14. Коригування рішення.

Мотиви вибору тієї чи іншої альтернативи були пояснені в минулому пункті. Більш наочне уявлення можливих наслідків досягнення альтернатив, можна представити у вигляді такої схеми.

Наслідками досягнення альтернатив для Ірану можуть стати:

• Проведення ядерної програми;

• Лідерство у Близькосхідному регіоні;

• Стабільність держави в усіх сферах;

• Становлення Ірану як одного з найбільших світових експортерів нафти;

Наслідками досягнення альтернатив для США можуть стати:

• Введення нових санкцій;

• Обмеження кругу партнерів та союзників Ірану;

• Можливість воєнної інтервенції в Іран.

15. Посадові інструкції.

Посадовими інструкціями для Ірану є :

запобігання формуванню політичної системи та системи безпеки в зоні Перської затоки нерегіональних державами;

протидія окупації США Іраку і присутності П'ятого флоту США в зоні Перської затоки;

активні дипломатичні дії, спрямовані на переконання країн - членів Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ) в тому, що їх безпека буде забезпечуватися в кращому ступені, якщо буде укладено взаємне угоду з Іраном, а не з США;

Посадовими інструкціями для США є :

закріплення будь-якими силами на Близькосхідному регіоні;

посилення військової присутності в зоні Перської затоки;

створення американських баз в зоні Перської затоки, як плацдарму для військового удару проти ІРІ;

введення жорстких економічних санкцій;

дестабілізація ситуації в регіоні;

16. Загальний висновок.

У наших роботах розглядалися різні періоди часу, але найбільша увага була приділена періоду з 2003 року(початок війни в Іраку). У червні 2005 року відбулися президентські вибори в Ірані, президентом якого в результаті був обраний Махмуд Ахмадінежад, політика якого характеризується досить радикальною і жорсткою позицією щодо майбутнього розвитку Ірану, зокрема, його ядерної програми, що викликає неоднозначну реакцію ряду країн, особливо США та країн ЄС.

Центральними учасниками визначення суб’єктного складу можливої зовнішньополітичної взаємодії та її середовища є такі країни, як США, Китай, Ізраїль, Росія, Іран, Ірак та Європейські країни.

Учасниками міжнародних відносин виступають індивіди окремо взятих держав та організацій :

• Президент США – Барак Обама;

• Президент Франції – Ніколя Саркозі;

• Президент Ірану - Махмуд Ахмаді-Неджіяд;

• Президент Росії – Володимир Путін;

• Президент Іраку – Садам Хуссейн ;

• Глава МАГАТЕ – Амано Юкія;

• Прем'єр-міністр Іраку - Нурі аль-Малікі;

• Прем'єр-міністр Ірану - Мохаммед Реза Ареф-Язді;

• Міжнародні експерти(зокрема експерти МАГАТЕ);

• Голова організації з ядерної енергії Ірану – Алі Акбар Салехі;

Акторами міжнародних відносин є органи кожної країни та міжнародні організації:

• МАГАТЕ (Генеральна конференція, Рада керівників, Секретаріат);

• ООН ;

• Міністерства закордонних справ даних субєктів ;

• Уряди даних субєктів ;

• Організації з ядерної енергетики даних субєктів.

Інтерес кожного з субєктів є різним:

США – є головним субєктом, який здійснював тиск на Ірак та продовжує його здійснювати на Іран. США намагається отримати контроль над Близькосхідним регіоном, оскільки він є багатим на нафтові ресурси. Встановивши контроль, США буде в змозі розпоряджатися великою кількістю нафтових ресурсів. Тому, що цей регіон є найбагатшим на даний вид продукції, який тим чином є доволі дорошим. На мою думку США намагається змінити світ на однополярний, будучи єдиною наддержавою.

Китай - на сьогоднішній день рівень економічного розвитку невпинно зростає і це непокоїть таких держав, як США. Які будуть перешкоджати Китаю займанні провідних позицій у міжнародній політиці та економіці. Оскільки Китай купує нафту в Ірана, то для першого є необхідним економічне співробітництво.

Росія – взагалі була першою країною, яка поставляла ядерне обладнання в Іран та Ірак, у надії на майбутнє співробітництво. На мою думку, Росія бачить у країнах Близького Сходу союзників проти США та Європи. Для Росії є дуже важливим економічне та політичне співробітництво з Іраком та Іраном.

Країни Європейського союзу – я вважаю, що в першу чергу ці країни прагнуть відновити контроль над колишніми своїми колоніями та сприяти інвестиціям у нафтову промисловість даного регіону. Маючу, певний контроль, та будучи у добрих стосунках з США, країни ЄС зможуть забезпечити собі приємливі ціни на нафто- та енерго- ресурси. Також країни ЄС перестануть бути залежними від Росії у енергетичних питаннях.

Ізраїль – співпрацюючи з США та країнами Європи прагне панування у Близькосхідному регіоні. Побоюючись за своє становище, ставить собі мету недопустити виникнення інших ядерних держав у регіоні.

Ірак – прагнучи стати наддержавою у 80-х. рр. минулого століття розробляв ядерну зброю, яка була вилучена МАГАТЕ у 1991 – 1997 рр. Але на жаль у 2003 році Ірак спідкала трагічна доля. А саме 20 березня США вторгнулось на територію Іраку під різними заявами, головною з яких була, що Ірак розробляє Зброю Масового Знищення. Але попри всі заяви, в Іраку нічого не було знайдено. Тому стає зрозумілим намір США(вторгнення заради нафти).

Нарешті, Іран – отримуючи погрози від країн Європи та США і бачачи на своїх очах приклад Іраку, Іран намагається розробити ядерну зброю, як захист своїх інтересів та своєї незалежності зокрема. Іран має на меті вихід із зовнішньої ізоляції щодо країн Заходу.

Головною особливістю даних відносин є те, що кожен суб'єкт міжнародних інтересів під певними інтересами приховує власні прагматичні цілі (США, наприклад, прагнуть таким чином встановити контроль над світовими цінами на нафту; закріплення у регіоні також дозволить США призупинити початок встановлення гегемонії Китаю).

Можна зробити висновок, що з часу закінчення холодної війни загроза використання ядерної зброї зросла, оскільки декілька країн в регіонах, де відбуваються зіткнення на національному грунті, або придбали ядерну зброю, або створюють передумови для цього. Не виключена можливість доступу до ядерної зброї терористичних елементів. Сьогодні світова спільнота поставленоа перед необхідністю забезпечити режим нерозповсюдження ядерної зброї. Виконання такого завдання обумовлюється співпрацею у світовому масштабі і провідною роллю у цьому процесі США.

Іран, Ірак, і весь Близькосхідний регіон, є вкрай вибухонебезпечним регіоном:

• З одного боку, тут (мається на увазі весь Близькосхідний регіон) зосереджені величезні енергетичні ресурси, без використання яких саме існування економіки США і Європи стає неможливим.

• З іншого - саме тут знаходяться бази міжнародного тероризму, періодично загострюється арабо-ізраїльський конфлікт, а ряд держав, такі як Сирія і Іран, зараховані американським президентом до «осі зла».

• Тут зосереджені значні запаси озброєнь і військової техніки, деякі держави, наприклад Сирія, мають запаси хімічної і бактеріологічної зброї, а Ізраїль є неофіційним членом «ядерного клубу».