71. Україна - Росія. Україна – сша.

Російська Федерація — держава-сусід України, кордон із якою проходить на північному сході та сході країни. Відносини із нею мають стратегічне значення [1][2] для України і значною мірою визначають її зовнішню, а часом і внутрішню політику.

Відносини між державами

З часу розпаду Радянського Союзу відносини між двома країнами часто були складними і наразі перебувають у станi покращення.

Відносини двох держав за президентства Леоніда Кучми були найбільш сприятливими і певною мірою добросусідськими. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися із деяких важливих питань двосторонніх відносин: зокрема був розділений Чорноморський флот, означений державний кордон і укладений Великий договір 1997 р., за яким Росія відмовилася від територіальних претензій і визнала існуючі кордони України.

Найгострішим із суперечливих питань останнього часу стало протистояння в районі півострова Тузла (Крим). Також від часу демократичних виборів Україна занепокоєна висловлюваннями і діями деяких російських політиків з питань Криму, російської мови в Україні, визнання Голодомору.

Значне погіршення російсько-українських відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції 2004 р. Офіційна Москва не тільки втручалася в президентські перегони восени 2004 р.[3], але й розцінила перемогу демократичних сил, як виклик її впливу на терени України. Це знайшло своє продовження у відвертій пропагандистській війні особливо під час газової кризи 2005 р. З того часу за різних урядів України, стосунки між двома державами залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських енергоносіїв через територію України та, визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу російської мови в Україні. Основним невдоволенням української сторони залишається дуже часте втручання Росії у внутрішні справи України.

Незважаючи на складні міждержавні відносини, на неформальному рівні стосунки між українцями і росіянами залишаються здебільшого позитивними та добросусідськими, але загальне втручання російської влади в суверенні справи України призводить до поступового зниження довіри між двома народами.

Питання російської мови в Україні

Росія офіційно веде міжнародну політику з пропаганди, впровадження та підтримці російської мови за межами своїх кордонів. Цими питаннями займається російський центр міжнародного наукового та культурного співробітництва при МІС Росії[4].

В 2007 році було прийнято рішення збільшити кількість осередків російских центрів на території України, оскільки країни колишнього соцтабору в цілому вважаються пріоритетними для РФ [5]. Зокрема, згідно з планами федеральної цільової програми «Російська мова на 2006—2010 роки», доля осіб, які володіють російською мовою загалом по країнам СНД складатиме 40 %. Станом на 2007 рік таких людей було 20 % — тобто передбачається, що кількість людей, які вільно розмовляють російською мовою, повинна збільшитись вдвічі, в основному завдяки пропаганді і оплаченому десанту в зазначені країни учителів російської мови і літератури. На Україну в цьому розумінні покладаються особливі надії — очікується, що рано чи пізно російська мова стане тут державною.[6]

Російська Федерація також підтримує мережу організацій, які опікуються зв'язками з етнічними росіянами поза межами Росії. В свою чергу офіційний Київ висловлював своє занепокоєння діяльністю таких установ як Інститут країн СНД, чий голова Костянтин Затулін був визнаний персоною нон-грата за втручання у внутрішні справи України і заклики до порушення територіальної цілісності країни.

Питання Голодомору

Україна закликає ООН визнати Голодомор 1932–33 років геноцидом українців[7]. Офіційна влада Росії неодноразово висловлювала свою незгоду з таким формулюванням трагедії 33-го року, у якій також постраждала Росія: мовляв, ніякого геноциду українського населення не було, а навіть якщо голод і був, то він був по всьому Радянському Союзу. Багато політиків і науковців підтримує точку зору Москви, яка заперечує кваліфікацію Голодомору 1932–1933 років як власне геноциду і його спрямованість саме проти українців[8]. Учасникам перемов з обох боків не вдалося досягти розуміння між державами в цьому питанні.

Питання НАТО

На вищих урядових рівнях різні уряди України проголошували свій намір поступово інтегруватися в європейські структури, в тому числі і в НАТО[Джерело?]. Це викликало різке негативне відношення офіційної Росії. Співробітництво України з НАТО та навіть навчання з цією організацією піддавалися критиці як зовні так і зсередини через проросійські організації України. Влітку 2006 р. за підтримки деяких російських політиків відбулося протистояння між протестуючими і контингентом НАТО у навчаннях Сі Бриз 2006 в Євпаторії. Це призвело до погіршення стосунків між двома державами і заборони в'їзду до України декільком російським політикам.

Під час самміту країн-членів НАТО 2-4 квітня 2008 року в Бухаресті(Румунія) президент Росії Володимир Путін у приватній розмові з президентом США заявив: «Ти ж розумієш, Джордже, що Україна — це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій — це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами!»[9][10].

Прогнозні оцінки закордонних політологів розвитку українсько-російських стосунків у ХХІ ст.

