і/о з врахуванням типу іоніту
Знаючи основні типи іонітів можна здійснити реакції і/о, що їм відповідають.
Катіонний обмін використовується для видалення небажаних іонів із розчину в усьому діапазоні рН за допомогою сильнокислотних та слабкокислотних катіонітів. Смола може бути використана в різноманітних формах, але краща Na - тому що смола за структурою ближче до Na, що полегшує адсорбцію інших металів:
Сильнокислотна смола в Н-формі: обмін катіонів з розчину на іон Н+ з іоніту з одержанням кислоти:
Ці реакції часто використовується на I етапі демінерализації.
Слабкокислотна смола в Н-формі: карбоксильні смоли іонізують тільки в лужному середовищі. Вони мають високу близькість до 2-х валентних катіонів і в їхній присутності активні навіть у слабкокислому середовищі аж до рН=4,5, легко їх видаляють.
Усуваються всі іони у воді, жорстко пов'язані з бікарбонатом:
2rcooh + NaHCo3 rcooNa+ h2o+C02↑
2rcooh + Ca(HCo3)2 (rcoo)2Ca+ 2h2o+2C02↑
Н+ із карбоксильних смол не може видалити значних кількостей металів із розчинів мінеральних солей, тому що в результаті утворюється кислота, що швидко зменшує рН і перешкоджає подальшому і/о:
2rcooh + NaCl не йде
В цьому випадку і/о контролюється аніонним складом розчину. У такий спосіб карбоксильні (слабкокислі) смоли переважно видаляють 2-х і 3-х валентні катіони, тобто вони певною мірою селективні саме до цих іонів:
2rcooh + Me(HCo3)2 (rcoo)2 Me + 2h2o+2C02↑
Аніонний обмін - використовується для видалення натуральних органічних кислот (і нітратів) із води за допомогою високосновних (сильноосновних) та слабкоосновних(низькоосновних) аніонітів.
Високоосновна смола в ОН-формі - найбільше широко використовувана форма для аніонного обміну. Коли вона йде за водневим обміном у сильнокислій смолі, вона завершує процес демінералізації:
Низькоосновна смола в ОН-формі - активні групи - аміни, що не мають дійсної основної форми і іонізують тільки в кислому середовищі.
Низькоосновні аніоніти можуть адсорбувати тільки сильні кислоти, нейтральні солі не розщеплюють, немає реакції:
не йде
Обмін іонів у ФЗД
Електродеіонізація – альтернатива ФЗД.
У загальному випадку під іонітами в змішаному шарі розуміють механічну суміш іонообмінних смол, що містять протиіони різної хімічної природи. Якщо протиіони розрізняються по знаку заряду, змішаний шар буде сумішшю катіоніту і аніоніту. Такий змішаний шар є найхарактернішим і найчастіше вживається. Звичайно операції із змішаним шаром, що складається з катіоніту і аніоніту, здійснюють з іонними формами іонітів, які утворюють між собою малодисоційоване, легколетюче або важкорозчинне з'єднання.
Механізм взаємодії між іонітами в змішаному шарі і розчинами електролітів складається з реакцій обміну іонів на окремі складові суміші і подальшої взаємодії між собою протиіонів, що перейшли в розчин.
Змішаний шар іонітів іноді називають монобедом або монотанком.
Розрізняють ФЗД з внутрішньою та виносною регенерацію.
Суміші іонітів м.б. розділювані та не розділювані для проведення регенерації.
Нерозділювані суміші. Швидкість осідання зерен: .
Суміш катіоніту і аніоніту може бути одержана не тільки механічним перемішуванням окремих іонітів, але і хімічним синтезом. Подібна суміш на молекулярному рівні не розділяється звичними прийомами, які вживають для розділення механічної суміші. Вона зберігає здібність до одночасного поглинання, як катіонів, так і аніонів і знаходить застосування при очищенні неелектролітів від різних іонів за “способом відстаючого електроліту”.
Певний інтерес представляє змішаний шар, складений тільки з катіоніту або аніоніту, протиіони яких мають однаковий знак заряду, але різко розрізняються по хімічних властивостях. Іоніти в подібному змішаному шарі можуть бути як ідентичними по структурі, природі матриці і характеру фіксованих іонів, так і різними.
Для деяких робіт знаходить застосування змішаний шар, складений більш ніж з 2-х іонітів, наприклад з катіоніту і 2-х аніонітів або, навпаки, з 1-го аніоніту і 2-х катіонітів. У такій суміші 2 катіоніта (або 2 аніоніта) можуть розрізнятися як природою активних груп, тобто кислотністю або основністю, так і протиіонами. Отже, іоніти в змішаному шарі, як і в індивідуальному вигляді, використовуються як особливі хімічні реагенти, що володіють тією перевагою, що полімерна складова їх є нерозчинною. Тому застосування іонітів не ускладнює процес введенням в систему яких-небудь додаткових іонів, і кінцевий розчин можна легко відділити від іонітів шляхом фільтрування, центрифугування, декантацією і ін.
