6. Розробка переліку альтернатив.

Альтернативою є реально можлива поведінка суб’єкта МВ з урахуванням конкретних фактів, подій, інтересів. Слід зазначити, що альтернативи поведінки визначаються окремо для кожного. Оскільки війна в Іраку закінчилася, то на даний момент для нього не існує альтернатив. А от для Ірану та США вони існують:

Альтернативи Ірану:

• збереження дипломатичного протистояння між Іраном і США;

• боротьба за лідерство в регіоні;

• пошук союзників;

• модернізація економіки;

• посилення протиставлення ісламського світу західному;

• посилення арабо-ізраїльського конфлікту та іракської кризи;

• згуртування населення навколо консервативно-клерикального режиму;

• проведення ядерної програми;

• нарощування і демонстрація військового потенціалу в регіоні;

Альтернативи США:

• дестабілізація світового нафтового ринку і значне підвищення світових цін на нафту;

• збереження дипломатичного протистояння між Іраном і США;

• пошук союзників;

• підтримка з боку США всіх антиурядових сил на території Ірану;

• проведення розгорнутої кампанії шпигунства;

• залучення кола міжнародних акторів - ООН, МАГАТЕ, МВФ для надання тиску на Іран;

• нарощування і демонстрація з боку США військового потенціалу в регіоні;

• закріплення будь-якими силами на Близькосхідному регіоні;

• створення американських баз в зоні Перської затоки, як плацдарму для військового удару проти ІРІ;

• введення жорстких економічних санкцій;

• дестабілізація ситуації в регіоні;

7. Визначення часових рамок реалізації альтернативи (темпорального часу) Tm1 та Tm2.

На мою думку найбільш ймовірним варіантои розвитку стосунків між Іраном та США є дипломатичні відносини. В рамках даної політики дипломатія США буде націлена на ослаблення позицій клерикально-консервативних кіл Ірану. На початковому етапі здійснення даного варіанту передбачається певна консервація поточної обстановки в американо-іранських відносинах, при якій Іран проявляє одностороннє бажання до прямого співробітництва. У цьому контексті з боку США передбачається надання певного тиску на Тегеран, а також "робота" з міжнародним співтовариством з метою його відміни до американського баченню дозволу іранської проблеми. Підсумки свого дипломатичного протистояння з Іраном американська сторона бачить у розвитку ситуації за схемою застосування блокади Ірану, яка може бути частковою або ж повною.

Іранська ядерна проблема носить політизований характер. В цих умовах досить складно зрозуміти реальний стан відповідної програми, а тим більше оцінити її перспективи. Мабуть, тільки об'єктивна оцінка даних, отриманих Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ), дозволяє, звичайно в деякому наближенні, отримати бажаний результат. В цілому створена в Ірані інфраструктура, мабуть, дозволяє, при наявності відповідних матеріалів, щорічно виробляти близько 3 тис. газових центрифуг, що достатньо для оснащення такого ядерного об'єкта, який був виявлений поблизу міста Кум. Цілком можливо, що зараз йде процес прихованого накопичення газових центрифуг. За наявними даними, іранські фахівці поки не можуть забезпечити промислове виробництво гексафториду потрібної якості і необхідні швидкості обертання газових центрифуг. Це буде вкрай ускладнювати подальше дозбагачення урану, тому необхідно чекати підтвердження факту дозбагачення до 19,8% з боку МАГАТЕ. Але навіть факт експериментального дозбагачення ще не говоритиме про технічну можливість реалізації такого процесу в промислових масштабах, тобто на рівні кілограмів.

З іншого боку, іранські фахівці вже значно просунулися на шляху збагачення урану, тому було б необачно перебільшувати наявні у них технічні проблеми. Звичайно, термін в один рік до ядерного випробування, яке потрібно буде відлічувати з моменту припинення взаємин ІРІ з МАГАТЕ (непряма ознака прийняття Тегераном рішення про створення ядерної зброї), мабуть, недосяжний. Але термін в два роки може бути цілком достатній для виходу на ядерне випробування після прийняття відповідного політичного рішення. Причому, у міру нарощування ядерної інфраструктури цей термін буде все більш скорочуватися.

Створена ІРІ ядерна інфраструктура не вселяла б такого неспокою, якщо б не такі обставини:

1. реалізована Іраном програма зі збагачення урану економічно погано обгрунтована, тому що єдиний в країні енергетичний реактор повністю забезпечується російським ядерним паливом. Здійснення ж планів зі створення інших енергетичних потужностей або продажу за кордон виробленого ядерного палива не підтверджується практичними діями, а також не забезпечується власними запасами природного урану. В цих умовах міжнародне співтовариство має право критично розглядати виключно мирну спрямованість іранської ядерної програми, особливо з урахуванням триваючої таємницею діяльністю у цій сфері.

2. паралельно з ядерної досить швидкими темпами реалізується іранська ракетна програма. В ІРІ на бойовому чергуванні перебувають мобільні рідинні одноступінчасті ракети «Шехаб-3», при розробці яких активно використовувалися конструкторські рішення північнокорейських балістичних ракет типу «Нодон». Принципово можливе оснащення цих ракет ядерних боєзарядів на основі збройового (високозбагаченого) урану. В цьому випадку дальність їх стрільби складе 1,3-1,5 тис. км.

3. державною ідеологією нинішнього іранського керівництва є ортодоксальний «хомейнізма», проявами якого є вкрай провокаційна антизахідна і антиізраїльська зовнішня політика та активна підтримка радикальних ісламістських угруповань. На тлі невирішеності регіональних проблем, це суттєво погіршує ситуацію у сфері міжнародної безпеки.

Таким чином, іранська ядерна програма поки не знаходиться на завершальній стадії. До отримання підтверджуючих з боку МАГАТЕ даних говорити про технічну готовність іранських фахівців до промислового дозбагачення НОУ було б передчасним, а без цього неможливо напрацювати на іранській території розщеплювані матеріали збройового якості. Отже, нинішню ситуацію не треба драматизувати, що дозволяє використовувати дипломатичні та економічні шляхи вирішення іранської ядерної проблеми.