Результат аналізу поглядів закордонних політологів (див. основну статтю) приводить до висновку, що багатовекторна політика України, наявність надто великої кількості її стратегічних партнерів, кризові явища всередині держави не дозволяють Україні в найближчий час реально одержати статус країни з євроатлантичною належністю. Однак поступ до ліберальної демократії, плюралізму й відкритості в політиці, незважаючи на всі бар'єри, продовжується як у Росії, так і в Україні. Вирішальними для долі цих країн можуть бути подальші роки — не раніше 2010—2015, коли в обох державах, напевне, зникнуть залишки авторитарних тенденцій, зміцніють інститути громадянського суспільства, включаючи партійні організми.

Українсько-американські відносини

США визнали Україну 25 грудня 1991 року. Дипломатичні відносини було встановлено 3 січня 1992 року.

Надзвичайний і Повноважний Посол України в США – Олександр Моцик (вірчі грамоти вручив 28 червня 2010 року). Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні – Джон Теффт (вірчі грамоти вручив 20 листопада 2009 року).

З часу відновлення незалежності України США надають практичне сприяння її утвердженню як сучасної демократичної та економічно розвиненої європейської держави.

Спільною заявою президентів України і США від 4 квітня 2005 року започатковано стратегічний формат двосторонніх відносин. Згодом його було закріплено в Хартії про стратегічне партнерство (грудень 2008 року).

У грудні 2009 року в м. Вашингтон відбулося установче засідання українсько-американської Комісії стратегічного партнерства. Вона є головним міждержавним органом, діяльність якого спрямована на реалізацію положень Хартії та координацію роботи двосторонніх міжвідомчих механізмів. Діяльність Комісії стосується таких напрямів, як економіка і інвестиції, енергетична та ядерна безпека, нерозповсюдження та експортний контроль, наука і технології, політичний діалог і верховенство права, оборона.

Важливими складовими українсько-американського діалогу протягом останніх років стали визнання США ринкового статусу економіки України, відміна дії поправки Джексона-Веніка щодо нашої країни, підтримка США набуття Україною членства в СОТ, вихід на український ринок американської урядової Корпорації із захисту закордонних приватних інвестицій.

Протягом останніх років суттєво розширено договірно-правову базу співпраці. Окрім згаданої Хартії, 2008 р. ухвалено Дорожню карту двосторонніх пріоритетів, підписано інші документи, зокрема міжурядові Угоди про торговельне та інвестиційне співробітництво, співробітництво у сфері науки і технологій, співробітництво в дослідженні та використанні космічного простору в мирних цілях, Меморандум про взаємодію між міністерствами економіки, Заяву про співробітництво між міністерствами охорони здоров’я, низку комерційних угод у галузі ядерної безпеки. В цілому, між Україною і США укладено 125 двосторонніх документів.

Президент В.Ф.Янукович визначив розвиток стратегічного партнерства між Україною та США одним з ключових пріоритетів зовнішньої політики нашої держави поруч з її відносинами з Російською Федерацією та Європейським Союзом.

11-14 квітня 2010 року Президент України В.Ф.Янукович здійснив робочий візит до США для участі у Саміті з ядерної безпеки, в рамках якого мав зустріч з Президентом Б.Обамою. Глави обох держав підтвердили наміри поглиблювати двосторонні відносини на основі Хартії про стратегічне партнерство та посилювати роботу міжгалузевих механізмів за координуючої ролі Комісії стратегічного партнерства.

У Спільній заяві за результатами зустрічі зафіксовано спільні інтереси і цінності, що поділяють Україна і США, зокрема: територіальна цілісність, економічна свобода, енергетична безпека, співпраця в галузі оборони, міжлюдські контакти, демократія, верховенство закону. Визначено унікальний внесок нашої держави у справу ядерного роззброєння. Наголошено на зацікавленості двох країн у зміцненні співпраці у сфері мирного використання атомної енергії, включаючи розвиток українських потужностей у сфері ядерних досліджень і зусилля з диверсифікації постачань палива для української атомної енергетики, продовженні спільної роботи над забезпеченням ядерної безпеки, включаючи зусилля з убезпечення Чорнобильського ядерного реактору.

У документі були зафіксовані також рішення України позбутися запасів високозбагаченого урану до часу проведення наступного Саміту з ядерної безпеки та її намір вивезти значну частину цих запасів вже до кінця 2010 року, що було виконано в результаті тісної і ефективної співпраці обох сторін. У свою чергу, Сполучені Штати підтвердили готовність надати необхідну технічну й фінансову допомогу на підтримку зусиль з переведення цивільних ядерних дослідницьких лабораторій на роботу з низькозбагаченим урановим паливом, що стає глобальним стандартом у ХХІ столітті.

Пріоритетним аспектом для України є практична реалізація політичного рішення повністю позбутися запасів високозбагаченого урану до наступного саміту з ядерної безпеки у 2012 році. Серед важливих напрямів співробітництва залишаються впровадження проектів з утилізації твердого ракетного палива, ліквідації надлишкових легких озброєнь, стрілецької зброї та непридатних боєприпасів у рамках Трастового фонду програми НАТО «Партнерство заради миру».

