- •53. Актуалізація ідей укр. Державності на початку 2 св. Проголошення акту відновлення укр. Держави 30 червня 1941.
- •54. Питання про західні кордони України на тегеранській конференції 1943.
- •55. Зовнішні зв’язки оун-упа
- •56. Відновлення зп прерогатив срср. Постанова і указ про утв. Наркомату закордонних справ урср.
- •57. Угода між урядом урср і польським комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян з території урср від 9 вересня 1944
- •58. Відкриття факультету мв в Київському державному університеті (листопад 1944)
- •59. Українське питання на Ялтинській (Кримській) конференції. Участь урср у ств. Оон
- •60. Участь урср у міжнародних конференціях та підписання двосторонніх договорів. Діяльність представництва урср в оон.
- •61. Повноваження мзс урср. Кадри дипломатії урср. Ідеологічна складова діяльності мзс урср.
- •62. Діяльність урср у юнеско. Урср і економічні підрозділи оон.
- •63. Укр. Дипломатія в роки «розрядки»
- •64. Ініціативи укр.. Діаспори та дипломатія урср.
- •66. Референдум 1 грудня 1991 та міжнародне визнання України.
- •67. Завдання дипломатії незалежної України.
- •68. Законодавче визначення зп пріоритетів. Постанова вру від 2 липня 1993 року «про основні напрямки зп України»
- •69.Реформування структур мзс. «Положення про дип. Представництво України за кордоном». Розширення представництва України за кордоном.
- •70. Україна – снд
- •71. Україна - Росія. Україна – сша.
- •72. Реалізація курсу на без'ядерний статус України
- •73. Україна в оон
- •74. Україна та єс
- •75. Україна — нато
- •76. Особливості діяльності української дипломатії в 1994-2004
- •77. Дипломатичний корпус України
- •78. Дипломатичне забезпечення зп України на сучасному етапі.
78. Дипломатичне забезпечення зп України на сучасному етапі.
Органи спеціальних зносин - це так звана сфера «дипломатії спеціалістів», тобто фахівців, які працюють в різних міністерствах та відомствах і не є дипломатами в загальноприйнятому розумінні цього слова, але їх діяльність, особли во під час підготовки документів до міжнародних договорів та під час переговорів, все ж таки має певний дипломатичний відтінок, тим більше що здійснюється вона за координацією міністерства закордонних справ. Відділи міжнародних відносин галузевих міністерств і відомств створюються, як правило, для забезпечення договірних зобов´язань держави і свої функції здійснюють в рамках та в порядку, що визначається самою державою. Зазвичай порядок роботи такого підрозділу фіксується положенням про міністерство, відомство, чи будь-який інший орган державної влади, наприклад облдержадміністрацію.
Але провідну місію у забезпеченні зовнішніх відносин держави виконують державні конституційні органи та посадові особи: вищий законодавчий орган, що обирається громадянами, глава держави — одноосібний або колегіальний, уряд і його глава (прем´єр-міністр), міністр закордонних справ.
У державах з республіканською формою правління основним органом, що забезпечує зовнішньополітичний курс держави, є вищий законодавчий орган влади (парламент). Саме він вирішує питання війни і миру, територіальних змін, ратифікації міжнародних угод, визначає витрати на зовнішньополітичну діяльність. Парламенти періодично заслуховують звіти урядів з питань зовнішньополітичної діяльності, приймають відповідні рішення, в яких дається оцінка діяльності уряду у сфері зовнішніх зносин і всієї зовнішньої політики уряду. Часто практикуються запити депутатів з проблем зовнішньої політики до уряду, окремих його членів, зокрема міністра закордонних справ.
Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. започаткувало процес становлення дипломатичної служби, яка отримала всі необхідні політичні та правові підстави для розгортання своєї діяльності як виразника зовнішньополітичних інтересів Української держави на зовнішньополітичній арені. Усе це загалом вимагало відповідного правового забезпечення її діяльності. Сучасне правове забезпечення функціонування дипломатичної служби базується на політико-правових основах зовнішньої політики України, які були закладені у прийнятій Верховною Радою України Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.