Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Кафедра міжнародного права

Науково-дослідницька робота з теорії міжнародних відносин №7

(«МАГАТЕ»)

Виконав:

студент 1 курсу,

відділення МП, 1 групи

Заблоцький Костянтин

Викладач:

Хонін Валентин Миколайович

Київ-2012

1. Визначення пчк і виділення проблемної ситуації.

У роботі №6 ми виділили 3 основних субєкта даного МВ - Ірак, Іран та США. Також ПЧК змінився у порівнянні з попередніми роботами і складає період з 2003 року по по наш час. Цей період охоплює війну в Іраку ( 2003 рік – 2010 рік) та зростання конфлікту в Ірані з 2005 року, коли президентом був обраний Махмуд Ахмаді-Неджіяд.

Проблемна ситуація – це існування спірного об'єкта, існування і виділення протиріч щодо даного об'єкту і комплекс пов'язаних з цим міжнародних протиріч. Основними проблемними моментами даного МВ є війна в Іраку та можлива найближчим часом війна в Ірані. А саме в 2003 році розпочалася війна в Іраку. 15 травня 1991 року пройшла перша інспекція МАГАТЕ щодо виявлення ядерної зброї в Іраку. Щодо Ірану, то проблеми щодо можливої розробки ядерної зброї Іраном розпочались ще 1970-х рр. Але проблема загострилась у 2005 році, коли президентом був обраний Махмуд Ахмаді-Неджіяд, який досить гостро поставив питання майбутнього розвитку Ірану. Важливе місце в його політиці займає ядерна зброя. МАГАТЕ та провідні держави-члени підозрюють Іран у створенні ядерної зброї. У той час Іран відкидає усі звинувачення у стверджує, що він накопичує уран лише для електростанцій. Були впроваджені навіть певні санкції щодо Ірану, але Іран не звертає на це увагу. На мою думку, ця ситуація є дуже проблемною, бо можливим є розвиток ядерної війни, оскільки Іран є дуже «цікавою фігурою» на міжнородному просторі з багатими енергетичними ресурсами.

2. Введення поняття управління.

Управління – це цілеспрямований програмований чи довільний вплив на об'єкти задля досягнення кінцевої мети за допомогою процесорів, явищ, процесів, коли є з ними взаємодія в режимі детермінованої чи довільної програми/регламенту. Управління проектом/об'єктом-системою, її компонентами та процесами, з метою підвищення ефективності функціонування систем відбувається ще на етапі системного проектування, створення/утворення, формування, розвитку, становлення, функціонування/життя системи. Ефективність управління визначається адекватністю дій управління що до об'єкта управління.

Управління є першим етапом тактичного рівня в алгоритмі системно-організаційній діяльності. Управління є координуючим, адміністративним, виконавчим рівнем в тактиці. Стратегічне управління пов'язане з аналізом проблем, виявленням крайових умов задач, пошуку оптимальних моделей рішень, забезпечення виконавчими процесорами, ресурсами, програмою дій, в тому числі керівними процесорами чи кадровими управлінцями для тактичного, виконавчого рівня проекту/об'єкта-системи.

Є також ситуаційне управління — це прийняття стратегічних рішень в міру виявлення потенційних проблем, та цільове управління — це метод управлінської діяльності, оснований на виділенні найважливіших у даний період завдань, на здійснення яких спрямовуються головні зусилля керуючої організації.

Управління також може означати установу, тобто - адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації, що відає певною галуззю господарської, наукової, військової і т. ін. діяльності.

В рамках управління можна виділити також декілька етапів:

• Постановка мети (для чого та навіщо);

• Ідентифікація того чим управляти: збір та обробка інформації про ресурси та процеси (що, де, коли);

• Аналіз, систематизація, синтез (чому);

• Вибір цілі (прийняття рішення) (куди);

• Оптимізація етапів (швидкості) досягнення мети (як, коли). (Визначення завдань, способів і послідовності їх виконання);

• Керуючий (змінює) вплив - організація процесів виконання завдань та забезпечення їх ресурсами;

• Контроль виконання завдань (зворотний зв'язок - що, де, коли) (Підтримання оптимальної швидкості досягнення мети).

Управлінська результативна дія – це результат будь-якої цілеспрямованої діяльності управлінських дій, які забезпечують досягнення поставлених цілей шляхом перетворення ресурсів на "вході" в енергію на "виході".

Управлінська нормаль – це встановлена ​​модель управлінських дій суб'єкта управління, яка визнається і використовується в певному суспільстві в силу отриманого досвіду і сформованих традицій управління.

Домінанта управління - це певний основоположний принцип, який лежить в основі всього процесу прийняття рішень.

В даних МВ управлінською результативною дією буде результат на «виході», який хочуть отримати головні суб'єкта відносин – Ірак, Іран і США. Тобто, Ірак прагнув( як зараз прагне Іран ) протистояти американській політиці загарбання та збергти свій суверенітет і зайняти провідну позицію в Близькосхідному регіоні. А США прагне отримати контроль над Близькосхідним регіоном. Управлінською нормаллю буде та модель управління, яку використовують Ірак, Іран і США. В Ірані та в Іраці управління більш консервативного характеру, в той час, як в США моделі управління більш ліберальні. Домінантою управління в даних відносинах будуть принципи, які лежать в основі прийняття рішень. У даних відносинах реальні і декларовані принципи кардинально відрізняються. Управління в даному міжнародному відношенні здійснюється шляхом прийняття державних рішень, як у сфері внутрішньої, так і в сфері зовнішньої політики, тобто держава виступає єдиною організацією управління, з якої виходять певні завдання, які і забезпечуються за рахунок державних ресурсів.