Стратегічний характер українсько-американських відносин було підтверджено в рамках офіційного візиту в Україну Держсекретаря США Х.Клінтон у липні 2010 року.

Остання зустріч глав зовнішньополітичних відомств відбулась у вересні 2011 р. у Нью-Йорку, в ході якої було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом США щодо співробітництва з питань ядерної безпеки.

Результатами двосторонньої співпраці на міжнародній арені є політична підтримка США здійснюваного Україною євроінтеграційного курсу та практичного співробітництва з НАТО, взаємодія з питань глобальної і регіональної безпеки. США поважають вибір України щодо її позаблокового статусу і дотримуються позиції про те, що Україна, як і кожна інша країна, має право на самостійний вибір системи забезпечення своєї національної безпеки.

Американська сторона підтвердила свої зобов’язання за Будапештським меморандумом щодо надання нашій державі гарантій безпеки від 5 грудня 1994 року.

Важливими напрямами двостороннього співробітництва залишаються реалізація українських проектів у рамках ініціативи Групи восьми «Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового ураження» та імплементація низки проектів у сфері посилення безпеки ядерних об’єктів в Україні та зміцнення потенціалу нашої держави в запобіганні нелегальному переміщенню ядерних і радіоактивних матеріалів.

Серед пріоритетних для української сторони питань співпраці зі США у сфері енергетики є залучення американського досвіду та експертизи у сфері видобутку енергоносіїв та інвестицій в українську енергетику, зокрема у видобуток нафти й газу на шельфі Чорного моря; подальша співпраця з диверсифікації джерел постачання ядерного палива для українських АЕС та підвищення ядерної безпеки діючих енергоблоків, у тому числі виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення її на екологічно безпечну систему.

Зберігається тенденція до збільшення обсягів двосторонньої торгівлі (за 11 місяців 2011 p. загальний товарообіг зріс на 46% і склав 3 219 млн. дол. США). За обсягом прямих інвестицій, залучених в економіку України, США посідають десяте місце. Станом на 01.07.2011 в економіку України залучено 1 млрд. 088 млн. дол. США, що складає 2,3% усіх ПІІ, залучених в економіку України.

США продовжують залишатися найбільшим донором технічної допомоги Україні, зокрема з питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Її обсяги, починаючи з 1992 року, склали понад 3 млрд. дол. США, що перевищує сумарні показники інших країн-донорів за цей період. Внесок США у чорнобильські проекти складає понад 360 млн. дол. США, з них 123 млн. – за результатами Київського саміту з питань безпечного й інноваційного використання ядерної енергії (квітень 2011 р.).

Основні зусилля у сфері військового співробітництва зосереджені на залученні можливостей МО США з метою сприяння проведенню оборонної реформи в Україні, вдосконалення Об‘єднаних сил швидкого реагування національних ЗС, розвитку і модернізації мережі їх полігонів, збільшення фінансування програм військової допомоги, підвищення загального рівня взаємодії між оборонними відомствами двох країн, проведення спільних військових навчань та операцій проти міжнародного тероризму.

Двостороння співпраця у науково-технічній сфері, а також з дослідження космосу і ракетобудування залишається пріоритетною для обох країн.

США є провідним партнером України в галузі охорони здоров‘я, зокрема з питань протидії ВІЛ/СНІД, туберкульозу, пташиному та пандемічному грипу. Реалізуються програми допомоги українським дітям та особам, хворим на важкі недуги, з використанням наявних у США медичних технологій. Здійснюються масштабні поставки медичної техніки та устаткування за рахунок американських державних та приватних кредитів. Активним було сприяння США в подоланні пандемії грипу та вірусу H1N1 в Україні у 2009 р.

На консульському напрямі пріоритетними для української сторони питаннями є захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб України, забезпечення гідних умов проживання і виховання усиновлених з України громадянами США дітей, лібералізація візової політики з боку США, зокрема оформлення для громадян України багаторазових неіміграційних віз терміном дії до 10 років.

Позитивну динаміку зберігає міжпарламентська співпраця. Активну роль у розвитку двосторонніх відносин у цій сфері відіграє група сприяння Україні у Конгресі США («український кокус»), до складу якої входять понад 40 американських законодавців. Група міжпарламентських зв’язків зі США у Верховній Раді України нараховує близько 100 депутатів. У рамках міжпарламентських обмінів у взаємодії з конгресовою Комісією сприяння демократії на постійній основі відбуваються візити українських парламентарів до США.

Важливим фактором, який сприяє повнішій реалізації потенціалу співробітництва України і США, залишається численна українська громада - понад 900 тис. американців українського походження. У цьому зв’язку пріоритетним для Української держави залишається зміцнення зв’язків з українською громадою США, сприяння забезпеченню її етнокультурних потреб.

У рамках міжрегіонального співробітництва побратимські зв’язки встановлено між 23 містами двох країн.