1.7 Аналіз з виконання заходів з економії паливо – енергетичних ресурсів депо.

Для скорочення витрати паливно-енергетичних ресурсів на дорозі щорічно розробляється комплекс заходів. Зокрема, передбачається модернізація локомотивів, оснащення станцій реостатних випробувань комплексами типу КИПАРИС, що дозволяють налаштувати паливну апаратуру на економічний режим роботи дизельної установки. Включає програма і заміну старих дизелів 10Д100 на нові Д49, оснащення депо сучасними апаратно-програмними комплексами для навчання локомотивних бригад раціональним режимами водіння поїздів і комплексами для обліку, аналізу та нормування витрат паливно-енергетичних ресурсів. Планується також установка на тепловози систем, які відстежують витрата дизельного палива, що виключає випадки його розкрадання.

Ще одним істотним фактором економії паливно-енергетичних ресурсів на тягу поїздів є робота локомотивних бригад.

1.8 Структура управління депо, організація підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації.

Виробнича структура депо визначається складом виробничих підрозділів, їх взаємним розташуванням, а також формами технологічної взаємозв'язку. Правильна побудова виробничої структури має забезпечити реалізацію принципів спеціалізації, пропорційності і прямоточності. Перший принцип реалізується шляхом спеціалізації підрозділів на виконанні окремих стадій виробничого процесу, другий - створенням пропорційності в продуктивності всіх підрозділів, третій - раціональним розміщенням виробничих підрозділів. Основними факторами, що впливають на виробничу структуру, є: - спеціалізація депо на ремонті певного типу вагонів; програма ремонту; - рівень кооперування. Тип вагонів, на ремонт яких спеціалізоване депо, визначає склад виробничих підрозділів, необхідних для ремонту його окремих частин і вузлів, а програма - доцільне поділ виробничого процесу на стадії, закріплення технологічних операцій за кожним робочим місцем, об'єднання груп робочих місць в підрозділи, спеціалізовані на ремонті (виготовленні) технологічно однорідної продукції. Високий рівень кооперування нерідко робить недоцільним виробництво деяких видів робіт у депо при невеликих масштабах їх виконання, а отже, і організацію тих чи інших підрозділів. Наприклад, в депо, як правило, колісні пари зі зміною елементів не ремонтують, їх направляють на вагоноремонтні заводи або Вагоноколесні майстерні. Виробнича дільниця - основна структурна одиниця вагонного депо. В ділянка може входити кілька відділень. Наприклад, виробнича ділянка по ремонту роликових підшипників має чотири відділення: демонтажні, ремонтне, комплектувальні та монтажне. У відділенні виконується тільки частина технологічного процесу ремонту вагонів, їх вузлів або деталей. Воно займає відокремлену виробничу площу і оснащується спеціальним обладнанням. Як правило, у відділенні є кілька робочих місць. Розрізняють основні, допоміжні та обслуговуючі ділянки та відділення. На основних ділянках виконуються операції виробничого процесу по ремонту вагонів і його частин. До таких ділянок відносяться: вагонозбірні, ремонту візків і колісних пар, роликових підшипників, ремонтно-комплектувальних, ділянка по ремонту та виготовленню деталей з пиломатеріалів, ділянка ремонту електроустаткування пасажирських вагонів, ремонту холодильних установок і кондиціонерів. Допоміжні ділянки та відділення виготовляють вироби, що використовуються в процесі виробництва на основних ділянках. До допоміжних ділянок відносяться ремонтно-механічний, ремонту електросилового обладнання, а до допоміжних відділенням - інструментальне і ремонтно-будівельне). До обслуговуючим відноситься ремонтно-господарський ділянку, яка забезпечує роботу котельні, компресорної станції, трансформаторної підстанції, мереж водопостачання та каналізації, транспортного та складського господарств, підтримку в чистоті та ремонту спецодягу, поточний ремонт будівель і споруд депо. З метою забезпечення єдиного керівництва ділянки великої ремонтного підприємства (наприклад, вагоноремонтного заводу) можуть об'єднуватися в більші підрозділи - цехи, які є адміністративно відокремленими підрозділами, що дають закінчену готову продукцію. Управління вагонними депо побудовано за безцеховою структурі. При безцехову структуру основною виробничою одиницею є не цех, а ділянка, очолюваний майстром. Усунення цехового ланки позитивно відбивається на організації виробництва, наближає технічне та адміністративно-господарське керівництво підприємства до робочих місць, забезпечує поліпшення якості та оперативності керівництва і підвищує роль і відповідальність майстра.

Підготовка кваліфікованих робітників здійснюється у професійно-технічних училищах, а також у навчальних комбінатах та безпосередньо на виробництві. Кадрова політика підприємства в частині підготовки кадрів може мати різну спрямованість - від орієнтації на одномоментні інтереси, на підготовку вузькоспеціалізованих робітників, які вміють виконувати одну-дві конкретні операції, до орієнтації на довгострокові інтереси (підготовка робочих широкого профілю на базі серйозної теоретичної підготовки). Сучасна система підготовки повинна враховувати як інтереси підприємства в більш швидкому заповненні вакантних робочих місць, економії на витратах, пов'язаних з витратами на навчання (але при цьому не варто забувати прислів'я "Скупий платить двічі" - маючи на увазі необхідність витрат на подальше підвищення кваліфікації та перепідготовку ), так і інтереси робітника - отримати повноцінну професійну підготовку (хоча деяких можуть влаштовувати швидкі терміни підготовки і подальшого отримання заробітку). Далі, необхідно враховувати, що підготовка кадрів - це ліцензована діяльність. Іншими словами, підприємство, перш ніж отримати ліцензію на її проведення, зобов'язана довести свої можливості її здійснення на рівні вимог встановлених стандартів якості навчання. Важливим завданням управління персоналом на підприємстві є правильне визначення чисельності робітників, яких слід навчити тієї чи іншої професії, а також вибір форм підготовки кадрів. Інша важлива задача управління персоналом - оцінити можливості забезпечення належного рівня підготовки робітників за досить складним професіям на підприємстві, а при її відсутності - знайти більш раціональний шлях вирішення цього завдання з використанням інших освітніх структур, тобто орієнтуватися на підготовку на стороні. Підвищення кваліфікації, як і придбання знань, навичок і вмінь, є результатом самої виробничої діяльності. Спеціально організоване навчання дозволяє досягти мети за більш короткий термін. Підвищення кваліфікації спрямоване на послідовне вдосконалення професійних знань, умінь і навичок, зростання професійної майстерності. Особливість підвищення кваліфікації полягає в тому, що слухачі, вже володіючи певними знаннями і практичними навичками виконання робіт, можуть в силу цього критично ставитися до навчального матеріалу, прагнучи отримати саме те, що їм перш за все потрібно для виробничої діяльності.