Переваги та недоліки ФЗД
Переваги |
Недоліки |
Близьке розташування зерен катіоніту і аніоніту дозволяє усунути погану відмивку від лугу, що залишився після регенерації аніоніту, в результаті потрібна менша витрата знесоленої води на відмивання |
Необхідність розділення іонітів перед регенерацію у ФЗД з виносною регенерацією (потрібна додаткова ємність для вивантаження та проведення регенерації, насос для перекачування іонітів – збільшуються капітальні та експлуатаційні витрати) |
Практично виключається протиіонний ефект і пов'язане з цим зниження технологічних показників: якості фільтрату і ємкості |
Збільшення витрати води на окремі відмивки катіоніту та аніоніту |
При виборі конкретних іонних форм іонітів для здійснення окремого хімічного процесу із змішаним шаром звичайно враховують наступне.
Для розчинів:
необхідність повного або виборчого видалення іонів;
яка чутливість розчину до змін pH середовища і можливість протікання при цьому побічних процесів;
чи впливає підвищення температури на стабільність окремих компонентів розчину;
наскільки швидко необхідно провести процес очищення;
які катіони і аніони знаходяться у вихідному розчині;
Для іонітів:
чи забезпечують дані форми суміші іонітів необхідний ступінь очищення;
чи можлива зміна pH середовища при обміні іонів, і в якому напрямі;
чи можливе протікання побічних реакцій при безпосередньому зіткненні із зернами іонітів, що знаходяться в даних іонних формах;
чи стійкі ці форми іонітів в умовах проведення процесу (при підвищенні температури і ін.) і в даному розчині (окисляємость і т.д.);
чи забезпечують дані іонні форми іонітів необхідну швидкість процесу (враховуючи вплив на кінетику процесу зміни величини набухання іонітів при обміні іонів);
економічні чинники (вартість реагентів, що витрачаються на регенерацію, повнота використовування місткості і т.д.).
Представляє інтерес застосування таких форм суміші іонітів, які можуть утворювати в розчині з'єднання, аналогічне тому, що піддається очищенню – наприклад при очищенні води кращі Н- та ОН-форми.
Присутність в початковому розчині домішок аніонів або катіонів, відповідні кислоти і основи яких важкорозчинні або нестійкі, обмежує можливості використовування для очищення цього розчину Н-катіоніту і ОН-аніоніту, оскільки випадання осаду створює деякі ускладнення при фільтруванні розчину через колонку.
Суміш іонітів може використовуватися для одночасного поглинання кислих, основних і нейтральних газів і пари, наприклад, аміаку і вуглекислого газу можна скористатися сумішшю катіоніту як в Н-формі, так і у формі важкого металу і аніоніту в ОН-ФОРМЕ: RH + NH3 = RNH4; R2Zn + 4NH3-=R2Zn (NH3)4 ; 2R/OH + СО2 = R2CO3 + Н2О; RH - R'OH + NH4C1 == RNH4 + R'Cl + Н2О
Для проведення хімічного процесу з сумішшю двох іонітів принципово можливе використовування наступних їх поєднань в різних іонних формах:
сильнокислотний катіоніт + сильноосновний аніоніт;
сильнокислотний катіоніт + слабоосновний аніоніт;
слабокислотний катіоніт + сильноосновний аніоніт;
слабокислотний катіоніт + слабоосновний аніоніт;
сильнокислотний катіоніт + сильнокислотний катіоніт;
слабокислотний катіоніт + сильнокислотний катіоніт;
слабокислотний катіоніт + слабокислотний катіоніт;
сильноосновной аніоніт + сильноосновний аніоніт;
слабоосновной аніоніт + сильноосновний аніоніт;
слабоосновной аніоніт + слабоосновний аніоніт.
Залежно від природи іоногенних груп катіоніти в Н-формі, а аніоніти в ОН-формі можуть проявляти властивості сильних або слабких кислот і основ. Відповідно в солевих формах слабокислотні катіоніти по властивостях подібні солям слабких кислот, а слабоосновні аніоніти — солям слабких основ. Так, Хейман і О'Доннел відзначають, що солеві форми слабокислотних або слабоосновних іонітів повільніше гідролізуються у воді, тоді як для іонітів з сильнокислотними або сильноосновними групами подібного явища практично не спостерігається.
Іоніти з сульфогрупами (сильнокислотні) або з групами чверткових амонієвих основ (сильноосновні) є добре дисоційованими кислотами і основами, здібними до реакцій обміну іонів в широкій області рН. Для слабокислих катіонітів і слабоосновних аніонітів здібність до обміну іонів великою мірою визначається значенням рН розчину. Приклад: місткість поліфункціонального катіоніту IR-1 в 5 н. розчині NaCl збільшується від 1,8 мг-экв/г при рН 1 до 5,42 мг-экв/г при рН 8,8. Таку зміну величини місткості пов'язують з наявністю в іоніті трьох типів активних груп (— SO3H, — СООН і —<=>—ОН), які послідовно придбавають здібність до обміну іонів залежно від кислотності середовища: при рН<7 обмінюють іони —SO3H- і частково — СООН-групи, при рН> 7 —SO3H-, — СООН- і часткове —<=> N— ОН-групи, а при рН>7 в реакції обміну іонів беруть участь всі три типи груп.
Подібно поводяться і аніоніти.